Рішення № 29243689, 04.02.2013, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 0816/2122/2012

Провадження № 2/321/41/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2013 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого: судді Шамоти Л.В.

при секретарі: Рикун І.В.

за участю представника позивача - Мосієнко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, розташованого в смт. Михайлівка Запорізької області, цивільну справу за позовом кредитної спілки «Мелон» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

КС «Мелон» звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором.

В позові зазначено, що 25 серпня 2011 року між КС «Мелон» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір споживчого кредиту № С374. Відповідно до умов договору відповідач ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 10000 гривень, з терміном погашення до 25 серпня 2012 року та відсотковою ставкою за користування кредитом в розмірі 55 % строком на 12 місяців. В забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_2 за договором споживчого кредиту між позивачем та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений договір поруки № С374п від 25 серпня 2011 року, відповідно до якого відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 взяли на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язанням ОСОБА_2. Однак, відповідачі свої зобов'язання за кредитом виконують не належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту, яка до теперішнього часу не погашена. Позивач просить суд стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за договором споживчого кредиту в розмірі 10756 гривень 66 копійок та понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 214 гривень 60 копійок.

В судовому засіданні представник позивача уточнила заявлені позовні вимоги, просить суд їх задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором споживчого кредиту в розмірі 8089 гривень 58 копійок і понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 214 гривень 60 копійок.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, посилаючись на те, що вона дійсно отримала кредит в розмірі 10000 гривень, який сплачувала належним чином, і станом на дату розгляду справи вона сплатила вже 14998 гривень. Також був укладений договір поруки, але поручителів при цьому не було, в цьому договорі вона сама поставила підписи за ОСОБА_4 і ОСОБА_3, хто розписувався за ОСОБА_5, їй не відомо. В зв'язку з відсутністю платежів за жовтень і листопад 2011 року вважає, що були помилково нараховані відсотки за користування кредитом та погашення тіла кредиту. Суми за ці місяці вона сплачувала особисто колишньому працівнику КС «Мелон» ОСОБА_6, яка обіцяла видати їй квитанції потім, але так їх і не видала. Про ці обставини відповідач повідомляла керівництво кредитної спілки, а 26 листопада 2012 року нею була подана заява до Михайлівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області за фактом вчинення кримінального злочину у відношенні ОСОБА_6, так як остання привласнила два платежі за жовтень і листопад 2011 року на загальну суму 2230 гривень. Відповідач вважає, що кредит вона сплатила в повному обсязі, її вини в тому, що в кредитній спілці працювали такі співробітники, немає, а тому просить в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні. При цьому пояснив, що під час укладення договору поруки він не був присутнім, але його мати - відповідач ОСОБА_2 потім йому про це сказала. Вважає, що кредит був сплачений повністю, оскільки він сам бачив, як мати віддавала гроші ОСОБА_6, а вона обіцяла наступного дня віддати квитанції.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за її відсутності від неї не надходило, тому суд визнає її неявку неповажною, та вважає можливим ухвалити рішення за її відсутності на підставі наявних у справі доказів.

В судове засідання відповідач ОСОБА_5 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною, та вважає можливим ухвалити рішення за його відсутності на підставі наявних у справі доказів. Однак, в одному з попередніх судових засідань відповідач ОСОБА_5 позов не визнав та пояснив, що він договору поруки не підписував, про наявність такого договору дізнався лише тоді, коли йому прийшов лист з кредитної спілки. Також він вважає, що відповідач ОСОБА_2 сплатила кредит повністю.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та відповідачів, вивчивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про можливість задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичайного ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається та сплати процентів, передбачених договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і виплати проценти.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно заяви відповідача ОСОБА_2 було прийнято в члени кредитної спілки «Мелон».

25 серпня 2011 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір споживчого кредиту № С374. Відповідно до умов договору відповідач ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 10000 гривень, з терміном погашення до 25 серпня 2012 року та відсотковою ставкою за користування кредитом в розмірі 55 % строком на 12 місяців.

При укладенні договору відповідач ОСОБА_2 прийняла на себе зобов'язання повернути кредит до 25 серпня 2012 року та сплачувати відсотки за користування кредитом.

Отже, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами в строк, в розмірі та в валюті, які визначені в договорі.

На виконання кредитного договору позивач здійснив видачу кредитних коштів відповідачу ОСОБА_2 в сумі, визначеній у кредитному договорі, у повному обсязі, тим самим позивач повністю виконав свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором.

В подальшому, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем ОСОБА_2 було сплачено: 30 вересня 2011 року - 1252 гривні 59 копійок (542 гривні 47 копійок - проценти та 710 гривень 12 копійок - кредит), 19 грудня 2011 року - 1115 гривень 00 копійок (1115 гривень 00 копійок - проценти), 16 січня 2012 року - 1115 гривень 00 копійок (396 гривень 84 копійок - проценти та 718 гривень 16 копійок - кредит), 17 лютого 2012 року - 1115 гривень 00 копійок (413 гривень 32 копійок - проценти та 701 гривня 68 копійок - кредит), 20 березня 2012 року - 915 гривень 00 копійок (379 гривень 49 копійок - проценти та 535 гривень 51 копійок - кредит), 23 березня 2012 року - 200 гривень 00 копійок (33 гривні 16 копійок - проценти та 166 гривень 84 копійок - кредит), 03 травня 2012 року - 1102 гривні 00 копійок (442 гривні 83 копійок - проценти та 659 гривень 17 копійок - кредит), 03 травня 2012 року - 160 гривень 00 копійок (160 гривень 00 копійок - кредит), 28 травня 2012 року - 1160 гривень 00 копійок (239 гривень 16 копійок - проценти та 920 гривень 84 копійок - кредит), 09 серпня 2012 року - 890 гривень 00 копійок (890 гривень 00 копійок - проценти), 19 жовтня 2012 року - 1200 гривень 00 копійок (639 гривень 43 копійок - проценти та 560 гривень 57 копійок - кредит), 20 листопада 2012 року - 1200 гривень 00 копійок (234 гривні 69 копійок - проценти та 965 гривень 31 копійок - кредит), 12 грудня 2012 року - 824 гривні 00 копійок (129 гривень 35 копійок - проценти та 694 гривні 65 копійок - кредит). Будь-яких інших платежів на рахунок позивача від відповідача не надходило.

За умовами п.п. 3.2.2 договору споживчого кредиту, позичальник зобов'язаний погашати кредит та сплачувати проценти в порядку, встановленому розділом 4.2 цього договору.

Пунктом 4.2 договору передбачений щомісячний графік погашення кредиту та виплати процентів.

Однак, в порушення умов договору споживчого кредиту відповідач ОСОБА_2 систематично не виконувала належним чином зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ними, а саме сплачуючи відсотки за користування кредитом з порушенням їх терміну та розміру сплати, має прострочену заборгованість, що згідно вимог ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язань.

Згідно п. 9.4 договору споживчого кредиту, при порушенні строків сплати кредиту та (або) процентів більше ніж на три дні, процентна ставка подвоюється до моменту повного погашення простроченої заборгованості.

Згідно розрахунку заборгованості, доданого до позову, відповідач станом на 04 лютого 2013 року має заборгованість - 8089 гривень 58 копійок, яка складається з наступного: сума в розмірі 3207 гривень 15 копійок - заборгованість за тілом кредиту; сума в розмірі 4882 гривні 43 копійок - заборгованість за відсотками.

Вказана сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, наданого позивачем.

Крім того, 25 серпня 2011 року, як забезпечення виконання зобов'язань за договором споживчого кредиту, був укладений договір поруки № С374п між позивачем та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відповідно до умов якого відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняли на себе зобов'язання солідарно відповідати перед позивачем в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за договором споживчого кредиту № С374 від 25 серпня 2011 року.

Згідно п. 3.4 договору поруки, відповідальність поручителів наступає у випадку, коли позичальник не виконує, або неналежним чином (порушує графік погашення кредиту) виконує свої грошові зобов'язання згідно кредитного договору № С374 від 25 серпня 2011 року, укладеного між кредитором та позичальником, а також у випадку смерті позичальника.

Згідно п. 3.5 договору поруки, поручителі та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручителі відповідають по зобов'язаннях позичальника в повному обсязі, тобто за повернення кредиту, процентів за його користування, сплата додаткових відсотків, відшкодування збитків, завданих кредитору невиконанням або неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору.

Згідно п. 3.6 договору поруки, поручителі зобов'язані самостійно щомісячно контролювати процес повернення позичальником кредиту, а також сприяти кредитору в здійсненні контролю над виконанням позичальником умов кредитного договору.

Згідно п. 3.8 договору поруки, поручителі знайомі з умовами договору № С374 від 25 серпня 20111 року.

Посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що вона виконала свої зобов'язання за кредитом належним чином та в повному обсязі, а заборгованість виникла внаслідок того, що вона сплачувала гроші за кредит ОСОБА_6, яка не видала їй відповідні квитанції, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в ході судового розгляду ані відповідачем ОСОБА_2, ані іншими відповідачами не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин. Відсутні такі докази й в матеріалах справи. Самі по собі посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що колишній працівник КС «Мелон» ОСОБА_6 привласнила гроші, які вона сплачувала в рахунок погашення кредиту за жовтень та листопада 2011 року, і з цього приводу розпочато досудове розслідування, відомості про що 26 листопада 2012 року були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, і в рамках цього досудового розслідування відповідач ОСОБА_2 визнана потерпілою, не можуть бути покладені в основу судового рішення, оскільки відсутні жодні судові вироки, що набрали чинності, якими б особу було визнано винною в привласненні коштів відповідача ОСОБА_2 (платежів за жовтень та листопада 2011 року), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. При цьому судом також врахована й пасивна поведінка самої відповідача ОСОБА_2, якій про такі факти стало відомо ще в березні 2012 року, коли вона звернулася з відповідною заявою до керівництва КС «Мелон», потім, в серпні 2012 року нею було отримано попередження щодо наявності заборгованості, однак із заявою про скоєння злочину вона звернулася до Михайлівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області лише 26 листопада 2012 року, після отримання позовної заяви та ухвали суду про відкриття провадження по справі. Крім того, відповідач ОСОБА_2 не позбавлена в подальшому можливості пред'явити цивільний позов в кримінальному провадженні до осіб, винних в скоєнні злочину, та вимагати відшкодування завданих їй збитків.

Так само судом не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача ОСОБА_4 на те, що він був свідком того, як його мати ОСОБА_2 передавала гроші ОСОБА_6 в якості платежів по кредиту, оскільки згідно з вимогами цивільного законодавства, не може доводитися свідченнями свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину, а випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК України визначені прямо (ч. 2 ст. 937, ч. 3 ст. 949 ЦК України). Тому зазначені пояснення не можуть бути покладені в основу судового рішення щодо підтвердження факту належного виконання зобов'язання за договором споживчого кредиту.

Також не можуть бути прийняті до уваги й посилання відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на те, що договір поруки поручителями не підписувався, відповідач ОСОБА_2 сама розписалася за ОСОБА_4 і ОСОБА_3, а за ОСОБА_5 розписався хтось інший, оскільки відповідачами не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин. До того ж, в судовому засіданні судом роз'яснювалось, що на підтвердження таких фактів відповідачі вправі заявити клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, однак відповідачі своїм правом заявити клопотання про призначення експертизи не скористалися.

Таким чином, в зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 порушила умови договору, взяті на себе зобов'язання виконує неналежним чином, а її зобов'язання було забезпечено договором поруки, тому, відповідно до вимог чинного цивільного законодавства, умов кредитного договору та договору поруки, суд вважає необхідним суму заборгованості стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за договором споживчого кредиту в розмірі 8089 гривень 58 копійок та судового збору в розмірі 214 гривень 60 копійок.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 536, 549, 553, 554, 610, 611, 629, 1046, 1047, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 59, 60, 88, 107, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов кредитної спілки «Мелон» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Мелон» (п/р № 2650510352101 у ПАТ «МетаБанк» в м. Запоріжжя, МФО 313582, код за ЄДРПОУ 36015210) заборгованість за договором споживчого кредиту № С374 від 25 серпня 2011 року в розмірі 8089 (вісім тисяч вісімдесят дев'ять) гривень 58 копійок, а також судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок, а всього 8304 (вісім тисяч триста чотири) гривні 18 копійок. Обов'язок стягнення є солідарним з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь кредитної спілки «Мелон» (п/р № 2650510352101 у ПАТ «МетаБанк» в м. Запоріжжя, МФО 313582, код за ЄДРПОУ 36015210) заборгованість за договором споживчого кредиту № С374 від 25 серпня 2011 року в розмірі 8089 (вісім тисяч вісімдесят дев'ять) гривень 58 копійок, а також судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок, а всього 8304 (вісім тисяч триста чотири) гривні 18 копійок. Обов'язок стягнення є солідарним з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь кредитної спілки «Мелон» (п/р № 2650510352101 у ПАТ «МетаБанк» в м. Запоріжжя, МФО 313582, код за ЄДРПОУ 36015210) заборгованість за договором споживчого кредиту № С374 від 25 серпня 2011 року в розмірі 8089 (вісім тисяч вісімдесят дев'ять) гривень 58 копійок, а також судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок, а всього 8304 (вісім тисяч триста чотири) гривні 18 копійок. Обов'язок стягнення є солідарним з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь кредитної спілки «Мелон» (п/р № 2650510352101 у ПАТ «МетаБанк» в м. Запоріжжя, МФО 313582, код за ЄДРПОУ 36015210) заборгованість за договором споживчого кредиту № С374 від 25 серпня 2011 року в розмірі 8089 (вісім тисяч вісімдесят дев'ять) гривень 58 копійок, а також судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок, а всього 8304 (вісім тисяч триста чотири) гривні 18 копійок. Обов'язок стягнення є солідарним з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

04.02.2013