Ухвала суду № 29241093, 21.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 р.Справа № 2а-14120/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2012р. по справі № 2а-14120/11/2070

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

до Державного підприємства завод "Електроважмаш" , Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗНАТА"

про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства завод "Електроважмаш", Товариства з обмеженою відповідальністю "Зната", в якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути з ТОВ "Зната" кошти отримані по взаємовідносинам з ДП завод "Електроважмаш" у розмірі 697150,34 грн., стягнути з ДП завод "Електроважмаш" кошти у розмірі 697150,34 грн., як компенсацію вартості товарів, придбаних у ТОВ "Зната" на користь Державного бюджету України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зната", зареєстрований як юридична особа виконкомом Харківської міськради 22.09.1995 року за №1281, та з 23.01.1996 р. перебуває на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова за №2398. Відповідач зареєстрований платником ПДВ відповідно до свідоцтва № 28669464 від 18.09.2001 р.

Відповідач, ДП завод "Електроважмаш", зареєстрований як юридична особа розпорядженням виконкому Орджонікідзевської райради м. Харкова від 03.12.1991 року за №370/3, та з 01.09.2000 року перебуває на податковому обліку в СДПІ ВПП м. Харкова за №156. Відповідач зареєстрований платником ПДВ відповідно до свідоцтва № 30007154 від 20.09.2009 р.

СДПІ ВПП м. Харкова проведено позапланову виїзну перевірку ДП завод "Електроважмаш" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувався у червні, вересні, листопаді, грудні 2010 року, та правомірності декларування від'ємного значення за січень 2011 р.

За результатами перевірки складено акт №1157/40-028/00213121 від 21.04.2011 року, згідно якого перевіркою встановлено, що Державного підприємства завод "Електроважмаш" мав у перевіряємий період господарські взаємовідносини з ТОВ "Зната". Між ДП завод "Електроважмаш" (у якості замовника) та ТОВ "Зната" (у якості підрядника) укладено договори підряду ремонтно-будівельних робіт №1/06Т від 07.06.2010 року та №1/02 від 01.02.2010 року.

Також встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Зната" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ДП завод "Електроважмаш" за грудень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт №1299/23-3/23755712 від 08.04.2011 року, згідно висновків якого у ТОВ "Зната" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, тому зазначена угода має ознаки нікчемності.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав застосування до відповідачів наслідків нікчемного правочину у вигляді стягнення коштів, отриманих за таким правочином.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підставою для вимоги про стягнення з відповідачів коштів, отриманих за угодою, є твердження податкового органу про те, що договори, укладені між ТОВ "Зната" та ДП завод "Електроважмаш", є нікчемними, а тому, згідно приписів ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, в доход держави за рішенням суду повинно бути стягнуто з відповідачів все одержане ними за цими зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачені правовідносини з приводу нікчемності правочинів, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Крім того, п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9 містить перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Акти перевірок №1299/23-3/23755712 від 08.04.2011 року та №1157/40-028/00213121 від 21.04.2011 не містять жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності відповідачів обставин, котрі передбачені ст. 228 Цивільного кодексу України, як ознаки нікчемного правочину.

Позивачем не надано доказів наявності вини у відповідачів, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Податковим органом зазначений вище висновок щодо нікчемності угоди відповідачів сформований на даних, що містяться у акті документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Зната» 1299/23-3/23755712 від 08.04.2011 року, висновками якого встановлена нікчемність правочинів, вчинених ТОВ «Зната».

Інших обставин, які б свідчили б про фіктивний характер здійснених операцій, спрямування цих операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди, протиправний характер діяльності відповідачів, що полягав у спрямованості їх дій на ухилення від оподаткування, тощо, не встановлено.

У відповідності до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, для застосування зазначених конфіскаційних санкцій до учасників такого правочину, закон передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність цього правочину публічно-правовим актам держави, що одночасно становить правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

Судовим розглядом не встановлено обставин, які б свідчили, що угода, укладена між відповідачами, суперечить моральним засадам суспільства та порушує публічний порядок, а отже не встановлено підстав визнання її нікчемною.

Крім того, як свідчить акт перевірки №1157/40-028/00213121 від 21.04.2011 року, в грудні 2010 року зменшена сума податкового кредиту ДП завод "Електроважмаш" сформована з коштів сплачених, у т.ч. по договорам: №1/02 від 01.02.2010 року та №1/06Т від 07.06.2010 року які були укладені між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Зната".

Факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності (податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями). Первинні документи оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкові накладні відповідають вимогам ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому, будь-яких порушень щодо оформлення первинних документів у податкового органу відсутні.

Позивачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності ДП заводу "Електроважмаш" або ТОВ "Зната".

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2012р. по справі № 2а-14120/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.