Ухвала суду № 29241696, 31.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 р.Справа № 2а-6572/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Растопчінової О.В.

представника відповідача Сазонова Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р. по справі № 2а-6572/12/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство «Новий Стиль» (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач) в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000070846 від 10.02.2012 р., податкове повідомлення-рішення №0000060846 від 10.02.2012 року, податкове повідомлення-рішення №0000070046 від 24.04.2012 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Новий стиль» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень - рішень задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0000070846 від 10.02.2012 р.;

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0000060846 від 10.02.2012 р.;

Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0000070046 від 24.04.2012 р.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції, скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в січні 2012 року працівниками СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2011 р. та за листопад 2011 р. та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2011 р.

За результатами перевірки складено акт №66/46-030/32565288 від 27.01.2012 р. (а.с. 21-62 том 1), згідно висновків якого встановлено: порушення позивачем п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, оскільки ним допущено несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року; перевіркою підтверджено відображення позивачем у декларації за листопад 2011 року бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 5 935 030,00 грн. та від'ємне значення в сумі 6 083 837,00 грн.; на порушення п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2011 року на 3188,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в рядку 19 Декларації за жовтень 2011 року - на 3188,00 грн., по рядку 19 Декларації за листопад 2011 року - на 68694,00 грн. та, відповідно, завищено від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по рядку 20.2 Декларації за жовтень 2011 року - на 3188,00 грн., по рядку 20.2 Декларації за листопад 2011 року - на 68694,00 грн.

На підставі розгляду акту перевірки №66/46-030/32565288 від 27.01.2012 р. відповідачем прийнято оскаржувані в даній справі: податкове повідомлення-рішення від 10.02.2012 р.№0000070846, згідно якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 68694,00 грн. за листопад 2011 року, заявлену у декларації від 03.01.2012 р.; податкове повідомлення-рішення від 10.02.2012р. №0000060846, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 3188,00 грн. за листопад 2011 року, заявлену у декларації від 03.01.2012 р. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1594,00 грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної податкової адміністрації у Харківській області та Державної податкової служби України. За результатами процедури адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Також судом встановлено, що в період з 21.03.2012р. по 06.04.2012р. працівниками СДПІ по роботі великими платниками податків у м. Харкові проведено камеральну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 20/46-030/32565288 від 06.04.2012 р. (а.с. 82-91 том 1).

Згідно висновків зазначеного акту встановлено: підтвердження позивачем у декларації за лютий 2012 року бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 3 718 779,00 грн.; на порушення абз. 2,7 п. 201.10 ст. 201 розділу V, абз. 1 п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1658 від 20.01.2012р. на суму ПДВ 25000,00 грн., виписану покупцю ТОВ «Союз-Метал Маркет» (ІПН 335156304635); на порушення п. 198., ст. 198 Податкового кодексу України позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за лютий 2012 року (р. 19 Декларації) на 115680,00 грн. та, відповідно, завищено розмір зарахування від'ємного значення різниці за лютий 2012 року до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 20.2 Декларації) на 115680,00 грн.; на порушення п. 200.3 абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 4.6.7 п. 4.6 р. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492, зареєстровано в Мінюсті України 20.12.2011р. за № 1490/20228, позивачем завищено заявлену за лютий 2012 року суму бюджетного відшкодування ПДВ за рахунок платника у банку в розмірі 68694,00 грн.; на порушення п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України допущено несвоєчасне подання податкової декларації з ПДВ за лютий 2012 року, а саме додатка 5 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2012 року.

За наслідками розгляду зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000070046 від 24.04.2012 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 68694,00 грн. по декларації за лютий 2012 року та нараховано штрафну санкцію у розмірі 34347,00 грн. Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування є висновок відповідача про те, що Платник податків неправомірно не відобразив у рядку 21.3 податкової декларації за лютий 2012 року зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 68694,00 на підставі податкового повідомлення-рішення за формою «В4» №0000070846 від 10.02.2012 р., отриманого у лютому 2012 року (с. 9 Акту перевірки №20/46-030/32565288 від 06.04.2012 р.).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, податковими повідомленнями-рішеннями № 0000060846 від 10.02.2012 року та №0000070846 від 10.02.2012 року позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зменшено розмір від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту в зв'язку з завищенням, на думку податкового органу, суми податкового кредиту, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту, відповідно, завищено від'ємне значення різниці поточного звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду та завищення суми бюджетного відшкодування.

Згідно матеріалів справи, на формування показників, відображених в Декларації за жовтень та листопад 2011 року вплинуло здійснення операцій щодо придбання позивачем меблевої тканини та фурнітури у ПП «Ексім-Текстиль» та також інструментів у ТОВ «Інтехліс», суми ПДВ по яким, на думку податкового органу, неправомірно було віднесено до податкового кредиту.

Висновки відповідача про неправомірність віднесення до податкового кредиту жовтні, листопаді 2011 року сум ПДВ по податковим накладним, виданим ПП «Ексім-Текстиль» та ТОВ «Інтехліс» ґрунтувалися на висновках актів перевірки, проведених відносно вказаних контрагентів, в яких зазначено про відсутність можливості для здійснення відповідної господарської діяльності, і як наслідок, податковий орган прийшов до висновку про нікчемність господарських операцій з ПП «Ексім-Текстиль» та ТОВ «Інтехліс».

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Ексім-Текстиль», ТОВ «Інтехліс» без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Ексім-Текстиль» (Постачальник) та ЗАТ «Новий Стиль» (Покупець) було укладено договір поставки товару № 2010/297 від 29.01.2010 року відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю меблеву тканину та фурнітуру, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

В підтвердження товарності господарських операцій позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, рахунки-фактури, платіжні доручення.

Згідно п. 2.3 Договору поставка товару проводиться на умовах DDP за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе, 88.

Згідно наявних в матеріалах справи договорів оренди (а.с.191-199) за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе, 88 позивачем, як орендатором, було орендовано у ВАТ «Елеватормельмаш» нежитлове приміщення для здійснення господарської діяльності.

В підтвердження перевезення товару позивачем надано товарно-транспортні накладні, згідно яких товар перевозився водієм ОСОБА_4, який перебував у трудових відносинах з позивачем, що підтверджується наказом про прийняття на роботу НС-001154 від 10.09.2009 року та на час перевезення товару працював у позивача, про що свідчить довідка № 955 (а.с.187 т.2). Автомобіль на якому здійснювалося перевезення товару орендується позивачем згідно договору, укладеного з ВАТ «Елеватормельмаш» №2009/175 від 26.06.2009 року (а.с. 205 т.2 ).

В підтвердження обліку придбаного товару на складі позивача свідчать карточки складського обліку, наявні в матеріалах справи.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами умов вказаного договору.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Інтехліс» за якими позивачем було придбано інструмент, що підтверджується податковими накладними, видатковим накладними, рахунками-фактури, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями.

В підтвердження перевезення товару позивачем надано товарно-транспортну накладну, подорожні листи.

Перевезення товару здійснювалося водієм ОСОБА_5 , який перебуває у трудових відносинх з позивачем на підставі наказу про прийняття на роботу НС-000559 від 16.07.2009 року, на автомобілі, що згідно договору оренди, укладеного з ВАТ «Елеватормельмаш» 01.10.2005 року, перебуває у позивача в оренді.

Пунктом розвантаження згідно товарно-транспортної накладної значиться м. Харків, вул.. Достоєвського, 3.

Як свідчать матеріали справи, за адресою м. Харків, вул.. Достоєвського, 3 позивачем орендується нежитлове приміщення, згідно договору, укладеного з ВАТ «Елеватормельмаш» (а.с.200 т.2) для здійснення господарської діяльності.

В підтвердження обліку придбаного товару на складі позивача свідчать карточки складського обліку, наявні в матеріалах справи.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами умов вказаного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність договірних відносин між позивачем та ПП «Ексім-Текстиль», ТОВ «Інтехліс» слугували акти перевірки вказаних контрагентів за висновками яких відповідач прийшов до висновку про те, що господарська діяльність позивача із його контрагентами містить ознаки нікчемності.

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірні договірні відносини не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених договорами, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність цих договорів, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак їх нікчемності.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує той факт, позивач суми ПДВ по господарським операціям з ПП «Ексім-Текстиль» та ТОВ «Інтехліс» відніс до податкового кредиту на підставі належно оформлених податкових накладних.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що гр.. ОСОБА_6, який був директором ТОВ «Інтехліс», знаходиться у слідчому ізоляторі УСБУ у Харківській області та не міг підписувати первинні документи, колегія суддів до уваги не бере, оскільки згідно Протоколу №5 Загальних зборів ТОВ «Інтехліс» з 11.10.2011 року на посаду директора призначено ОСОБА_3, який підписував первинні документи, саміж документи датовані датою після 11.10.2011 року.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі виданих ПП «Ексім-Текстиль» та ТОВ «Інтехліс» податкових накладних.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «Ексім-Текстиль», ТОВ «Інтехліс» за спірними договірними відносинами, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковим органом неправомірно зменшено позивачу від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду та зменшення суми бюджетного відшкодування.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у справі є податкове повідомлення - рішення №0000070046 від 24.04.2012 року, прийняте СДПІ ПВПП у м. Харкові за формою «В1» про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за лютий 2012 року у розмірі 68694,00 грн.

Висновки податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування грунтувалися на тому, що позивачем у порушення п.4.6.7 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 N1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1490/20228 не відображено в декларації з ПДВ за лютий 2012 р. по рядку 21.3 зменшення від'ємного значення суми ПДВ на суму 68694 грн, що відбулося на підставі прийнятого податкового повідомлення-рішення «В4» №0000070846 від 10.02.2012 року.

Відповідно до п.4.6.7 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 N1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1490/20228, рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Тобто, збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду включається до рядка 21.3 податкової декларації з ПДВ на підставі податкового повідомлення-рішення прийнятого за результатами камеральної чи документальної перевірки.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення «В4» №0000070846 від 10.02.2012 року є предметом розгляду у цій справі, а тому грошове зобов'язання визначене вказаними податковими повідомленнями-рішеннями є неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність у позивача зобов'язання щодо відображення в рядку 21.3 податкової декларації з ПДВ за лютий 2012р. зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на підставі податкового повідомлення-рішення «В4» №0000070846 від 10.02.2012 року.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р. по справі № 2а-6572/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 05.02.2013 р.