Ухвала суду № 29240453, 31.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 р. Справа № 9104/16748/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою діяльністю "Рівнетеплоенерго" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення за № 0002902342/0 від 10.09.2010 року про донарахування податку на додану вартість на суму 88731 грн. в тому числі 59154 грн. основного платежу та 29577 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що валові витрати сформовані підприємством у відповідності до п. 1.32 ст. 1, пп. 5.2.1, п. 5.2 , пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, а саме витрати на оплату юридичних послуг в сумі 144000 грн., наданих ПП ОСОБА_1 та на оплату послуг ТОВ "Інститут промислової екології" в сумі 833333 грн. підтверджуються документально і їх понесення повязано з господарською діяльністю товариства. Також позивач вважає, що посадовими особами ДПІ у м. Рівне не вірно було застосовано норми пп. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР до спірних правовідносин. ТОВ "Рівнетеплоенерго" здійснює поставку теплової енергії для трьох категорій споживачів: населенню (в т.ч. ЖЕКи), бюджетним установам та іншим споживачам. Застосовані податковим органом приписи наведеного Закону визначають правила для визначення дати формування податкових зобовязань та податкового кредиту виключно для операції з поставки теплової енергії для населення та бюджетних установ та не стосується операції з поставки теплової енергії для інших споживачів, що оподатковуються за загальними правилами. Таким чином, на думку позивача податковим органом було неправомірно застосовано касовий метод визначення податкових зобовязань та податкового кредиту.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 року позов задоволено та визнано протиправними, скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення з тих підстав, що висновок ревізорів про порушення пп. 11.11 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР носять загальний характер та не ґрунтується на первинних документах ТОВ "Рівнетеплоенерго". При цьому посадовими особами ДПІ у м. Рівне не відокремлювалися та не виділялися господарські операції по продажу теплової енергії іншим споживачам (приватні підприємці, юридичні особи, крім бюджетних установ), які оподатковуються за загальними правилами.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДПІ у м. Рівне подала апеляційну скаргу за якою просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову в задоволення позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що під час проведення перевірки було встановлено відсутність документального підтвердження привязки до господарської діяльності витрат сформованих ТОВ "Рівнетеплоенерго" по придбанню юридичних послуг в ПП ОСОБА_1 на суму 144000 грн. та на оплату послуг ТОВ "Інститут промислової екології" в сумі 833333 грн. Тому позивачем при їх формуванні було порушено п. 1.32 ст. 1, пп. 5.2.1, п. 5.2 , пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, через що ревізори дійшли висновку, про необхідність їх зменшення.

Також апелянт вважає, що перевіряючи правильність формування податкового кредиту встановлено, що позивач здійснює поставку теплової енергії для населення та бюджетних установ і при цьому в порушення пп. 11.11 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР не застосовує касовий метод при визначенні дати формування податкових зобовязань та податкового кредиту, що і призвело до завищення за перевіряємий період податкового кредиту на суму 843990 грн.

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи в судове засідання не прибули та не поступило клопотань сторін про розгляд апеляції за їх участю, а тому колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

Стаття 6 Конституції України передбачає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Працівниками ДПІ в м. Рівне в період проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Рівнетеплоенерго" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.08.2009 року по 30.06.2010 року та за її результатами 06.09.2010 року складено акт № 1310/23-100/31994540 про результати планової виїзної перевірки.

При цьому перевіркою встановлено порушення підприємством п. 5.1 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/97-ВР в результаті чого зменшено відємне значення обєкту оподаткування на суму 977333 грн. в тому числі за 2009 року на суму 64000 грн., 1 кв. 2010 року на суму 165333 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 748000 грн.

Також встановлено порушення товариством пп. 11.11 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР в результаті чого було зменшено значення рядка 26 податкової декларації податку на додану вартість за червень 2010 року в сумі 787107 грн. та донараховано податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 59154 грн. в тому числі за листопад 2009 року в сумі 33375 грн., грудень 2009 року в сумі 14364 грн., червень 2010 року в сумі 11415 грн.

За результатами розгляду акту перевірки податковим органом 10.09.2010 року винесено податкове повідомлення-рішення за 0002902342/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 88731 грн. в тому числі 59154 грн. основного платежу та 29577 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, досліджуючи обставини прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення встановив, що акт перевірки не відповідає вимогам 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205), оскільки останній вимагає за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно висвітлити показники, які відображаються субєктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку субєкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю. Також слід зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

При цьому в акті перевірки висновок ревізорів про порушення пп. 11.11 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР носять загальний характер та не ґрунтується на первинних документах ТОВ "Рівнетеплоенерго". При цьому посадовими особами ДПІ у м. Рівне не відокремлювалися та не виділялися господарські операції по продажу теплової енергії іншим споживачам (приватні підприємці, юридичні особи, крім бюджетних установ), які оподатковуються за загальними правилами.

Також відповідно до пп. 11.11 ст. 11 Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

В разі здійснення поставки теплової енергії для інших споживачів визначення податкових зобовязань та податкового кредиту відбувається за загальними правилами, визначеними пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, по даті виникнення першої з подій.

Тому суд першої інстанції, звертаючи увагу на вищенаведені приписи Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, обґрунтовано визначив, що в кожному конкретному випадку слід визначати кінцевого споживача з метою встановлення правил оподаткування господарських операцій з постачання теплової енергії. В разі якщо, кінцевим споживачем є населення та бюджетні установи ТОВ "Рівнетеплоенерго" при визначенні дати формування податкових зобовязань та дати формування податкового кредиту зобовязано застосовувати касовий метод передбачений пп. 11.11 ст. 11 Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР. За умови, якщо кінцевим споживачем теплової енергії є інші споживачі (приватні підприємці, юридичні особи, крім бюджетних установ) загальні правила визначення дати формування позивачем податкових зобовязань та податкового кредиту передбачені пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, оскільки висновки посадових осіб податкового органу викладені в акті перевірки щодо заниження ТОВ "Рівнетеплоенерго" податкового зобовязання по податку на додану вартість не ґрунтуються на первинних документах, а отже, не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Рівненський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне - залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 року у справі №2а-4583/10- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський