Постанова № 29243479, 05.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р. справа № 1170/2а-45/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Мамалат І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Феліз"

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 р. у справі № 1170/2а-45/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Феліз"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т. 1 а.с. 101, 102), просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001152360 від 15.09.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 162742 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001572360 від 29.11.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 203427 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 грн.

Постановою суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. Постанова вмотивована тим, що будь які документи, в тому числі договори, акти приймання виконаних робіт тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Оскільки встановлені судом обставини свідчать про сумнівність господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом ТОВ «ВП «МІК», такі документи, навіть за наявністю всіх формальних реквізитів, не можуть бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача до суду не з'явився, повідомлений належним чином про місце, дату і час судового засідання, що не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника заявника апеляційної скарги, дослідивши докази,

наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та правомірності декларування валових доходів та валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «ВП «МІК» за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р.

Результати перевірки оформлені актом від 31.08.2011р. №86/236/31146326 (т. а.с.18-25). В ході перевірки встановлено порушення:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. всього в розмірі 162742 грн., в т.ч. за січень 2011 р. в сумі 162742 грн.;

- п.п. 139.1.9 п. 139 ст. 130 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року всього 203427 грн.

Такі висновки акта ґрунтуються на довідці Кіровоградського відділення Кіровоградської ОДПІ від 02.06.2011 року № 217/1520/06686955 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Виробниче підприємство «МІК» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року, якою встановлено, що ТОВ «ВП «МІК» укладались правочини, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цими правочинами, та які не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодо набувача», зокрема - ТОВ «Вікторія-Феліз» на загальну суму 976450 грн, в т.ч. ПДВ - 162741,67 грн.

Крім того, за інформацією відповідача, ТОВ ВП «МІК» відсутнє за місцезнаходженням.

Посилаючись на норми ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів, що укладені між позивачем та ТОВ «ВП «МІК».

15.09.2011 р. на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001152360, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 162742 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн. (т. 1 а.с. 55).

29.11.2011р. на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001572360, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 203427 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн. (т. 1 а.с. 59).

Суд першої інстанції виходив з того, що перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.01.2011р. по 30.01.2011р. щодо придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у контрагента -ТОВ «ВП «МІК», не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «ВП «МІК» не мало власних засобів та робочого персоналу для виконання підрядних робіт, а тому уклав договори субпідряду з ПП «Смарт-Агро» и ПП «Фартекс-Плюс». При цьому в якості доказів щодо співпраці з вказаними підприємствами надано копії розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту, реєстри виданих та отриманих податкових накладних за період січень-березень 2011р. Будь-яких документів, які підтверджують факти виконання робіт та передачі їх результатів від ПП «Смарт-Агро»і ПП «Фартекс-Плюс» до ТОВ «ВП «МІК» не надано.

Суд першої інстанції виходив з того, що наданих копій розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних вбачається, що загальна сума, яку було сплачено ТОВ «ВП «МІК» субпідрядникам - ПП «Смарт-Агро»і ПП «Фартекс-Плюс»становить 4927954,04 грн., але при цьому вартість цих же робіт сплачена позивачем ТОВ «ВП «МІК» становить лише 976450 грн., що вказує на відсутність прибутку та розумної господарської мети від здійснення такої діяльності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав помилкову оцінку вказаним обставинам, посилаючись, зокрема, на показання свідка ОСОБА_1 в судовому засіданні.

Так, суд не прийняв до уваги, що директор ТОВ ВП «МІК» ОСОБА_1 призначений на цю посаду наказом по підприємству № 1 від 08.06.2012 року тимчасово з 08.06.2012 року на один місяць. Отже, під час надання свідчень в судовому засіданні він міг бути не повністю обізнаним щодо виконання угод, укладених між цими підприємствами.

Пізніше ОСОБА_1 були надані додаткові документи (а.с. 46-57 т.2), що підтверджують співпрацю ТОВ «ВП «МІК» з контрагентами ПП «Смарт-Агро» і ПП «Фартекс-Плюс». Разом з тим, суд не врахував, що предметом розгляду даної справи не є правовідносини ТОВ «ВП «МІК» з його контрагентами.

В матеріалах справи містяться договори підряду № 2 від 06.01.2011 року на суму 325 950,00 грн, № 3 від 06.01.2011 року на суму 335 050,00 грн, № 4 від 06.01.2011 року на суму 315 450,00 грн (а.с. 115, 119, 123, т. 1), укладені між ТОВ ВП «МІК» та позивачем на виконання робіт по обслуговуванню мережі зв'язку. Колегія суддів звертає увагу, що в акті перевірки жодних посилань на договори, які податкова вважала нікчемними, немає, що позбавляє акт доказового значення.

Також, в матеріалах справи містяться платіжні доручення, які підтверджують факт повного розрахунку за вказаними договорами на підставі актів виконаних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та податкових накладних.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції помилково не звернув увагу на доводи позивача в справі.

Так, даючи оцінку висновкам податкової інспекції стосовно нікчемності договору, укладеного позивачем із своїм контрагентом, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно положень ст,ст.215, 216, 228 ЦК України та положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки, колегія суддів зазначає, що вказаний документ не містить жодних посилань на наявність ознак, котрі передбачені ч.І ст. 228 Цивільного кодексу України, тому згадані договори не можуть вважатися нікчемними.

В податкових відносинах не може застосовуватись ст. 204 ЦК України, проте, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1. ст. 4 ПКУ. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам, а у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків - визначити грошові зобов'язання.

Крім того, чинним законодавством України, що регулює порядок формування податкового кредиту не передбачено позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту, у разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства. В силу ст. 67 Конституції України - Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність осіб має індивідуальний характер (ст. 61 Конституції України).

Більш того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Слід також звернути увагу, що ТОВ ВП «МІК» подавало в податковий орган декларацію з податку на додану вартість, яка містить додаток № 5 - розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, а також квитанції про направлення електронною поштою декларацій з ПДВ з додатками за 1-й квартал 2011 року (а.с. 49-58), які підтверджують наявність договірних відносин між ТОВ «ВП «МІК» та його контрагентами ПП «Смарт-Агро» і ПП «Фартекс-Плюс».

Та обставина, на яку посилається суд першої інстанції, що загальна сума, яку було сплачено ТОВ «ВП «МІК» субпідрядникам - ПП «Смарт-Агро» і ПП «Фартекс-Плюс» становить 4927954,04 грн., але при цьому вартість цих же робіт сплачена позивачем ТОВ «ВП «МІК» становить лише 976450 грн., що, на думку суду першої інстанції, вказує на відсутність прибутку від здійснення такої діяльності, не може бути прийнята до уваги, оскільки правовідносини між цими підприємствами судом не досліджувались, та належних доказів того, що між ними не існувало інших правовідносин, в межах яких могли здійснюватись платежи, в справі немає.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають цим обставинам, що є підставою для скасування постанови суду з ухваленням нового рішення відповідно до ст. 202 КАС України.

Керуючись ст. 196, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства, апеляційний суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Феліз" задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 р. у справі № 1170/2а-45/12 скасувати. Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001152360 від 15.09.2011 року та №0001572360 від 29.11.2011 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун