Рішення № 29245123, 05.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/478/13 05.02.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»;

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва;

про стягнення 38 534,72 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Марковська В. В., представник, довіреність №91/2012/12/26-12 від 26.12.2012 р.;

Від відповідача: Любимов М. О., представник, довіреність №б/н від 04.01.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2013 р. порушено провадження у справі №910/478/13, розгляд справи призначено на 05.02.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 37 573,97 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 960,75 грн. трьох процентів річних, а також 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У першому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва, у своєму відзиві на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у зв'язку з тим, що застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України є незаконним; КП УЖГ не має можливості користуватися належними ПАТ «Київенерго» коштами; неможливо встановити період прострочення з наданих позивачем рахунків; у виникненні боргу за договором відсутня вина відповідача; при зміні одиниці виміру з гігакалорії до метрів квадратних/кубічних утворюється різниця в тарифах, яка відшкодовується позивачу з місцевого бюджету; нарахування, збір і облік платежів за комунальні послуги проводиться балансоутримувачем будинку.

Господарський суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача від 05.02.2013 року про витребування додаткових доказів у справі у зв'язку з тим, що відповідно до частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона вправі звернутися з клопотанням про витребування господарським судом доказів лише у тому разі, якщо не має можливості самостійно їх надати. Відповідач не довів факт наявності такої неможливості.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.03.2011 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району (споживач) було укладено договір №812418, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п. 2.1. договору, при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1. договору, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.

Пунктом 2.2.2. договору передбачено, що постачальник зобов'язується щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць);

- рахунок-фактуру, який включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звіряння розрахунків

- податкові накладні (платнику податку);

- акт приймання-передавання товарної продукції.

Відповідно до п. 2.2.3. договору, постачальник зобов'язується сповіщати споживача про зміну тарифів на теплову енергію та мережну воду.

Відповідно до п. 2.3.1. договору, споживач зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку №2.

У пункті 2.4. договору зазначено права постачальника:

2.4.1. на часткове або повне припинення постачання теплової енергії споживачу у разі недотримання ним термінів оплати коштів за спожиту теплову енергію, а також за інших обставин, передбачених нормативними актами.

2.4.5. на введення обмеження споживачу встановленої кількості теплової енергії в односторонньому порядку, шляхом зниження температури в подавальному трубопроводі або об'єму теплопостачання аж до повного його припинення - в разі зменшення постачання обсягів палива на теплові джерела постачальника, викликаного заборгованістю за спожиту теплову енергію.

Згідно з п. 2.5.2. договору, споживач має право перевіряти достовірність нарахувань та проведення розрахунків за теплову енергію, згідно з умовами договору.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2012 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 3 додатку №1 до договору, орієнтовна вартість теплової енергії, на поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить 313 486,2783 грн., ПДВ - 62 697,26 грн. Всього 376 183,53 грн.

Відповідно до п. 1. додатку №2 до договору, розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України за кожну відпущену гігакалорію без урахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями - 171,25 грн.

Дата зняття абонентом показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця (п. 4 додатку №2 до договору №812418).

Згідно з п. 5 додатку №2 до договору, споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в РТ - 4 за адресою: вул. Борщагівська, 171/18 - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 9 додатку №2 до договору, споживач щомісяця з 12 по 15 число отримує в РТ-4 за адресою: вул. Борщагівська, 171/18, оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10 додатку №2 до договору передбачено, що споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Пунктом 1.1. додатку №5 до договору №812418 передбачено, що постачальник припиняє подачу теплової енергії в випадках відсутності оплати за фактично спожиту теплову енергію (ПДВ) та надані послуги, у встановлені в додатку №2 до договору терміни.

Опалювальна площа за договором №812418 становить 3 159,9 кв. м. (додаток №6 до договору).

Між сторонами виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

До даного договору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Пунктом 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, а у разі прострочення оплати товару продавець, відповідно до пункту 3 цієї ж статті, має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.2.1. договору, постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві зазначив, що нарахування відповідачеві за теплову енергію здійснюються відповідно до звернення-доручення про укладення договору по приладах обліку та розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 року - затверджені постановою Національної комісії регулювання енергетики.

На підтвердження факту надання послуг позивачем до позовної заяви додано відомості обліку споживання теплової енергії за період з 25.10.2011 року по 22.11.2012 року та облікові картки споживання теплової енергії відповідачем за період з листопада 2011 року по листопад 2012 року включно.

У своїй позовній заяві позивач зазначив, що за період з 01.11.2011 року по 01.12.2012 року заборгованість відповідача за використану теплову енергію становить 37 573,97 грн. станом на 01.12.2012 року.

Згідно наданої позивачем інформації, останнім застосовувалися наступні тарифи на протязі спірного періоду: з 01.01.2011 року по 01.10.2011 року - в розмірі 171,25 грн. за гігакалорію, з 01.10.2011 року - в розмірі 800,61 грн. за гігакалорію.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що фактично споживачами послуг за договором є мешканці Святошинського району, які сплачують за отримані послуги на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; КП УЖГ відповідно до статуту та умов договору лише забезпечує надання комунальних послуг з гарячого водопостачання і водовідведення до споживачів.

Однак, в матеріалах справи міститься лист Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» №2400 л від 13.12.2012 року, відповідно до якого вказане підприємство доводить до відома відповідача, що Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація рішенням від 19.06.2008 року №220 затвердила статути комунальних підприємств і надала Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва повноваження з надання послуг з централізованого опалення, холодного та гарячого водопостачання і централізованого водовідведення.

У частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п. 1.1. договору споживач (в договорі зазначено, що це Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району) зобов'язується отримати поставлену позивачем теплову енергію та оплатити її відповідно до умов, викладених у договорі.

Отже, саме на відповідачеві лежить обов'язок по оплаті наданих позивачем послуг і, відповідно, саме з відповідача можуть бути стягнуті три відсотки річних з простроченої суми.

Відповідач наголошує на тому, що він не користувався коштами позивача, а тому стягнення трьох відсотків річних вважатиметься незаконним.

В даному випадку мало місце утримання грошових коштів, незалежно від того, чи мав відповідач змогу користуватися вказаними коштами, адже на ньому лежить обов'язок по сплаті платежів за договором, вчасної оплати наданих послуг не відбулося, відповідальність за договором несе відповідач і, відповідно 3% річних стягуватимуться з нього.

Незважаючи на те, що позивач чітко визначив період прострочення заборгованості, відповідач у своєму відзиві зазначив, що неможливо встановити період прострочення з наданих позивачем рахунків.

У господарського суду є всі підстави брати до уваги вказані рахунки, адже розмір заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується не лише ними, а й первинними документами - відомостями обліку споживання теплової енергії за період з 25.10.2011 року по 22.11.2012 року та обліковими картками споживання теплової енергії відповідачем за період з листопада 2011 року по листопад 2012 року включно.

Відповідач також зазначив, що нарахування, збір і облік платежів за комунальні послуги проводиться балансоутримувачем будинку.

Однак, вказані операції проводяться для мешканців будинку, а за договором №812418, відповідно до п. 5 додатку №2 до нього, споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в РТ - 4 за адресою: вул. Борщагівська, 171/18 - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 9 додатку №2 до договору, споживач щомісяця з 12 по 15 число отримує в РТ-4 за адресою: вул. Борщагівська, 171/18, оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Тобто, договором не передбачено обов'язку надсилати відповідачеві табуляграм, цей обов'язок лежить на відповідачеві. Також сторони мають можливість провести звірку взаєморозрахунків і здійснити відповідні перерахунки.

Крім того, згідно з п. 2.5.2. договору, споживач має право перевіряти достовірність нарахувань та проведення розрахунків за теплову енергію, згідно з умовами договору.

Тобто, відповідач самостійно мав змогу проводити перевірку достовірності нарахувань.

Враховуючи все вищевикладене, стягненню з відповідача підлягає 37 573,97 грн. заборгованості.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач просить стягнути з відповідача 960,75 грн. трьох процентів річних.

Як вже зазначалося, саме на відповідачеві лежить обов'язок по оплаті наданих позивачем послуг і, відповідно, саме з відповідача можуть бути стягнуті три відсотки річних з простроченої суми у випадку невчасного виконання своїх зобов'язань за договором.

Господарський суд здійснив перерахунок трьох відсотків річних і вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (інд. 03179, м. Київ, вул. Прилужна, 6, код ЄДРПОУ 03366552) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (інд. 01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 37 573 (тридцять сім тисяч п'ятсот сімдесят три) грн. 97 коп. заборгованості, 960 (дев'ятсот шістдесят) грн. 75 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. МандриченкоДата складання рішення 12.02.2013 р.