Рішення № 29245678, 06.02.2013, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 434/1485/12

Провадження 2/190/15/13

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 лютого 2013 року м. Пятихатки

Пятихатський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Резніченка М.С.,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1,

представника позивача за первісним позовом і відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2,

відповідача за первісним позовом і позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3,

представників відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника третьої особи ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом Комунального закладу «Пятихатський геріатричний пансіонат» ОСОБА_7 обласної ради» до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову Дніпропетровська обласна рада, Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області, Пятихатський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про виселення та стягнення збитків та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Комунального закладу «Пятихатський геріатричний пансіонат» ОСОБА_7 обласної ради», ОСОБА_7 обласного комунального підприємства «Пятихатське бюро технічної інвентаризації», треті особи - Дніпропетровська обласна рада, Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області, Пятихатський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання права власності на квартиру та зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Комунальний заклад «Пятихатський геріатричний пансіонат» ОСОБА_7 обласної ради» в особі директора ОСОБА_8 (далі пансіонат) 27.08.2012 р. предявив до суду позов до ОСОБА_3, вимагаючи виселити його з квартири АДРЕСА_1, знявши його з реєстраційного обліку та стягнути на користь Пансіонату понесені судові витрати, збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 5815,72 грн., обґрунтовуючи вимоги тим, що 24.05.1995 р. Пятихатським будинком-інтернатом для ветеранів, правонаступником якого є Пансіонат, на підставі договору купівлі-продажу придбано спірну квартиру і з моменту її придбання вона не відчужувалася, знаходиться на балансі Пансіонату. З часу придбання по теперішній час в квартирі зареєстрований і проживає колишній директор Пансіонату ОСОБА_3 без посвідчення його права на проживання. На неодноразові пропозиції щодо документального врегулювання відносин шляхом укладання договору оренди та виплати заборгованості по орендній платі за використання житла ОСОБА_3 відмовляє, чим порушує право власності Пансіонату на квартиру, адже за час незаконного проживання відповідача у квартирі позивач міг надавати її в оренду, отримувати доходи у вигляді орендної плати. Згідно акта КРУ від 07.06.2011 р. Пансіонат недоотримав дохід у вигляді орендної плати в сумі 5815,72 грн., у тому числі: жовтень-грудень 2008 р. 596,41 грн., 2009 р. 2389,43 грн., 2010 р. 2176,99 грн., січень-квітень 2011 р. 652,89 грн..

14.09.2012 р. ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до Пансіонату про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1, зобовязання Пансіонату зняти спірну квартиру з балансового обліку, стягнути судові витрати, посилаючись на те, що він працював директором Пятихатського будинку-інтернату для ветеранів. 24.05.1995 р. за договором купівлі-продажу будинок-інтернат придбав цю квартиру і надав йому для проживання як службову. Він зареєструвався в квартирі у 1995 р., проживає до теперішнього часу. В рамках приватизації житла він скористався своїм правом і звернувся до органу приватизації. Заява була задоволена і 18.10.1995 р. йому видано Свідоцтво про право власності на житло, а саме на спірну квартиру, тому вважає, що у нього виникло право власності на житло. Свідоцтво ніким не скасоване. Оскільки у 1995 р. законодавством не передбачалося обовязкова реєстрація таких прав, тому виникле право власності за вказаним Свідоцтвом дійсне дотепер. Пансіонат не визнає його право власності на квартиру, утримує її на балансі і вимагає оплати боргу по оренді квартири, тому предявляє цей позов.

Представник позивача за первісним позовом і відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 первісний позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позові та не визнала зустрічний позов.

Відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3, його представники ОСОБА_4 і ОСОБА_5 позов Пансіонату не визнали і підтримали зустрічний позов, пославшись на обставини, які виклав ОСОБА_3 у зустрічному позові. ОСОБА_3 пояснив, що квартира АДРЕСА_2 ним приватизована, бо він, скориставшись своїм правом на приватизацію житла, в якому проживав, звернувся до органу приватизації «П'ятихатський будинок-інтернат для ветеранів», і його заява була задоволена, видано Свідоцтво про право власності на житло від 18 .10.1995 р. у відповідності до п. 5 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Так як згідно п. 4. ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав, тому вважає, що Свідоцтво про право власності на житло від 18.10.1995 р., а саме спірної квартири, і зараз підтверджує його право власності на це житло, так як у 1995 р. законодавство не передбачало обов'язкової державної реєстрації таких прав. Просить застосувати сплив позовної давності за позовом Пансіонату, відмовивши у позові, оскільки квартира придбана Пансіонатом 24.05.1995 р., юридична особа перереєстрована 18.09.2008 р., а позов подано до суду 23.08.2012 р., тому сплинула трирічна позовна давність.

Представник відповідача ОСОБА_7 обласного комунального підприємства «Пятихатське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_6 первісний позов підтримала і заперечила проти зустрічного, та пояснила, що вона працює в БТІ головним бухгалтером і їй невідомі обставини, про які йдеться, однак знає, що дійсно у жовтні 1995 р. до БТІ ОСОБА_3 подав заяву, розпорядження органу приватизації і довідку про склад сімї з метою отримання права власності на неї і свідоцтво про право власності на житло було видане. Інвентаризаційна справа відсутня, а згідно запису в реєстровій книзі права власності квартира перейшла від ОСОБА_9 до Пятихатського будинку-інтернату для ветеранів на підставі договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого 24.05.1995 р.. Спірна квартира на теперішній час зареєстрована за Пятихатським будинком інтернатом для ветеранів. Свідоцтво про право власності на житло видавалося ОСОБА_3, однак було погашено 07.04.1997 р.. Яким нормативним документом регламентується внесення в реєстрову книгу такого запису не знає. У вирішенні спору поклалася на розсуд суду.

Треті особи Дніпропетровська обласна рада, Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, своїх представників до суду не направили, подали заяви про можливість розгляду справи за відсутності представників (а.с. 33, 97, 177. 223). Згідно заяви представника ОСОБА_7 обласної ради ОСОБА_10 обласна рада позовні вимоги підтримує (а.с. 97).

З письмових пояснень представника ДФІ ОСОБА_11 (а.с. 36-37) слідує, що згідно плану роботи КРУ в області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Пансіонату за період з 01.10.2008 р. по 30.04.2011 р., якою встановлено, що за даними бухгалтерського обліку Пансіонату обліковується двокімнатна квартира АДРЕСА_2, в якій мешкає колишній директор ОСОБА_3. Договір оренди житлового приміщення не укладався, орендна плата ОСОБА_3 не нараховувалася і дебіторська заборгованість не відображалася, що призвело до недоотримання Пансіонатом доходів у сумі 5185,72 грн. (жовтень-грудень 2008 р. 596,41 грн., 2009 р. 2389,43 грн., 2010 р. 2176,99 грн., січень-квітень 2011 р. 652,89 грн.), з яких власні надходження Пансіонату складають 4071 грн. (70 %), до обласного бюджету перераховується 1744,72 грн. (30 %). Свідоцтво про право власності на квартиру у Пансіонаті відсутнє. Укласти договір оренди ОСОБА_3 відмовляється. Порушення призвело до внесення недостовірних даних ф. № 4-1м «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами». Дебіторську заборгованість в сумі 5815,72 грн. поновлено по бухгалтерському обліку Пансіонату у травні 2011 р..

Третя особа - Пятихатський районний сектор ГУ ДМС України в Дніпропетровській області про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши сторони, свідка, перевіривши обставини справи та дослідивши наявні у справі письмові докази у їх сукупності суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову та часткове задоволення зустрічного позову з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 10.10.1994 р. проведено державну реєстрацію Будинку-інтернату та пансіонату ветеранів праці, розташованого на вул.. Лісова, 1 в с. Саксагань Пятихатського району Дніпропетровської області (а.с. 13).

Рішенням ОСОБА_7 обласної ради від 23.05.2008 р. № 402-15/V змінено назву «Будинок-інтернат та пансіонат ветеранів праці» на «Комунальний заклад «Пятихатський геріатричний пансіонат» ОСОБА_7 обласної ради», затверджено в новій редакції статут закладу, а 18.09.2008 р. пройшла заміна свідоцтва про державну реєстрацію (а.с. 11, 14, 225-227).

Відповідно до Статуту пансіонату (в новій редакції), довідки з ЄДРПОУ (а.с. 7-9, 228-239) пансіонат є юридичною особою, перебуває в управлінні ОСОБА_7 обласної ради (орган управління майном).

Згідно довідки ДОКП «Пятихатське бюро технічної інвентаризації» (а.с. 15) квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за Пятихатським будинком інтернатом для ветеранів на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24.05.19995 р. за № 1871.

За даними адресного бюро Пятихатського РВ ГУМВС України (а.с. 16, 24) ОСОБА_3 10.02.1981 р. зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, а в графі «Місце проживання» паспорта громадянина України його зареєстровано 15.08.1981 р. АДРЕСА_3.

З трудової книжки ОСОБА_3 (а.с. 46) слідує, що він в період з 15.03.1993 р. по 01.08.1997 р. працював на посаді директора Пятихатського будинку-інтернату для ветеранів.

З дослідженого Договору купівлі-продажу, посвідченого Пятихатською держнотконторою 24.05.1995 р. (а.с. 88-89) вбачається, що ОСОБА_12 продала Пятихатському будинку-інтернату для ветеранів квартиру АДРЕСА_4 жилою площею 26,8 м2.

Позивачем по первісному позову в обґрунтування свого твердження про те, що пансіонат є правонаступником П'ятихатського будинку-інтернату для ветеранів, а саме юридичної особи, яка зазначена покупцем у вищезазначеному договорі купівлі-продажу спірної квартири, доказів не представлено.

В судовому засіданні були досліджені Статут КЗ «П'ятихатський геріатричний пансіонат» ОСОБА_7 обласної ради» (а.с. 7-9, 228-239), ОСОБА_5 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 179-180), Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 181-182), лист ОСОБА_7 обласної державної адміністрації (а.с. 211-212), рішення 15 сесії 5 скликання ОСОБА_7 обласної ради (а.с.225-227), лист Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 29.01.2013 р. № 05/3-74-2187, лист Департаменту соціального захисту населення ОСОБА_7 обласної державної адміністрації від 22.01.2013 р. № 424, та в жодному з наведених документів не вбачається, що пансіонат є правонаступником прав і обовязків П'ятихатського будинку-інтернату для ветеранів.

Інвентарна картка № 10 обліку основних засобів в бюджетних установах форма № ОС-6 (а.с. 42) вказує на те, що обєктом обліку в КЗ «Пятихатський геріатричний пансіонат» є квартира 2-х кімнатна площею 51 м2, введена в експлуатацію в 1995 р.. Суд зазначає, що інші дані (адреса місцезнаходження) відсутні.

З розділу 14.4 Акта ревізії фінансово-господарської діяльності КЗ «Пятихатський геріатричний пансіонат» ОСОБА_7 обласної ради» за жовтень-грудень 2008 року, 2009, 2010 роки та завершений звітний період 2001 року № 04.1-21/18 від 07 червня 2011 р. слідує, що за даними бухгалтерського обліку Пансіонату обліковується двокімнатна квартира АДРЕСА_2 загальною площею 51,3 м2, в якій мешкає колишній директор пансіонату ОСОБА_3. За період, що ревізується, договір оренди житлового приміщення з ОСОБА_3 не укладався, орендна плата йому не нараховувалася та дебіторська заборгованість по бухгалтерському обліку не відображалася, що призвело до недоотримання пансіонатом доходів в сумі 5185,72 грн. (жовтень-грудень 2008 р. 596,41 грн., 2009 р. 2389,43 грн., 2010 р. 2176,99 грн., січень-квітень 2011 р. 652,89 грн.), чим порушено ст.. 2, п. 1 ст. 19 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», ст.. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (а.с. 113-152).

Суд не може прийняти до уваги позицію позивача щодо задоволення первісного позову, що спірна квартира знаходиться у нього на балансі згідно інвентарної картки № 10 обліку (а.с. 42) та наявністю згаданого акту Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області № 04.1-21/18 від 07.06.2011 р., оскільки чинним законодавством України право власності на нерухоме майно та правонаступництво юридичних осіб не виникає з облікових бухгалтерських документів та документів перевірок відповідних перевіряючих органів.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що у 1995 р. ОСОБА_3 звернувся в Пятихатське БТІ, керівником якого вона працювала, з приводу приватизації квартири, подавши відповідну заяву, довідку про склад сімї та розпорядження органу приватизації. Йому було оформлено і видано свідоцтво про право власності на житло і технічний паспорт. В ході перевірки пансіонату КРУ у неї виникли сумніви у правильності приватизації, тому повернула документи ОСОБА_3, а у свідоцтві 07.04.1997 р. зробила напис «погашено», однак яким нормативним актом регулюється внесення цього запису не знає. Пізніше ніяких документів ОСОБА_3 до бюро не надавав.

На підтвердження доводів зустрічного позову ОСОБА_3 надано Свідоцтво про право власності на житло (а.с.49). Згідно Державної програми приватизації житла, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції 1995р.) ОСОБА_3 скористався своїм правом на приватизацію житла, в якому мешкав, а тому у 1995 р. звернувся до органу приватизації стосовно його приватизації і 18.10.1995 р. йому видано Свідоцтво.

Згідно п. 5 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції 1995 р.) передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

На момент виникнення спірних правовідносин, а саме, купівлі-продажу у 1995 р. П'ятихатським будинком-інтернатом для ветеранів зазначеної квартири та її подальшої приватизації у 1995 р., був чинним ЦК України в редакції 1963 р., який регулює спірні правовідносини.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України (1963 р.) цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Також відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Отже, право власності до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на той час, а не виникає у звязку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

Цивільним кодексом України в редакції 1963 р. не передбачалось здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно і відповідно виникнення такого права з підстав проведення державної реєстрації права власності.

Вищенаведене свідчить про наявність правових підстав у визнанні в судовому порядку права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3.

Вимога позивача за зустрічним позовом про зобов'язання пансіонату зняти з бухгалтерського обліку (балансу підприємства) квартиру АДРЕСА_2 не підлягає задоволенню, оскільки бухгалтерські документи про находження майна на балансі підприємства відносяться до його внутрішньогосподарської діяльності і створюють права та обовязки тільки для нього самого і відповідно ніяким чином не створюють права та обовязки для інших осіб, а тому і не може порушувати прав третіх осіб, а тому ця вимога не підлягає задоволенню.

Враховуючи вказані обставини позов ОСОБА_3 до пансіонату, ДОКП «П'ятихатське бюро технічної інвентаризації» підлягає частковому задоволенню.

Під час судового засідання ОСОБА_3 заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог первісного позову і суд вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню, так як позивачем у первісному позові ставилося питання про виселення, зняття з реєстраційного обліку та стягнення збитків, які самі по собі свідчать про порушені права, що діють в часі, і не припинилися на час звернення з позовом до суду.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України , тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За вказаною нормою право власності в його економічному вимірі виражає приналежність матеріальних благ певним конкретним особам, стан присвоєння матеріальних благ, поділ цих благ в соціальних відносинах. Власник здійснює своє право відповідно до закону, і це здійснення не може суперечити закону, але здійснює він його своєю волею, на свій розсуд і ніяка інша особа не може мати на ту саму річ того самого права власності.

Згідно ст.. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник має право володіти річчю (майном). Це означає, що власник має юридично закріплену можливість фактично посідати, панувати над річчю (майном), можливість впливати на неї у будь-який момент, здійснювати щодо неї свою волю.

Право користування полягає в тому, що власник має юридично закріплену можливість використовувати корисні якості речі (майна) для себе, здобувати з цього користь, вигоду.

Право розпорядження означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати, припиняти юридичну долю речі (майна). Це право закріплює абсолютну владу власника над річчю (майном), яка може виражатися навіть у відчуженні або знищенні речі (майна).

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до положень ст.. 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Одночасно суд звертає увагу на те, що свідоцтво про право власності на житло від 18.10.1995 р. не скасовано і не оспорювалося, не визнано недійсним.

На підставі ст.ст. 316, 317, 319, 321, 386 ЦК України, ст. 4 ч.ч. 1, 2 ЦК України в редакції 1963 р., ст.ст. 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухомуе майно та їх обтяжень», п. 5 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції 1995 р.), ст. 41 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 61, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні первісного позову Комунального закладу «Пятихатський геріатричний пансіонат» ОСОБА_7 обласної ради» до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову Дніпропетровська обласна рада, Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області, Пятихатський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про виселення та стягнення збитків відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Комунального закладу «Пятихатський геріатричний пансіонат» ОСОБА_7 обласної ради», ОСОБА_7 обласного комунального підприємства «Пятихатське бюро технічної інвентаризації», треті особи - Дніпропетровська обласна рада, Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області, Пятихатський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання права власності на квартиру та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_5.

В решті заявлених вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Пятихатський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 11 лютого 2013 р..

Суддя