Постанова № 29242106, 05.02.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 року справа №2а/0570/15904/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Яманко В.Г., Васильєвої І.А., за участі секретаря судового засідання Братченко О.В., позивача ОСОБА_2, представників відповідача Зарічній О.В., за довіреністю від 04.02.2013 року, Романіка А.О., за довіреністю від 24.07.2012 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 р. у справі № 2а/0570/15904/2012 (головуючий І інстанції Зінченко О.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування (визнання недійсним) податкового повідомлення-рішення № 0004860017-803 від 08.11.12року,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування (визнання недійсним) податкового повідомлення-рішення № 0004860017- 803 від 08 листопада 2012 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року відмовлено в задоволені позовних вимог.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги повністю. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Представники позивача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, вважають, що постанова суду першої інстанції винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою що підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку в Кіровському відділенні Шахтарської ОДПІ Донецької області ДПС, зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_4 (арк. справи 16), свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_5 від 12 листопада 2004 року (арк. справи 17, 18).

Податковим органом у період з 20 вересня 2012 року по 26 вересня 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року щодо взаємовідносин із TOB «Росімпортторг»на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, направлень від 20 вересня 2012 року № 667, № 668 та наказу Шахтарської ОДПІ Донецької області ДПС № 663 від 20 вересня 2012 року, акту Добропільської ОДПІ Донецької області ДПС від 18 червня 2012 року № 10/22-1/37014789 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Росімпортторг» (ЄДРПОУ 37014789) з питань підтвердження фінансово-господарських операцій із TOB «Внешпромімпорт» (ЄДРПОУ 35637695) за період з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 03 жовтня 2012 року № 944/17-211-1/НОМЕР_1 (арк. справи 20-30). Податковим органом встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 1198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість за період з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року в сумі 12 920,00 грн., за рахунок виключення зі складу податкового кредиту сум, згідно податкових накладних, отриманих від TOB «Росімпортторг», які були включені до складу . податкового кредиту та відображені у податковій декларації з ПДВ за січень 2012 року.

На підставі акту перевірки Шахатарською ОДПІ Донецької області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004860017-803 від 08 листопада 2012 року, яким за порушення пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 19 380,00 грн., у тому числі за основним платежем - 12 920,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6 460,00 грн. (арк. справи 31).

Відповідно до матеріалів справи в період здійснення правовідносин між позивачем та контрагентом, повинні застосовуватись норми Податкового кодексу України.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Тік, за приписами п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4. та п. 138.5. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Пунктом 139.1.9 статті 139 визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 189.4 статті 189 цього Кодексу, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи),у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконаних робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено обов'язок платника податків надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, обов'язкові реквізити, перелік яких вказаний у п.п.а)-і).

Пунктами 200.1-200.3 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 цієї ж статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, між TOB «Росімпортторг» (продавець), та ФО-П ОСОБА_2 (покупець), 15 грудня 2011 року укладено договір купівлі-продгжу № 15/12-11.

Відповідно до умов цього договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця паливно- мастильні матеріали (далі - ПММ), а саме: бензин А-76, А-80, А-92, А-95, дизельне паливо, а Покупець приймає та оплачує ПММ згідно умовам договору. За вказаним договором якість ПММ повинно відповідати державним стандартам та вимогам, а також підтверджуватися паспортом якості заводу-виробника. Приймання ПММ здійснюється по кількості, що вказаній у накладних, а також з пред'являнням Продавцю довіреності на уповноважену особу. Поставка ПММ здійснюється за рахунок Покупця. Оплата за придбаний ПММ відбувається згідно рахунку-фактури на умовах 100% передоплати кожної партії товару. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2011 року з правом пролонгування на той самий строк (арк. справи 61-62).

Відповідно до матеріалів справи TOB «Росімпортторг» виписані рахунки-фактури: від 04 січня 2012 року № 2 на бензин А- 80 код УКТ ЗЕД 2710114139 у кількості 4251 л. на загальну суму 35 368,32 грн., у тому числі податок на додану вартість - 5 894,72 грн., а також від 13 січня 2012 року № 13 на дизельне паливо код УКТ ЗЕД 2710194110 у кількості 4607 л. на загальну суму 42 154,06 грн., у тому числі податок на додану вартість - 7 025,68 грн. (арк. справи 37-38). Оплата позивачем за бензин А-80 здійснена одним платежем, про що свідчить платіжне доручення від 06 січня 2012 року № 1 на суму 35 368,32 грн., у тому числі податок на додану вартість - 5 894,72 грн. (арк. справи 72). Оплата за дизельне паливо здійснена двома платежами, про що свідчать платіжні доручення: від 13 січня 2012 року № 3 на суму 13 154,05 грн., у тому числі податок на додану вартість - 2 192,34 грн., а також від 19 січня 2012 року № 7 на суму 29 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 4 833,33 грн. (арк. справи 73-74).

TOB «Росімпортторг» на поставку ФО-П ОСОБА_2 бензину А-80 кількістю 4251 л. та дизельного палива кількістю 4607 л. виписані податкові накладні - № 5 від 04 січня 2012 року на бензин А-80 та № 11 від 13 січня 2012 року на дизельне паливо (арк. справи 33-34) та накладні - від 04 січня 2012 року № 2 на бензин А-80 та від 13 січня 2012 року № 13 на дизельне паливо (арк. справи 35-36). В якості доказу щодо отримання від TOB «Росімпортторг» бензину А-80 у кількості 4251 л. та 13 січня 2012 року дизельного палива у кількості 4607 л. Позивачем надано журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС м. Кіровське, вул. Асфальтна, 146 за формою № 13- НП (арк. справи 134-136).

Відповідно до матеріалів справи поставка придбаного паливно-мастильних матеріалів ФО-П ОСОБА_2 здійснювалась фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 згідно з договором від 01 листопада 2011 року № 1. Відповідно до якого Перевізник здійснює перевозку ПММ до АЗС «Східна Україна» власним транспортом. Дія договору - з моменту його підписання до 31 грудня 2012 року (арк. справи 60). ФО-П ОСОБА_6 виписано ФО-П ОСОБА_2 рахунок-фактуру за надані у січні 2012 року транспортні послуги з перевезення ПММ від 31 січня 2012 року № 1, а саме: транспортні послуги 04 січня 2012 року на перевезення бензину А-80 у кількості 4251 л. на суму 680,16 грн. та транспортні послуги 13 січня 2012 року на перевезення дизельного палива у кількості 4607 л. на суму 737,12 грн. Загальна сума транспортних послуг становить 1417,28 грн. Також між Покупцем та Перевізником складений акт приймання-передачі від 31 січня 2012 року з виконання послуг згідно договору від 01 листопада 2011 року № 1 (арк. справи 51, 53). В підтвердження здійсненного перевезення позивачем в апеляційному суді надано товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів № 13/01-12 від 13 січня 2012 року та 04/01-12 від 04 січня 2012 року, які складені на підставі вищезазначеного договору, в яких зазначено пункт розвантаження ПММ м. Кіровське АЗС «Східна Україна». Зазначена АЗС відповідно до договору дарування від 26.12.2003 р. є власністю позивача. Відповідно до реєстраційних даних видів господарської діяльності позивач здійснює роздрібну торгівлю паливом. Фактичне перевезення ПММ за вказаним договором підтверджується також поясненнями наданими ОСОБА_6 в суді першої інстанції.

Крім того в матеріалах справи містяться документи які підтверджують право ФО-П ОСОБА_6 на здійснення перевезення небезпечних вантажів, а саме: Свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки від 04 липня 2012 року № 196, виданого Державним підприємством «Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Донецькстандартметрологія»), чинне до 03 липня 2013 року, на автоцистерну місткістю 4845 л. типу r-5312AT3-3613, зав. № 6445, державний номер - АН 4217 ЕР, шасі -1244596 (арк. справи 66); Свідоцтво про підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів № 0007024, виданого УДАІ ГУ УМВС України в Донецькій області 09 листопада 2009 року, дійсне до 09 листопада 2014 року (арк. справи 67); Свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів на зазначений вище транспортний засіб (механічний транспортний засіб - паливозаправник), виданого 01 жовтня 2011 року ВАТІ ВДАІ по ОАТ м. Донецька УДАІ ГУ УМВС України в Донецькій області, строк дії до 16 лютого 2012 року (арк. справи 68); Договір обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів від 28 лютого 2012 року № 16/ДЦ-ОЦВПНВ/12, укладений із закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інкомстрах» (арк. справи 69); Свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі № 047541, виданого 22 листопада 2010 року УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області, строк дії - до 22 листопада 2015 року (арк. справи 70); Дозволи № 9401 та № 9402 від 29 грудня 2011 року, терміном дії - до 27 лютого 2012 року, якими встановлені маршрути дорожнього перевезення небезпечного вантажу та погоджені з УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області (арк. справи 139, 140); Договір обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів від 26 лютого 2011 року серії НВТ-2 № 0001111, укладений із товариством з додатковою відповідальністю «Глобус» (арк. справи 141).

Податок на додану вартість у загальному розмірі 12 920,40 грн. віднесений ФО-П ОСОБА_2 до складу податкового кредиту у січні 2012 року, що підтверджується податковою декларацією за січень 2012 року (арк. справи 41-42), якою позивач визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет, у розмірі 2 400,00 грн. Сума податкового кредиту звітного періоду складає 18 923,00 грн., податкові зобов'язання - 21 323,00 грн.

Отриманні від TOB «Росімпортторг» податкові накладні відображені позивачему реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2012 року.

Тобто з матеріалів справи вбачається, що наявні договір та складені на їх виконання первинні документи, податкові накладні, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Колегія суддів зазначає, що сторони в адміністративному процесі в ході розгляду справи в суді будь якої інстанції не позбавлені права надавати докази на обґрунтування своїх вимог, в даному випадку позивач в обґрунтування своїх вимог не позбавлений був права надати суду апеляційної інстанції товарно-транспортні накладні. З пояснень позивача вбачається, що він був позбавлений можливості при здійсненні перевірки надати товарно-транспортні накладні, оскільки вони зберігались не у позивача та не були своєчасно надані постачальником ПММ.

На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що позивачем надано достатньо матеріалів в підтвердження реальності здійсненної господарської операції з контрагентом. Крім того, відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні первинні документи та податковим органом не було встановлено порушень в їх складені.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Крім того, ОСОБА_6 зареєстрований як фізична особа-підприємець є платником єдиного податку (арк. справи 64, 65) та ТОВ «Росімпортторг» станом на час виникнення правовідносин зареєстровано в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та був платником податку. Відповідно до викладеного під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів були зареєстровані як юридична особа та ФОП, на момент проведення фінансово-господарської операції були платниками податків.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача в акті на підставу для висновку відповідача, щодо нікчемності правочину на акт Добропільської ОДПІ Донецької області ДПС від 18 червня 2012 року № 10/22-1/37014789 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Росімпортторг» (ЄДРПОУ 37014789) з питань підтвердження фінансово-господарських операцій із TOB «Внешпромімпорт» (ЄДРПОУ 35637695) за період з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року, оскільки відповідно до матеріалів справи, податковим органом не досліджувалися первинні документи фінансово-господарської діяльності TOB «Росімпортторг» по взаємовідносинам з позивачем.

Колегія суддів зазначає, що питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Колегія суддів не приймає доводів апелянта як на підставу не підтвердження постачання ПММ на відсутність у позивача зокрема: аварійної карти, погоджені з Державтоінспекцією МВС України маршрутів і режимів перевезення, свідоцтв про допуск до перевезення небезпечних вантажів; докази проведення спеціального навчання осіб, які займаються прийманням небезпечних вантажів; медичний огляд, осіб які займаються прийманням небезпечних вантажів; страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів; рішення Державтоінспекції МВС України про встановлення умов перевезення небезпечних вантажів; сертифікати якості за формою № 11-НК; договори про виконання робіт з випробувань нафтопродуктів зі сторонами акредитованими або атестованими, у встановленому порядку, лабораторіями, акти відбирання проб за формою № 2-НК; журнал реєстрації проб за формою № 3-НК; журнал реєстрації видачі паспортів якості за формою № 4-НК; графік лабораторних випробувань нафтопродуктів при тривалому зберіганні за формою № 10-НК; акти приймання нафтопродуктів; доручення та свідоцтва на перевірку автоцистерн; відвантажувальні відомості; акти приймання-здавання нафтопродуктів; зведені акти; товарний балансовий звіт, оскільки право на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності до ст..198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг, датою виникнення такого права вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Позивачем надані усі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують його право на оформлення податкового кредиту. Порушення правил перевезення не може впливати на право формування податкових відомостей, а є лише підставою для притягнення відповідної особи до відповідальності. Крім того матеріалами справи доведено реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Вищевказані обставини та докази спростовують висновки податкового органу та суду першої інстанції щодо відсутності реального характеру у спірній господарській операції при придбанні товару позивачем у його контрагента.

З матеріалів справи, вбачається, що факт здійснення господарських операцій та виконання умов договорів між позивачем та його контрагентом, підтверджується вищенаведеними, наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими та податковими документами. Як вбачається з акту перевірки, податковим органом не зафіксовано неналежне оформлення податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, тобто вони складені відповідно до норм чинного законодавства. Таким чином наявними в справі документами, підтверджується здійснення позивачем розрахунків за договором.

Вищезазначене свідчить про реальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, які містять докази реального здійснення фінансово-господарських операцій.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про нікчемність вчинених позивачем правочинів та той факт що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства не знайшло свого підтвердження доказами та матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення № 0004860017- 803 від 08 листопада 2012 року підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з порушенням вимог матеріального та процесуального права, та з неповним дослідженням всіх обставин справи тому апеляційна скарга підлягає задоволенню з викладених в постанові підстав, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 р. у справі № 2а/0570/15904/2012 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 р. у справі № 2а/0570/15904/2012 скасувати.

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2012 року № 0004860017-803 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 19380 (дев'ятнадцять тисяч триста вісімдесят) 00 грн., з яких за основним платежем - 12920 (дванадцять тисяч дев'ятсот двадцять) 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6460 (шість тисяч чотириста шістдесят) 00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати в виді судового збору у розмірі 290 (двісті дев'яносто) 70 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі

Повний текст складено 07 лютого 2013 року

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва