Рішення № 29245959, 07.02.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2013 р.Справа № 3/81/5022-1087/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Турецького І.М.

розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570) вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ; адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) АДРЕСА_1

За участю представників сторін від :

Позивача: Шацька С.І. - провідний юрисконсульт, представник за довіреністю № 3014-О від 17.09.2012р.

Відповідача: не з"явився

Суть справи:

До господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява (вх. №1420 від 26.12.2012 року зареєстровано канцелярією суду) Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 42 571 грн. 16 коп. заборгованості , в тому числі: 10 614 грн. 15 коп. заборгованість за кредитом; 19 042 грн. 92 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом; 12 914 грн. 09 коп. пеня за несвоєчасне виконання зобов"язань за договором банківського рахунка №ТЕ 15 ZE .

Судовий збір позивач просить покласти на відповідача.

Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався . Явку у призначені судові засідання свого представника не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву суду не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (знаходяться в матеріалах справи) та в порядку передбаченому статтями 64, 77 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 та пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 р. № 01-8/482 .

Процесуальні документи надсилались відповідачу на адресу, що вказана у позовній заяві АДРЕСА_1 , що також відповідає адресі, яка значиться в свідоцтві серії НОМЕР_2 про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (л. с. 38) та в паспорті серії НОМЕР_3.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " від 26.12.2011 р. № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим статтею 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

У судовому засіданні - 10 січня 2013 року судом оголошено про початок розгляду справи №3/81/5022-1087/2012 по суті , про що свідчить формуляр (протокол) судового засідання від 10 січня 2013 року.

В порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи №3/81/5022-1087/2012 відкладався на 24 січня 2013 року на 16:00 год. та на 07 лютого 2013 року на 15:00 год., про що свідчать ухвали суду від 10.01.2013р. та від 24.01.2013р.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу, в порядку статті 81-1 ГПК України, не здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача , оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне:

11.07.2008 року між Публічним акціонерним товариством КБ "Приватбанк" (надалі, "Банк") та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (надалі , "Клієнт") було укладено договір №ТЕ 15 ZE банківського рахунку, згідно якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у національній та іноземній валюті та здійснює його розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов цього Договору. .

Відповідно до п. 6.1. договору банківського рахунку , цей договір укладений на невизначений строк, набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і припиняє свою дію відповідно до умов цього договору та чинного законодавства.

11.07.2008 року Публічне акціонерне товариство Комерційного банку "Приватбанк" та Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 уклали додаток №7 до договору банківського рахунку № ТЕ 15 ZE "Регламент надання бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок" , згідно з умовами якого Банк надав Клієнту ліміт овердрафту по картковому рахунку в розмірі 10 000,00 грн. з відсотковою ставкою в залежності від існування несплаченого залишку по кредиту по картковому рахунку з кінцевим погашенням 11.07.2009 року.

Пунктами 1.4. , 1.5., 1.6. Регламенту встановлено, що овердрафтове кредитування Клієнта здійснюється Банком у межах ліміту і терміну, установлених згідно з п.1.3 цього додатка до Договору, з періодом безупинного користування кредитом не більше 30 днів. Клієнт сплачує відсотки за увесь час фактичного користування кредитом згідно п.п. 3.1., 3.2., 3.3. Додатка до Договору. Клієнт здійснює погашення кредиту отриманого в межах установленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безупинного користування кредитом, установленого п.1.4 цього додатка до Договору.

Відповідно до п.п. 3.2. Регламенту передбачено що, у відповідності до ст. 212 Цивільного кодексу України , при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань з погашення кредиту, передбачених додатком до договору, Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу "16-30 днів" від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно пункту 4.1. Регламенту, визначено , що процентна ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту і визначається такою таблицею:

Термін користування кредитом Процентна ставка

Протягом 1-3 днів - 20

Протягом 4-7 днів - 21

Протягом 8-15 днів - 25

Протягом 16-30 днів - 27

Пунктом 4.2 Регламенту встановлено, що у випадку непогашення кредиту після закінчення 30 днів з дати початку періоду безупинного користування кредитом, починаючи з 31-го дня встановлюється подвоєна процентна ставка, визначена в п.3.2 цього додатка до Договору.

На виконання умов договору банківського рахунку та Регламенту Банком був наданий кредит Клієнту в розмірі 10 000,00 грн.

Факт отримання кредиту неоспорений Клієнтом.

Як вбачається із матеріалів справи , Банк свої договірні зобов'язання виконав, проте, відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав, .

Як стверджує Банк , всупереч договірним умовам, Клієнт не виконав своїх зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом у встановленому розмірі та строках.

Відповідно до розрахунку Банку, заборгованість Клієнта перед Банком за кредитом становить 10614 грн. 15 коп. та по процентах за користування кредитом складає 19 042 грн. 92 коп. , які на день розгляду справи позивачу не сплачені.

09 жовтня 2012 року позивач звернувся до відповідача з претензією за № 80711ТЕІ0О120 щодо погашення заборгованості у розмірі 42 571 грн. 16 коп., про що свідчить фіскальний чек від 18.10.2012р. з описом вкладення .

Проте, вказана вимога залишена без задоволення.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

В силу статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України, встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із кредитного договору, згідно якого, в силу статті 1054 Цивільного Кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Кредитні відносини, згідно статей 345, 346 Господарського кодексу України, здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Оцінивши наявні матеріали в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 10 614 грн.15 коп. та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 19 042 грн. 92 коп., документально обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно пп.. 5.1., 5.3. Регламенту, визначено , що при порушенні Клієнтом якого - небудь із зобов"язань: по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту й інших витрат Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу , але не більше подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період , за який виплачується пеня. Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої даним договором, здійснюється протягом 3 (трьох) років із дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане Клієнтом.

Банк нарахував Клієнту пеню у розмірі 12 914 грн. 09 коп., яка на день розгляду справи позивачу не сплачена.

Статтями 549, 550, 551 Цивільного кодексу України, передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України, встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в частині щодо стягнення пені в розмірі 12 914 грн. 09 коп., документально обґрунтовані і такі що підлягають задоволенню.

Згідно вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовий збір, у відповідності ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача .

Керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 49, 82 - 85 ГПК України, статтями 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 610, 611, 629, 639, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 193, 216, 230, 345, 346 ГК України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) АДРЕСА_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570) м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 - 10614 грн. 15 коп. заборгованості за кредитом, 19 042 грн. 92 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом, 12 914 грн. 09 коп. пені , 1609 грн. 50 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "11" лютого 2013 року, через місцевий господарський суд.

5. Рішення направити сторонам у справі.

Суддя І.М. Турецький