Ухвала суду № 29243980, 18.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

"18" грудня 2012 р.

справа № 2а/0470/1541/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Суховарова А.В.,

при секретарі судового засідання Мамалат І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 р. у справі № 2а/0470/1541/12

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор"

до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005020220/1123 від 16.01.2012 року, яке винесено Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст. ст. 14, 46, 103, 120, 160 Податкового кодексу України, ст. 7, 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 6 Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр, ст. 1107, 1108 Цивільного кодексу України, п. 5.2. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено повністю. При цьому суд виходив з презумпції правомірності правочину та положень ст. 6 Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29.10.1982 року, та вирішив, що позивач правомірно не здійснював утримання податку з доходу, що був виплачений ним на користь резидента Республіки Кіпр компанії «Lagrion Limited», а тому оскаржене податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

В апеляційній скарзі посилається на положення п. 103.2 ст. 103 ПКУ, та зазначає, що нерезидент-компанія «Lagrion Limited» не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу типу «Роялті» для цілей застосування нульової ставки податку відповідно до ст. 6 Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29.10.1982 року, отриманого від резидента України – ТОВ «ФАКТОР», оскільки фактичним власником об’єкта права інтелектуальної власності – торговельної марки «FITTO ЛЕГКІ” за Свідоцтвами України на знак для товарів і послуг № 98967 від 10.11.2008 року та торговельної марки «ФЛІНТ» за Свідоцтвами України на знак для товарів і послуг № 118674 від 25.02.2010 року є інший нерезидент – компанія «Soldex Limited» («British Virgin Islands, Tortola), які і є вигодо набувачем від реалізації прав на використання належних йому торговельних марок. Враховуючи те, що міжнародного договору щодо уникнення подвійного оподаткування між Урядом України та Урядом Британських Віргінських островів на теперішній час не укладено, підстав для звільнення від оподаткування таких доходів немає.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, постанову суду скасувати, в задоволенні позову - відмовити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити постанову суду без змін.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 16.01.2012 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форма «Р» № 0005020220/1123, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 267457,67 грн. (основний платіж 267287,67 грн., штрафні (фінансові) санкції 170 грн.).

Вказане податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі Акту від 20.10.2011 року № 2302/23-2/31959328 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Фактор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р.».

Під час перевірки встановлено, що між компанією «Lagrion Limited», (Ліцензіар) та ТОВ «Фактор»(Ліцензіат) укладено Ліцензійний договір № 4/01-08 від 17.11.2008 року на використання об’єктів права інтелектуальної власності зареєстрованих торговельних марок за свідоцтвами України на знак для товарів і послуг: № 98969 від 10.11.2008 року з пріоритетом від 16.03.2008 року на знак ЛЕГКІ» відносно товарів 30 та послуг 35 класів МКТП; № 118674 від 25.02.2010 року з пріоритетом від 28.07.2008 року на знак «ФЛІНТ» відносно товарів 30 класу МКТП.

Додатком № 2 від 01.01.2010 року до Ліцензійного договору № 4/01-08 від 17.11.2008 року передбачено, що за надання дозволу на використання торговельних марок ТОВ «Фактор» сплачує ліцензійний платіж за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року у розмірі 17520 дол. США. Використання Ліцензіатом з дозволу Ліцензіара вказаних торговельних марок підтверджено актом приймання-передачі від 31.12.2010 року.

Платіжним дорученням № 11 від 17.12.2010 року ТОВ «Фактор» сплатило на користь бенефіціара компанії «Lagrion Limited», 17520 дол. США.

В ході перевірки встановлено здійснення виплати доходу нерезиденту із джерелом їх походження з України компанії «Lagrion Limited», (Cyprus, Nicosia) згідно ліцензійних договорів за використання торговельних марок у період з грудня 2010 року по червень 2011 року на загальну суму 241000 дол. США (1921438,30 грн.). Згідно листа Державного департаменту інтелектуальної власності власником торговельних марок Легкі»та «Флінт», що є предметом ліцензійних договорів з компанією «Lagrion Limited» є компанія «Soldex Limited» (British Virgin Islands, Tortola). З урахуванням норм ст. 103 ПКУ компанія «Soldex Limited» (British Virgin Islands, Tortola) є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, а компанія «Lagrion Limited», (Cyprus, Nicosia) - номінальним отримувачем доходу. Згідно Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна термін «Сполучене Королівство» не включає жодну заморську територію Великобританії, зокрема, Британські Вірджинські Острови.

Колегія суддів погоджується з правовою позицією відповідача, що за таких обставин доходи бенефіціарного (фактичного) отримувача – компанії «Soldex Limited» (BritishVirgin Islands, Tortola) підлягають оподаткуванню відповідно до п. 160.2 ст. 160 ПКУ, оскільки компанія «Lagrion Limited» (Cyprus, Nicosia) є лише номінальним утримувачем (номінальним власником), а фактичним отримувачем є компанія «Soldex Limited»/ Таких висновків відповідача під час проведення перевірки спростовано не було, оскільки жодних доказів на підтвердження наявності правовідносин між фактичним та номінальним отримувачем доходу надано не було.

Також, під час розгляду справи суд першої інстанції помилково виходив з презумпції правомірності правочинів, оскільки така правомірність не оспорюється відповідачем, а спір стосується наявності підстав для застосування пільг з оподаткування.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення процесуального закону. Так, одним з принципів адміністративного судочинства є принціп офіційного з’ясування всіх обставин в справі, встановлений ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Всупереч цьому, суд першої інстанції не дослідив обставин, оподаткування які мали бути встановлені під час розгляду справи, а саме – наявність правовідносин між компанією «Soldex Limited» та компанією «Lagrion Limited», які дають підстави вважати останнього фактичним отримувачем доходу.

В судовому засіданні в апеляційній інстанції представником позивача надано нотаріально посвідчену копію ліцензійного договору про використання товарного знаку від 23.06.2008 року, за № 23/06-08, укладеного між компанією «Soldex Limited» та компанією «Lagrion Limited», за умовами якого «Soldex Limited» (Ліцензіар) надає «Lagrion Limited» (Ліцензіат) дозвіл (Ексклюзивну ліцензію) на використання Торгових знаків на всі товари та послуги, вказані в Українських Сертифікатах для знаків на товари та послуги, випущених для товарних знаків, а Ліцензіат зобов’язується сплатити встановлену суму та виконати інші зобов’язання за цим договором впродовж 10 років. .

Представник позивача пояснив, що виконати під час розгляду справи в суді першої інстанції не було встановлено необхідність надання таких доказів, а крім того, позовач не є стороною цього договору, а тому він був змушений докласти відповідних зусиль для отримання копії цього договору.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Отже, колегія суддів вважає за можливе дослідити надані докази в суді апеляційної інстанції.

З урахуванням наданих доказів колегія суддів погоджується з доводами позивача, що договір № 23/06-08, укладений між компанією «Soldex Limited» та компанією «Lagrion Limited», в сенсі ст. 1107 ЦК України договором щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 1108 ЦК України, ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Зі змісту п. 1.4. договору № 23/06-08 вбачається, що позивачем отримано виключну ліцензію на використання товарних знаків.

Таким чином, у правовідносинах між позивачем та компанією «Lagrion Limited» остання є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу у розумінні п. 103.2 та п. 103.3. ст. 103 ПКУ.

Виходячи з встановлених фактичних обставин колегія суддів доходить висновку, що порушення вимог податкового законодавства позивачем допущено не було, а тому збільшення підприємству податкових зобов’язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб є безпідставним і не відповідає суті господарських операцій платника податків. За таких обставин відсутні і підстави для застосування штрафних санкцій.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неповно з’ясовано фактичні обставини справи, але це не призвело до неправильного вирішення справи, тому підстав для скасування судового рішення немає, тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

Ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 р. у справі № 2а/0470/1541/12 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.В. Суховаров