Рішення № 29245107, 05.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.02.13 р. Справа № 28/176

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В., суддів Риженко Т.М., Сковородіної О.М.

При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк", м.Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Тельманівський кар'єр", смт. Тельманове

про стягнення 15 801 758,07 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Бабій В.В. за довіреністю.

Від відповідача: Липницька У.Д. за довіреністю.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

05.02.2013р. з 14.15 год. по 14.30 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство „Всеукраїнський акціонерний банк", м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Тельманівський кар'єр", смт. Тельманове про стягнення 15 801 758,07 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №10 від 26.05.2008р. в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, у зв'язку з чим нараховує штрафні санкції та вимагає стягнути з позичальника:

- строкову заборгованість за кредитом, яка станом на 06.08.2010р. становить 917 142,84 євро, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на 20.08.2010р. складає 9 288 822,68 грн.;

- прострочену заборгованість за кредитом, яка станом на 06.08.2010р. становить 366 857,16 євро, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на 20.08.2010р. складає 3 715 529,32 грн.;

- заборгованість за відсотками за користування кредитом, яка станом на 06.08.2010р. становить 247 240,54 євро, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на 20.08.2010р. складає 2 504 052,19 грн.;

- пеню за несвоєчасне погашення кредиту, яка станом на 06.08.2010р. становить 10 586,63 євро, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на 20.08.2010р. складає 107 221,39 грн.;

- пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, яка станом на 06.08.2010р. становить 18 378,01 євро, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на 20.08.2010р. складає 186 132,49 грн.

Ухвалою суду від 27.08.2010р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №28/176.

Разом з позовом позивачем подано заяву про його забезпечення шляхом накладення арешту на користь позивача на грошові кошти відповідача в будь-якій валюті в межах ціни позову.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду. За правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.1 постанови №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Оскільки позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами ймовірність припущення того, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що унеможливлює вжиття таких заходів, заява щодо забезпечення позову у справі №28/176 шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтовано заявленою.

За ухвалою суду строк розгляду справи №28/176 продовжувався відповідно до ст.69 ГПК України. За клопотанням відповідача розгляд справи №28/176 відкладався згідно зі ст. 77 ГПК України.

Ухвалою суду від 03.11.2010р. провадження по справі №28/176 зупинялось до вирішення господарським судом Донецької області пов'язаної з нею справи №37/200пд.

05 жовтня 2012р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява від 03.10.2012р. про зміну предмету позову та клопотання про збільшення і зменшення позовних вимог, в якій він, посилаючись на п. 2.12 кредитного договору №10 від 26.05.2008р., що встановлює право кредитодавця вимагати дострокового погашення кредитної заборгованості в разі наявності у позичальника заборгованості, повідомив про:

- зменшення строкової заборгованості до 0,00 євро,

- збільшення простроченої заборгованості за кредитом до 1 284 000,00 євро, що еквівалентно сумі 13 215 680,42 грн. за курсом НБУ станом на 02.10.2012р.;

- збільшення пені за несвоєчасне погашення кредиту до 371 909,08 євро, що еквівалентно сумі 3 827 906,19 грн. за курсом НБУ станом на 02.10.2012р.;

- збільшення заборгованості за процентами за користування кредитом до 615 911,87 євро, що еквівалентно сумі 6 339 325,89 грн. за курсом НБУ станом на 02.10.2012р.;

- збільшення пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом до 371 909,08 євро, що еквівалентно сумі 3 827 906,19 грн. за курсом НБУ станом на 02.10.2012р.

Крім того, позивачем додатково заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

- інфляційних збитків за неповернення кредиту в розмірі 1 155 868,28 грн.,

- інфляційних збитків за несплату процентів за користування кредитом в розмірі 497 766,33 грн.,

- 3% річних за неповернення кредиту в розмірі 72 286,13 євро, що еквівалентно сумі 744 011,21 грн. за курсом НБУ станом на 02.10.2012р.;

- 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 29 938,33 євро, що еквівалентно сумі 308 142,84 грн. за курсом НБУ станом на 02.10.2012р.

- штрафу, передбаченого п.4.3 кредитного договору №10 від 26.05.2008р., в розмірі 256 800,00 євро, що еквівалентно сумі 2 643 136,09 грн. за курсом НБУ станом на 02.10.2012р.

Згідно з ч.4 ст.22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. 28.08.2012 року по справі було призначено новий склад судової колегії. У відповідності до п. 3.8 Постанови Пленуму Господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), розгляд справи починається заново.

Враховуючи викладене, суд приймає до розгляду заяву позивача від 05.10.2012р. про зміну предмету позову та клопотання про збільшення позовних вимог, як подані своєчасно, та розглядає справу з урахуванням зазначеної заяви

05 грудня 2012р. через канцелярію суду позивачем надані пояснення від 05.12.2012р., які суд розглядає як клопотання про стягнення боргу в національній валюті.

Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю", валюта України (гривня) є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України, що цілком кореспондується з приписами ст.99 Конституції України, п.3.3 ст.3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Встановлений законодавцем обов'язок приймати на території України виконання будь-яких зобов'язань в національній валюті, дає право кредитору заявляти вимоги в валюті України за зобов'язаннями, вираженими в іноземній валюті. Аналогічна позиція висловлена Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-08/369 від 29.06.2010р. „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" (п.19).

За таких обставин та за відсутністю заперечень з цього приводу з боку відповідача, суд приймає заяву позивача та розглядає справу з її урахуванням, а саме - про стягнення заборгованості за кредитним договором №10 від 26.05.2008р. в сумі 30 355 375,46 грн.

11 грудня 2012р. через канцелярію суду відповідачем подано клопотання від 10.12.2012р. про застосування строку позовної давності в один рік до позовних вимог про стягнення пені та відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти суми заявлених до стягнення банком відсотків.

14 січня 2012р. відповідачем наданий відзив на позов, в якому він заперечив проти законності декількаразової зміни процентної ставки EURIBOR за користування кредитом та зазначив про неможливість перевірки правильності заявленої до стягнення відсоткової заборгованості з огляду на ненадання позивачем відповідних розрахунків. Водночас, відповідачем заявлено клопотання про витребування у позивача детального розрахунку заборгованості за відсотками з розшифровкою застосованої ставки EURIBOR та документальним підтвердженням її застосування.

Оскільки вищевказані документи, витребування яких від позивача вимагає відповідач, наявні в матеріалах справи (а.с.29, том ІІ, а.с.а.с.32-71, том IV), вищевказане клопотання відповідача судом не задоволено.

В судовому засіданні 05.02.2013р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечив.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

Встановив:

26 травня 2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - кредитодавець, правонаступником якого є позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Тельманівський кар'єр» (далі - позичальник, правонаступником якого є відповідач) укладено кредитний договір №10 (далі - кредитний договір), відповідно до п.1.1 якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Згідно з п.1.1.1, кредит надається в сумі 1 284 000,00 євро, що еквівалентна сумі 9 803 173,08 грн. в національній валюті за курсом гривні до валюти кредиту, встановленим на день підписання цього договору, що складає 20% від загальної суми контракту №2008-04-03 від 03.04.2008р., укладеного позичальником з компанією RIMAC Maschinen und Anlagen GmbH Im Bruch 4-10/Postfach 1124 D-69256 Mauer/Heidelberg, Німеччина на поставку обладнання для виробництва бетонних виробів. Видача кредиту на цілі, визначені п.1.2 цього договору (виключно для здійснення розрахунків за акредитивом), проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок покриття по акредитиву №26022040000005 в ВАТ «ВіЕйБі Банк», код банку 380537 (п.2.1 в редакції договору про внесення змін №1 від 26.06.2009р.)

Термін остаточного повернення кредиту 25.05.2011р. включно (п.1.1.2 кредитного договору). Договором №2 від 31.07.2009р. про внесення змін до кредитного договору (п.2) сторонами змінено графік повернення кредиту та визначено його наступним чином: 25 числа кожного місяця періоду квітень 2010р.-квітень 2011р. включно по 91 714,29 євро, 25 травня 2011р. - 91 714,23 євро.

Відповідно до п.1.1.3, процентна ставка за користування кредитом становить EURIBOR+6%, де EURIBOR означає ставку пропозиції Європейської міжбанківської біржі для євро, яка є річною процентною ставкою та відповідає котируванню за процентний період 12 місяців. Додатковою угодою №2 від 31.07.2009р. сторони внесли змін до п.1.1.3 кредитного договору, встановивши, що до 10.07.2009р. процентна ставка за користування кредитом становить EURIBOR+6%, з 10.07.2009р. - 11 місячний EURIBOR+11,843% річних. З 10.06.2010р. процентна ставка за користування кредитом складає 13,257% річних (п.1 додаткової угоди №4 від 29.06.2010р.). Згідно з п.п.2.7.1-2.7.2, проценти за користування кредитом нараховуються банком виходячи з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення траншу (в тому числі і за період прострочення погашення траншу). Проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки встановленої згідно з п.1.1.3 цього договору. Величина ставки EURIBOR, що приймається для розрахунку процентної ставки за користування кредитом, може бути змінена протягом терміну дії цього договору на підставі отриманого кредитодавцем письмового повідомлення від виконуючого банку про таку зміну. Кредитодавець письмово повідомляє позичальника про введення в дію іншої величини ставки EURIBOR, яка є кінцевою та зобов'язуючою для позичальника. Вказане в цьому пункті письмове повідомлення надсилається кредитодавцем позичальнику рекомендованим листом через відділення зв'язку або надається позичальнику, який письмово засвідчує на екземплярі кредитодавця факт отримання такого письмового повідомлення. Проценти, нараховані за місяць відповідно до п.2.7 цього договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (п.2.8 кредитного договору).

Відповідно до п.2.13.1 кредитного договору, кредитодавець має право призупинити надання траншів/кредиту та вимагати дострокового погашення заборгованості за цим договором у повному обсязі у разі наявності простроченої протягом більше ніж 5 банківських днів заборгованості за траншами/кредитом, нарахованими процентами та комісіями, передбаченими цим договором.

Статтею 4 кредитного договору сторонами кредитного договору узгоджено підстави та обсяг відповідальності за його неналежне виконання. Зокрема, відповідно до п.4.2, у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п.1.1.3 цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем. У разі порушення позичальником вимог п.п.3.3.3, 3.3.5-3.3.18, 3.3.20, 3.3.21 цього договору позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 5% від суми кредиту, визначеної в п.1.1.1 цього договору, за кожний випадок порушення за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем (п.4.3 в редакції додаткової угоди №1 від 26.06.2009р.). Сторони погодились (п.4.4), що кредитодавець має право у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених цим договором, вимагати погашення кредиту, сплати процентів за фактичний час користування кредитом, комісій та штрафних санкцій, а позичальник зобов'язаний виконати цю вимогу за реквізитами та у день, що вказані кредитодавцем у письмовій вимозі.

Згідно з п.7.4, кредитний договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.345-346 ГК України.

Як вбачається зі змісту кредитного договору №10 від 26.05.2008р. (з наступними змінами), сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину. Оскільки сторонами не надано доказів його оскарження або визнання у встановленому порядку недійсним, виходячи зі встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказаний кредитний договір дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.67, том І, а.с.5, том ІІІ), банк на виконання п.п.1.1.1, 2.1 кредитного договору надав позичальнику кредитні кошти в сумі 1 284 000,00 євро, шляхом перерахування на зазначений в кредитному договорі рахунок покриття акредитиву № 2602 . Згідно з п.1.1.3 за користування кредитом банк нараховував відсотки за процентною ставкою EURIBOR+6%, відомості про розмір якої надані позивачем до матеріалів справи №28/176 (а.с.а.с.32-71, том IV). З урахуванням п.1 додаткової угоди №4 від 29.06.2010р. та на виконання п.п. 2.7.1-2.7.2 кредитного договору, листом №Дц 09/5-1587-01 від 31.07.2009р. банк повідомив позичальника про зміну процентної ставки EURIBOR, яка з 10.07.2009р. складає 13,257% річних, за якою в подальшому нараховувались відсотки за користування кредитом.

Позичальник, всупереч умовам договору та приписам законодавства, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим в нього утворилась заборгованість перед позивачем по сплаті відсотків та чергових платежів за кредитом згідно графіку. У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. У зв'язку з викладеним, звернення позивача з позовом про стягнення всієї суми боргу не є передчасним.

21 серпня 2010р. банк звернувся до позичальника з вимогою №31/2-8429 від 21.08.2010р., в якій на підставі п.4.4 кредитного договору №10 від 26.05.2008р. у термін до 01.09.2010р. погасити заборгованість за ним, яка станом на 06.08.2010р. складала 1 560 205,18 євро. Як вбачається з матеріалів справи, вищевказана вимога позичальником не виконана.

Як зазначає позивач, станом на 24.09.2012р. у відповідача наявна заборгованість за кредитом в сумі 1 284 000,00 євро та заборгованість за відсотками в сумі 615 911,87 євро. На вимогу суду, позивачем до матеріалів справи №28/176 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують наявність у відповідача заборгованості у зазначених сумах.

Перевіривши правильність розрахунку процентної ставки за кредитом, з урахуванням ставки EURIBOR, станом на дату укладання кредитного договору та додаткової угоди № 2, суд прийшов до висновку що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №10 від 26.05.2008р., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 1 284 000,00 євро та заборгованості за відсотками в сумі 615 911,87 євро, є правомірними, доведеними належним чином та відповідачем документально не спростовані, у зв'язку з чим суд відхиляє викладені у відзиві на позов заперечення відповідача та вважає правомірними стягнення з відповідача гривневого еквіваленту зазначених сум за офіційним курсом Національного банку України станом на 02.10.2012р., а саме: заборгованості за кредитом в сумі 13 215 680,42 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 6 339 325,89 грн.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище відповідно до п.4.2, у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п.1.1.3 цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання. Судом встановлено, що протягом дії кредитного договору сторонами застосовувалася ставка у розмірі 11,418 % та 13,257 %, подвійний розмір яких перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла та діє за час прострочення.

Згідно з ч.ч.1-3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. У зв'язку з чим, суд приймає розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, як належний.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, позивачем відповідно до приписів вищевказаних норм та п.4.2 договору нараховано та пред'явлено до стягнення пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 3 827 906,19 грн., що еквівалентно сумі 371 909,08 євро за курсом НБУ станом на 02.10.2012р., за період з 27.04.2010р. по 24.09.2012р.; та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 3 827 906,19 грн., що еквівалентно сумі 371 909,08 євро за курсом НБУ станом на 02.10.2012р., за період з 04.11.2008р. по 24.09.2012р.

В свою чергу, відповідач у клопотанні від 10.12.2012р. просив суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені.

За приписами п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, до позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), застосовується позовна давність в один рік. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Проаналізувавши зміст п.4.2 кредитного договору №10 від 26.05.2008р., суд відхиляє твердження позивача щодо продовження строку нарахування пені за згодою сторін, яку висловлену у зазначеному пункті договору, та робить висновок про неприпустимість нарахування пені за підсумком, що зростає, без дотримання наведених приписів ч.6 ст.232 ГК України.

Враховуючи наведені обставини та приписи викладених норм, суд дійшов висновку про правомірність нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту у період з 27.04.2010р. по 06.08.2010р. та її стягнення в сумі 10 586,63 євро, як заявлені в межах строку позовної давності при поданні позову 27.08.2010 року. Згідно вимоги Банку про дострокове стягнення заборгованості за кредитом від 21 серпня 2010р., останній зобов'язав відповідача сплатити до 1.09.2010 року всю заборгованість за кредитом. Саме с цього моменту, у відповідності до п. 4.4 кредитного договору , зобов'язання по поверненню всієї суми кредиту є простроченим. Тобто право на нарахування пені на всю суму заборгованості за кредитом виникає у позивача з 2.09.2010 року та зупиняється 2.03.2011 року (ст. 232 ГК України). Відповідно, остаточно строк позовної давності по стягненню пені спливає 2.03.2012 року., тобто до дати звернення позивача з вимогою до суду про збільшення позовних вимог (5.10.2012 р.). За таких обставин суд задовольняє вимоги в обсязі, вказаному вище та стягує пеню за несвоєчасне повернення кредиту в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на 02.10.2012р. в сумі 108 963,80 грн.

Вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом є правомірними в сумі 5 180,44 євро, як заявлені в межах строку позовної давності при поданні позову, та в сумі 10 425 євро, як заявлені в межах позовної давності згідно заяви позивача від 05.10.2012 року. У зв'язку з чим стягненню підлягає гривневий еквівалент зазначеної суми в розмірі 160 620,33 грн. за курсом НБУ станом на 02.10.2012 року.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі приписів наведеної норми позивачем заявлено до стягнення інфляційні збитки за неповернення кредиту в розмірі 1 155 868,28 грн., інфляційні збитки за несплату процентів за користування кредитом в розмірі 497 766,33 грн., 3% річних за неповернення кредиту в розмірі 744 011,21 грн., що еквівалентно сумі 72 286,13 євро за курсом НБУ станом на 02.10.2012р.; 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 308 142,84 грн., що еквівалентно сумі 29 938,33 євро за курсом НБУ станом на 02.10.2012р.

Як зазначає Верховний Суд України в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки) від 07.10.2010р. аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що внаслідок знецінення лише грошова одиниця України (гривня) підлягає індексації, а іноземна валюта, яка була предметом позики, не підлягає. Така правова позиція неодноразово підтверджена рішеннями Верховного Суду України, в яких зазначено, що індекс інфляції - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничих цілей. Ціни в Україні встановлюються у національній валюті, тому зазначена норма ЦК може бути застосована лише у випадку прострочення грошового зобов'язання у гривні Аналогічну позицію з цього питання висловлено Верховним Судом України в постанові N 6-5426св08 від 27.05.2009р.

Крім того, застосування офіційного курсу Національного банку України при визначенні гривневого еквіваленту стягуваної заборгованості в євро на час розгляду справи дозволяє запобігти втратам кредитора, пов'язаним з знеціненням грошової одиниці України.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення інфляційних збитків за неповернення кредиту в розмірі 1 155 868,28 грн., інфляційних збитків за несплату процентів за користування кредитом в розмірі 497 766,33 грн. не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають приписам чинного законодавства.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок позовних вимог про стягнення 3% відсотків річних за прострочення виконання грошових зобов'язань з повернення кредиту та зі сплати відсотків за користування ним, судом встановлено його правильність та відповідність закону, тому суд задовольняє вимоги про стягнення гривневого еквіваленту за офіційним курсом Національного банку України станом на 02.10.2012р. 3% річних за неповернення кредиту в розмірі 744 011,21 грн. та 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 308 142,84 грн.

Крім того, за невиконання зобов'язань, передбачених п.п.3.3.3, 3.3.5, 3.3.6, 3.3.7 (повернути кредит, сплачувати відсотки, достроково повернути кредит та сплатити проценти за користування ним і штрафні санкції за вимогою кредитора, суворо дотримуватись положень договору), позивачем на підставі п.4.3 кредитного договору заявлено до стягнення 2 643 136,09 грн., що еквівалентно сумі 256 800,00 євро за курсом НБУ станом на 02.10.2012р.

Відповідно до ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Судом проаналізовано визначені позивачем підстави притягнення відповідача до штрафу та встановлено, що фактично невиконання зобов'язань з повернення кредиту, сплати відсотків та невиконання вимоги кредитора про дострокове виконання, є окремими формами неналежного виконання кредитних зобов'язань, передбачених договором. Але, встановлений п. 3.3.7 кредитного договору обов'язок відповідача суворо дотримуватися умов договору, за невиконання якого позивачем покладається четвертий штраф у розмірі 5% від суми кредиту, фактично є подвійним стягненням штрафу за перелічені вище порушення.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги приписи ст.61 Конституції України, суд робить висновок, що банком заявлені вимоги про притягнення позичальника до подвійної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 5% від суми кредиту, оскільки має місце тотожність виду цивільно-правової відповідальності за вищевказані порушення (неустойка) та підстав відповідальності.

З огляду на наведені обставини та беручи до уваги встановлені ст.3 ЦК України загальні принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд робить висновок про правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу за невиконання зобов'язань, передбачених п.п.3.3.3, 3.3.5, 3.3.6 кредитного договору №10 від 26.05.2008р., тому задовольняє їх в частині стягнення штрафу в розмірі 1 982 352,06 грн., що еквівалентно сумі 192 600,00 євро за курсом НБУ станом на 02.10.2012р.

Отже, враховуючи, що позовні вимоги є законними, доведеними належним чином та відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню в обґрунтованій частині.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.61, 129 Конституції України, ст.ст. 3, 525, 526, 549-552, 611, 612, 625, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 229-234 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.1, 4, 22, 33-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк", м.Київ до Публічного акціонерного товариства „Тельманівський кар'єр", смт. Тельманове про стягнення заборгованості за кредитним договором №10 від 26.05.2008р. в сумі 30 355 375,46 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Тельманівський кар'єр" (87123, с. Гранітне Тельманівського району Донецької області, вул. Южна, 21, ЄДРПОУ 04628681) на користь Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5, ЄДРПОУ 19017842) за кредитним договором №10 від 26.05.2008р. заборгованість за кредитом в сумі 13 215 680,42 грн., заборгованість за відсотками в сумі 6 339 325,89 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 108 963,80 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 160 620,33 грн., 3% річних за неповернення кредиту в розмірі 744 011,21 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 308 142,84 грн., штраф в сумі 1 982 352,06 грн., державне мито в сумі 19 125,62 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 177,00 грн., судовій збір в сумі 29 160,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили

У судовому засіданні 05.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 11.02.2013р.

Головуючий суддя Демідова П.В.

Суддя Риженко Т.М.

Суддя Сковородіна О.М.