Рішення № 29249554, 08.02.2013, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 121/8034/12

Справа № 121/8034/12

2/119/248/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2013 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Бойко З.О., при секретарі Джалілові А.Д., з участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми матеріальних витрат, витрат на правову допомогу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, уточнивши позовні вимоги, звернулася до суду із позовними вимогами до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення суми матеріальних витрат, витрат на правову допомогу та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у березні 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 умовили ОСОБА_1 виступити поручителем по отриманому ними кредиту. Предметом договору іпотеки стала квартира, що належить позивачу. В порядку забезпечення зобовязань, відповідачі надали їй розписку про погашення боргу на протязі трьох місяців, однак, незважаючи на це, вони свої зобовязання щодо погашення кредиту вчасно не виконували, у звязку з чим виникла загроза втрати позивачем її квартири. Через вищезазначене ОСОБА_1 була вимушена погасити залишок кредиту ОСОБА_2 Так, згідно квитанції № 16489825 нею була сплачена на користь АТ «Дельта Банк» в рахунок погашення кредиту сума у розмірі 300 доларів, еквівалентна 2397,90 гривень, та згідно квитанції №17721682 сума у розмірі 2115, 72 доларів, еквівалентна 16910, 95 гривень, які вона просить стягнути відповідачів.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів завдану їй моральну шкоду, яку оцінює у розмірі 10000 грн., у звязку з тим, що вона з 2010 року змушена ходити по судам, зверталася до трьох адвокатів, до міліції та прокуратури, намагаючись змусити відповідачів погасити наданий їм кредит та з метою викрити їх шахрайські дії. До того ж позивачу 82 роки і її здоровя, як вона вважає, підірвано з вини відповідачів, оскільки на протязі тривалого часу вона несе моральні та фізичні страждання. Також просить стягнути з відповідачів судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу та судового збору.

У судовому засіданні позивач та її представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просили задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві. Позивач пояснила, що відповідачі вмовили її виступити поручителем по отриманому ними кредиту, шляхом застави її квартири. Кредит відповідачі обіцяли повернути вчасно, однак їй почали телефонувати з АТ «Дельта Банк» та попереджати про необхідність погасити суму кредиту, яка залишилася. У звязку з тим, що відповідачі у добровільному порядку суму кредиту, що залишилася, не погашали, позивач була вимушена зробити це сама. Через усе зазначене вона несла моральні та фізичні страждання.Представник відповідачів ОСОБА_6, діюча на підставі довіреностей, визнала позов в частині стягнення з відповідачів на користь позивача суми, яку вона сплатила в рахунок погашення кредиту у розмірі 19308,85 грн. Проти стягнення з відповідачів моральної шкоди заперечувала, посилаючись на ту обставину, що рішеннями судів та численними постановами про відмову в порушенні кримінальної справи встановлено відсутність незаконних дій відповідачів по відношенню до позивачки. Звернення позивача до суду та до правоохоронних органів не є доказом завдання їй моральної шкоди, інших підстав та доказів щодо завдання їй будь-яких моральних страждань позивачем не наведено. Що стосується судових витрат та витрат на правову допомогу, представник також заперечувала проти даних вимог, посилаючись на ту обставину, що дану справу можливо було вирішити мирним шляхом без звернення до суду, однак позивач відмовилась від такого варіанту вирішення спору.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 03 березня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, за яким забезпечені вимоги іпотекодержателя за кредитним договором №221/КВф-06 від 26 жовтня 2006 року та Додатковою угодою №1 до зазначеного кредитного договору, укладеними між Іпотекодержателем та ОСОБА_2, за умовами якого остання зобовязана повернути Іпотекодержателю до 25 жовтня 2021 року кредит, наданий на споживчі цілі у розмірі 27500, 00 доларів США, сплатити проценти за користування ним у розмірі 13,5 процентів річних та штрафні санкції (а.с.88-95).

Предметом зазначено договору іпотеки є двокімнатна квартира АДРЕСА_1, АР Крим, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (а.с.91). При укладенні даного договору відповідачі обіцяли позивачці, що зазначений договір укладається не більш ніж на три місяці, про що надали їй розписку (а.с.87).

У звязку з несвоєчасним виконанням відповідачкою ОСОБА_2 зобовязань по погашенню кредиту, позивачка змушена була сплатити решту кредиту. Так, згідно квитанції № 16489825 від 08 серпня 2012 року позивачем була сплачена на користь АТ «Дельта Банк» в рахунок погашення кредиту сума у розмірі 300 доларів, еквівалентна 2397,90 гривень, та згідно квитанції №17721682 від 17 жовтня 2012 року сума у розмірі 2115, 72 доларів, еквівалентна 16910, 95 гривень (а.с.55,56). 18 жовтня 2012 року АТ «Дельта Банк» надав ОСОБА_1 довідку про те, що кредитний договір № 221/КВФ-06, укладений 26 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Український промисловий банк» припинив свою дію з 17 жовтня 2012 року у звязку з повним виконанням зобовязань за вказаним кредитним договором (а.с.57). Позивач неодноразово зверталася до правоохоронних органів та органів прокуратури про здійснення відповідачами по відношенню до неї шахрайських дій, на підставі яких були прийняті постанови Феодосійського МВ ГУ МВС України в АРК про відмову у порушенні кримінальної справи та рекомендовано звернутися до суду (а.с.110-118). Також прокуратурою АР Крим м. Феодосія 17 лютого 2012 року була надана відповідь на її звернення та встановлено, що кредитний договір, за яким вона є майновим поручителем виконується ОСОБА_2 достроково, що підтверджено банківськими документами (а.с.103).Відповідно до частини 2 статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.Згідно статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання

Відповідно до п. 24 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без зясування і дослідження інших обставин справи.

Враховуючи ту обставину, що представником відповідачів позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів суми матеріальних витрат у розмірі19308 грн. 85 коп. визнані у повному обсязі, суд вважає за необхідне задовольнити дані вимоги у повному обсязі.

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, суд не бачить підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, позивач повинен довести суду ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень іншої сторони.

Згідно статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Зі змісту ст.ст. 23, 1167 ЦК України вбачається, що для відшкодування моральної шкоди необхідна наявність моральної шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача, наявність вини.

Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з послідуючими змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Разом з тим, пунктом 5 зазначеної Постанови передбачено, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суду потрібно з'ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, позивач посилається на ті обставини, що вона у віці 82 років змушена на протязі тривалого часу звертатись до суду, правоохоронних органів та прокуратури з тим, щоб не втратити свою кватиру та не залишитись у похилому віці без житла.

З матеріалів справи вбачається, що постановами Феодосійського РВ ГУ МВС України в АР Крим за заявами ОСОБА_1 неодноразово відмовлено у порушенні кримінальної справи за ст. 190 КК України відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у звязку з відсутністю в їхніх діях складу злочину (а.с.111,113,115,118).

Надані позивачем документи, в тому числі і довідка про перебування під наглядом лікувального закладу та виписка з амбулаторної картки (а.с.96-98) не дають підстав вважати, що дії відповідачів призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню з відповідачів судовий збір у розмірі 321 грн. 90 коп. (536,50-214,60).

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 1600 грн., підтверджені відповідними квитанціями (а.с.58).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми матеріальних витрат, витрат на правову допомогу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, ідентифікаційний номер не відомий, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, суму матеріальних витрат у розмірі 19308 грн. 85 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 1600 грн. та судовий збір у розмірі 321 грн. 90 коп., а всього 21230 (двадцять одну тисячу двісті тридцять) гривень 75 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя /підпис/ ОСОБА_7

Копія вірна:

Суддя

Секретар