Рішення № 29237360, 31.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/11556-2012 31.01.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Милкоу-Україна"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДЕВЕ"

про стягнення 67 655,49 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Задорожня К. С. (дов. б/н від 14.09.2012 р.)

Кожевніков І. О. (до. б/н від 14.09.2012 р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 31.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Милкоу-Україна" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДЕВЕ" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 67275,00 грн. заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної №РН-0000062 від 08.06.2012р. за Договором №5/03 від 14.03.2012р., 380, 49 грн. трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/11556-2012, розгляд справи призначено на 18.10.2012 року.

Ухвалою суду від 18.10.2012 року судом вирішено направити матеріали справи №5011-9/11556-2012 до Оболонського районного управління Головного Управління МВС України в м. Києві, зупинити провадження у справі №5011-9/11556-2012 до повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва від Оболонського районного управління Головного Управління МВС України в м. Києві. В зв'язку з апеляційним оскарженням ухвали суду від 18.10.2012 року, матеріали справи були скеровані до Київського апеляційного господарського суду України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду України від 19.11.2012 року, апеляційну скаргу ТОВ "Милкоу-Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2012 року по справі № 5011-9/11556-2012 задоволено, ухвалу суду від 18.10.2012 року скасовано, справу № 5011-9/11556-2012 направлено для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року розгляд справи призначено на 18.12.2012 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у відпустці, справу № 5011-9/11556-2012 передано для розгляду судді Балацу С. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року справу прийнято до провадження судді Балац С. В. та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 22.01.2013 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.12.2012 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки, справу № 5011-9/11556-2012 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

08.01.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від Оболонського районного управління МВС України в м. Києві надійшло повідомлення про відмову у порушенні кримінальної справи.

В судовому засіданні 22.01.2013 року судом оголошувалась перерва в порядку ст. 77 ГПК України до 31.01.2013 року, у зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових пояснень по справі, а також ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2013 року відповідача зобов'язано надати суду штатний розпис Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДЕВЕ" станом на 21.05.2012 року, станом на 01.06.2012 року, станом 08.06.2012 року, із зазначенням ПІБ всіх працівників; наказ про призначення на посаду/переведення на посаду завідуючого складом Яненко Віталія Васильовича (оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи); письмові пояснення, щодо видачі завідуючому складом Яненко Віталію Васильовичу довіреностей Товариством з обмеженою відповідальністю "Кадеве" від 08.06.2012 року, від 01.06.2012 року, від 21.05.2012 року на прийняття ним цінностей (масло солодко-вершкове) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Милкоу-Україна" та попереджено сторони, що при ухиленні від виконання вимог суду до винної сторони можуть бути застосовані санкції передбачені п. 5. ст. 83 ГПК України.

31.01.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано пояснення по справі.

31.01.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі та клопотання про відвід судді.

В судове засідання 31.01.2013 року відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений під розписку. При цьому, відповідачем не виконані вимоги суду, викладені в ухвалі від 22.01.2013 року щодо надання доказів по справі.

Розглянувши клопотання відповідача про відвід судді Бондаренко Г. П., в нарадчій кімнаті суд відмовив відповідачу в задоволенні відповідного клопотання, з наступних підстав.

Відповідач заявляє відвід судді Бондаренко Г. П. з підстав скасування 19.11.2012 року Київським апеляційним господарським судом ухвали від 18.10.2012 року винесеної нею по справі, а саме ухвали про зупинення провадження. Таким чином, на думку відповідача суддя Бондаренко Г. П. не може брати участь у новому розгляді справи, відповідно до приписів ст. 20 ГПК України.

У відповідності до ст. 20 ГПК України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 21 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід. З цих же підстав відвід судді можуть заявити сторони та прокурор, який бере участь в судовому процесі.

Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 20 ГПК України суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю.

Відповідно до положень ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, виходячи із аналізу наведених норм процесуального права новий розгляд справи - це розгляд справи після скасування рішень, ухвал, постанов суду касаційною інстанцією.

Крім того, відповідно до п. 1.2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі скасування апеляційною або касаційною інстанцією ухвал, які стосуються виключно руху справи та якими провадження у справі не закінчується (як-от про передачу справи за підсудністю, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про забезпечення позову, про зупинення провадження у справі, про залишення позову або заяви у провадженні зі справи про банкрутство без розгляду тощо), справи може бути передано у встановленому порядку на розгляд суддів, якими винесено відповідні ухвали.

Отже, передача справи № 5011-9/11556-2012 після повернення з Київського апеляційного господарського суду за резолюцією Керівника апарату суду судді Бондаренко Г. П. відбулось у відповідності до положень господарського процесуального законодавства.

За таких обставин, наведені заявником обставини щодо порушення порядку визначення судді для розгляду справи спростовуються зазначеним вище, а отже подана заява є необґрунтованою, підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, для судді у даній справі не вбачається.

При цьому, судом зазначається, що відповідно до а. 4 п. 1.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" суд не позбавлений права відмовивши в задоволенні заяви (клопотання про відвід), продовжити розгляд справи, в якій заявлено такий відвід, із зазначенням про це в протоколі судового рішення та в описовій частині судового рішення з наведенням в останньому відповідних мотивів; додатково ухвала як окремий процесуальний документ у такому разі не виноситься.

В задоволенні клопотання відповідача про зупинення розгляду справи судом відмовлено, з наступних підстав.

Відповідач просить суд зупинити провадження по справі, в зв'язку з тим, що відповідач 24.01.2013 року відповідно до ст. 214 Кримінально-процесуального кодексу України подав до Солом'янського районного управління ГУ МВС України у місті Києві повідомлення про те, що директором позивача Медко В. І., були викрадені з офісу відповідача видаткова накладна № РН - 0000062 від 8 червня 2012 року та довіреність № 5 від 0.06.2012 року, які є доказами у справі № 5011-9/11556-2012, що підтверджується п. 1 додатку до клопотання.

Відповідно до приписів ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Таким чином, у господарського суду не має підстав (передбачених ст. 79 ГПК України) для зупинення провадження по справі, в зв'язку з поданням відповідачем до слідчих органів повідомлення про злочин.

Відповідно до п.5 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

За ухилення від надання документів, витребуваних ухвалою суду від 22.01.2013 р., з відповідача відповідно до п. 5 ст. 83 ГПК України підлягає стягненню в доход Державного бюджету України штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у сумі 17,00 грн. встановлено п. 22.5 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб") за невиконання вимог ухвали суду.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2012 року між позивачем, як продавцем та відповідачем, як покупцем було укладено Договір № 5/03 (далі за текстом - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти й оплатити масло солодко вершкове у кількості, асортименті, за цінами, технічними умовами, зазначеними у рахунках-фактурах, накладних (п.1.1. договору). Загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), одиниці виміру товару, ціна одиниці виміру товару, визначаються сторонами окремо для кожної партії товару і відображаються в рахунках-фактурах, накладних (п.1.2. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору здавання-приймання товару провадиться уповноваженими представниками покупця і продавця. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, про що представник покупця розписується в накладній (п. 7.4. договору).

Згідно п. 9.2. договору покупець зобов'язується здійснити передплату 100 % вартості товару.

На виконання умов договору позивач протягом березня - червня 2012 року поставив відповідачу товар на загальну суму 276 075 грн., що підтверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи.

Відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 208 800, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

За твердженням позивача, відповідачем не оплачений товар поставлений йому за видатковою накладною № РН - 0000062 від 08.06.2012 року в розмірі 67 275, 00 грн., отже станом на день подачі позову заборгованість за поставлений товар складає 67 275, 00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу Вимогу про оплату товару на підставі договору від 14.03.2012 року № 5/03 в сумі 67 275, 00 грн. За твердженням позивача, відповідь на зазначену вимогу від відповідача він не отримав.

Письмового відзиву на позовну заяву відповідач не дав, проте в судових засіданнях зазначав, що Яненко Віталій Васильович, який відповідно до мета ріалів справи, прийняв від позивача товар за видатковою накладною № РН - 0000062 від 08.06.2012 року на суму 67 275, 00 грн. на підприємстві відповідача ніколи не працював, а отже відповідач за вказаною накладною товар не отримував, і відповідно не зобов'язаний його оплатити.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір № 5/03 від 14.03.2012 р. є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 276 075 грн., згідно видаткових накладних, належним чином засвідчені копії яких, підписані та скріплені печатками/штампами сторін, додані позивачем до матеріалів справи, оригінали надано для огляду в судовому засіданні. Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 208 800, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Отже, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 67 275, 00 грн. (276 075, 00 - 208 800, 00), доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 67 275, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 67 275, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, є таким що настав (ст. 530 ЦК України), а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 67 275, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, щодо не отримання ним товару на суму 67 275, 00 грн., з огляду на той факт, що Яненко В. В. ніколи не працював на підприємстві судом відхиляються, на наступних підставах.

Яненко В. В. отримав від позивача товар на суму 67 275, 00 грн. по видатковій накладній № РН - 0000062 від 08.06.2012 року на підставі довіреності № 5 від 08.06.2012 року на одержання цінностей, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 4 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві.

Матеріалами справи також підтверджується, що Яненко В. В., як представник відповідача неодноразово отримував на підставі інших довіреностей на одержання цінностей від позивача товар за договором, який відповідач оплачував.

Крім того, суд ухвалою від 22.01.2013 року зобов'язав надати відповідача докази, які б підтверджували відсутність між відповідачем та Яненко В. В. трудових відносин, а також письмові пояснення щодо отримання Яненко В. В. товару за іншими накладними та довіреностями на отримання цінностей, вимоги якої відповідач не виконав.

За вказаних обставин, розглянувши спір за наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку про отримання відповідачем товару за договором на суму 67 275, 00 грн. по видатковій накладній № РН - 0000062 від 08.06.2012 року.

Крім основного боргу, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 380, 49 грн. трьох відсотків річних нарахованих на суму боргу за весь час прострочення за період з 09.06.2012 року по 16.08.2012 року.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Враховуючи, що сторонами були змінені умови договору, а саме: товар був поставлений позивачем відповідачу без попередньої оплати, у відносинах, що склалися між ними строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, виконати обов'язок по сплаті заборгованості за поставлений товар в сумі 67 275, 00 грн. відповідач мав у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Відповідна вимога направлена відповідачу була 25.07.2012 року, що підтверджується матеріалами справи, отже враховуючи триденний строк на поштові послуги (враховуючи, що місцезнаходження обох сторін в м. Києві), термін виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару сплив для відповідача 03.08.2012 року.

Отже, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних нарахованих на суму боргу за період з 04.08.2012 року по 16.08.2012 року, що становить за розрахунком суду 71, 88 грн.

Враховуючи вище викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 81, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАДЕВЕ» (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, 35 А; код ЄДРПОУ 38076851; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Милкоу-Україна» (04655, м. Київ, вул. Лебединська, буд. 4; код ЄДРПОУ 37371968) 67 275 (шістдесят сім тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 00 коп. основної заборгованості, 71 (сімдесят одну) грн. 88 коп. 3 % річних нарахованих на суму боргу та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАДЕВЕ» (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, 35 А; код ЄДРПОУ 38076851; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) до Державного бюджету України 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. штрафу на підставі п.5 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.02.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко