Рішення № 29245860, 13.12.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" грудня 2012 р. Справа № 10/5007/1331/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Унт Т.М. - довір. №229/4 від 06.12.2012;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Картес" (смт. Крижопіль, Вінницька область)

до Бердичівської виправної колонії №70 Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (м. Бердичів)

про стягнення 3054,00 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3054,00грн. боргу по поставці товару згідно договору №63 від 02.03.2010.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві; надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом (а.с.33-47) та повідомив про зміну назви відповідача - Бердичівської виправної колонії №70 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області на Бердичівську виправну колонію № 70 Управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області, з приводу чого надав заяву про зміну найменування відповідача та уточнення позовних вимог від 03.12.2012 (а.с.48).

Судом встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №15316352 станом на 07.12.2012 повне найменування відповідача: Бердичівська виправна колонія № 70 Управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (а.с.45-46).

Аналогічна назва відповідача зазначена і в завірених останнім копіях його Довідки з ЄДРПОУ, виданої 19.06.2012, Виписки з ЄДР №541270 від 05.06.2012 та Положенні, затвердженого наказом Державної пенітенціарної служби України 27.04.2012 за №261.

За ч.1, 3 ст. 90 ЦК України, юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму.

Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру, що відповідає приписам ч.1 ст. 88 ЦК України, ч.2 ст. 57 ГК України.

Враховуючи викладене, відповідачем по справі слід вважати Бердичівську виправну колонію № 70 Управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки повідомив у надісланій на адресу суду заяві №5314 від 06.12.2012 (а.с.20), згідно якої відповідач повідомив, що суму заборгованості у розмірі 3054,00 грн. визнає в повному обсязі та просить розглядати справу без участі представника Бердичівської виправної колонії №70, у зв'язку із зайнятістю останнього в іншому судовому засіданні (а.с.20-28).

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до укладеного між Приватним підприємством (позивач/продавець) та Бердичівською виправною колонією №70 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області (відповідач/покупець) договору купівлі-продажу №63 від 02.03.2010 (далі - договір (а.с.10-11)), продавець зобов'язався передати у власність покупцеві наступний товар - хамсу чорноморську свіжоморожену, кількістю 2300 кг, ціна за одиницю виміру з ПДВ - 4,98грн., сума з ПДВ - 11454,00грн., а покупець зобов'язався прийняти цей товар та сплатити за нього узгоджену сторонам грошову суму у терміни та на умовах цього договору (п.1.1).

Відповідно до п.2.1 договору передача товару здійснюється уповноваженому представникові покупця на підставі довіреності протягом терміну дії цього договору з моменту підписання договору. Приймання-передача товару по кількості здійснюється уповноваженими представниками сторін по товаросупровідним документам у момент передачі товару (п.2.4).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вищевказаного договору згідно видаткової накладної №РНФ-000655 від 03.03.2010 (а.с.12) позивачем було поставлено відповідачу через представника по довіреності Малкова О.І. (а.с.13) продукцію на загальну суму 11454,00 грн.

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п.2.9 договору оплата товару здійснюється по факту отримання товару у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем вартості товару на банківський рахунок продавця протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару згідно накладної.

Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків виконав частково, сплативши на рахунок позивача 26.07.2010 - 8400,00 грн. (а.с.9).

У зв'язку з зазначеним, 06.08.2012 та 20.09.2012 позивачем були направлені відповідачу вимоги №147 та №169 про сплату заборгованості за договором №63 від 02.03.2010 (а.с.6,7).

У відповідь на претензію, відповідач повідомив, що суму заборгованості у розмірі 3054,00 грн. визнає в повному обсязі, проте у зв'язку із важким фінансовим становищем установи немає можливості перерахувати кошти на розрахунковий рахунок позивача. З урахуванням вказаного, відповідач просив розстрочити виконання зобов'язання щодо перерахування суми боргу на 6 місяців рівними частинами, що дасть змогу погасити борг коштами установи повністю. (а.с.35).

З огляду на викладене, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, на дату звернення до суду, зобов'язання відповідача перед позивачем по оплаті за поставлену згідно договору від 02.03.2010 продукцію склали 3054,00грн. (11454,00грн. - 8400,00грн.), що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків від 28.11.2012 (а.с.14); видатковою накладною №РНФ-000655 від 03.03.2010 (а.с.12), довіреністю №270 від 03.03.2010 (а.с.13); випискою по рахунку 26000311642901 від 26.07.2010 (а.с.9); довідкою позивача про стан заборгованості №235 від 13.12.2012 (а.с.47), листом №4403 від 04.10.2012 (а.с.35), заявою відповідача №5314 від 06.12.2012 (а.с.20) та іншими матеріалами справи.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з заяви №5314 від 06.12.2012 (а.с.20), відповідач проти наявності заборгованості в зазначеній позивачем до стягнення сумі не заперечив, на підтвердження чого в матеріалах справи є підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків від 28.11.2012 (а.с.14); додаткових доказів погашення заборгованості не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню на суму 3054,00грн. боргу по оплаті поставленого товару.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Бердичівської виправної колонії №70 Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Низгірецька, буд.1, ідент. код 08563330)

на користь Приватного підприємства "Картес" (24600, Вінницька область, Крижопільський р-н,смт. Крижопіль, вул. Горького, буд.8, ідент. код 33143048):

- 3054,00грн. боргу по оплаті поставленого товару;

- 1609,50 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.12.12

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу - рек. з повід.