Постанова № 29235472, 05.02.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 лютого 2013 р. № 13571/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Осаволюк Т.Л.

представника відповідача - Канаєвої К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська Енергетична Компанія" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська Енергетична Компанія", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0004792305 без дати, прийняте Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі акту №1384/2305/36374863 від 28.04.2012 року про результати позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська Енергетична Компанія" по взаємовідносинам з ПП "Баварія-Ф" (код ЄДРПОУ 31635757) за період з 01.08.2011 по 31.10.2011 (бланк № 003602).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення -рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки позивача, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав та мотивів.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська Енергетична Компанія" зареєстроване 02.03.2009 Виконавчим комітетом Харківської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 02.03.2009 №14801020000043555.

Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 36374863. Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до установчих документів 61051, Харків, Клочківська, д.346/А.

У періоді за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.03.2009 №100218803, виданого ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, індивідуальний податковий номер 363748620307.

Фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська Енергетична Компанія" (код ЄДРПОУ 36374863) по взаємовідносинам, з ПП «Баварія-Ф» (код ЄДРПОУ 31635757) за період з 01.08.2011 по 31.10.2011 року за результатами якої складено акт від 28.04.2012 року №1384/2305/36374863 за висновками якого перевіркою встановлені порушення:

В порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст..198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями, підприємством в результаті чого завищено податковий кредит за період з 01.08.2011 по 31.10.2011 на загальну суму 123443 грн. у тому числі; серпень 2011 на суму - 5992 грн., вересень 2011 на суму - 61111 грн., жовтень 2011 на суму - 56340 грн.

На підставі вищевказаних висновків, податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» від « » травня 2012 року №0004792305 відповідно до якого сума грошового зобов'язання 185164,50 грн., в т.ч. за основним платежем 123443,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 61721,50 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між Приватним підприємством «Баварія-Ф» (постачальник) та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українська Енергетична Компанія" (покупець), укладено договір поставки №80 від 01.08.2011 року за умовами якого відповідно до пункту 1 постачальник в порядку та на умовах, визначених у ньому Договорі, зобов'язується передати у власність Покупцю продукцію, визначену в п. 1.2. цього договору (надалі іменується «Товар»), а Покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, зобов'язується прийняти та оплатити його. Найменування, одиниці виміру, та загальна кількість продукції, ціна за одиницю продукції, спосіб поставки продукції, що підлягає поставці за цим Договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент номенклатура), визначаються Спеціфікаціями, що є невід'ємною частиною цього Договору. Якість Товару, що поставляється за цим Договором, має відповідати вимогам якості та безпеки згідно з діючими в Україні нормами, державними стандартами або технічними умовами що підтверджується паспортом. Товар за цим Договором має забезпечувати його повну придатність для використанням за призначенням, а також відповідати усім вимогам, що звичайно ставляться на ринку до аналогічного товару. Замовлення на товар може бути зроблено як в усній так і в письмовій формі. Підтвердженням прийняття замовлення до виконання сторони домовились вважати виставлення рахунку - фактур, в тому числі по факсу або факт відпуску товару згідно накладної. (а.с.25-26, т. 1).

На виконання умов договору сторонами підписані специфікації в яких зазначаються найменування, одиниці виміру, та загальна кількість продукції, ціна за одиницю продукції (а.с.27-55, т. 1).

Підтвердженням прийняття замовлення є рахунки фактури які містяться в матеріалах справи.

Факт передачі товарно - матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними до договору №80 від 01.08.2011 року які підписаними сторонами.

Слід відзначити, що факт отримання товару підтверджується видатковими накладними з огляду на ст. 664 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне підтвердження забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфін України №88 від 24.05.1995р., до первинних документів відносять видаткові накладні.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними Приватним підприємством «Баварія-Ф» на адресу позивача.

Товарно-матеріальні цінності були отримані директором Стойка Ю.М., та начальником відділу Пересада В.М. на підставі довіреності (а.с.116. т. 1).

Виписками з банку наданими позивачем до суду, підтверджується перерахування коштів за отримання товаро - матеріальних цінностей.(а.с. 118-132, т.1).

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Позивачем до матеріалів справи на підтвердження переміщення товарно матеріальних цінностей у просторі надано товарно - транспортні накладні (а.с.134-163, т.1).

Бухгалтерські залишки по рахунку №281 відображені в оборотно - сальдовій відомості (а.с.167-202, т.1).

Якість Товару, що поставлявся за Договором поставки №80 від 01.08.2011 року відповідає вимогам якості та безпеки згідно з діючими в Україні нормами, державними стандартами або технічними умовами що підтверджується паспортами.

На підставі договору субаренди №2010/1 від 27.02.2011 року ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українська Енергетична Компанія" прийняло в суборенду частину нежитлового приміщення загальною площею 206,9 кв. м, у вигляді кімнати №8, №20, № 10- кабінетів які мають загальних вхід та розташованих на 1 - му поверсі в будівлі №346-А по вул.. Клочківській в м. Харків, для здійснення підприємницької діяльності та для розміщення робочого офісу (99,5 кв. м) та складу (107,4 кв.м) (а.с.164-166 , т. 1).

Подальший рух придбаних товарно - матеріальних цінностей придбаних ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українська Енергетична Компанія" у ПП «Баварія-Ф» підтверджується первинною документацією наданою представником позивача до матеріалів адміністративної справи.

Оцінивши перелічені первинні документи по господарських відносинах позивача з ПП «Баварія-Ф» за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Таким чином, згадані договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно з п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду..

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Первинні документи, що були надані представником позивача до суду, повністю підтверджують виконання зобов'язань між сторонами за укладеними між ними правочинами.

Згідно п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.200.3. ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті від 27.04.2012 року №1384/2305/36374863 щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0004792305 підлягає скасуванню, як таке що прийняте з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська Енергетична Компанія" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0004792305 без дати, прийняте Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі акту №1384/2305/36374863 від 28.04.2012 року про результати позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська Енергетична Компанія" по взаємовідносинам з ПП "Баварія-Ф" (код ЄДРПОУ 31635757) за період з 01.08.2011 по 31.10.2011 (бланк № 003602).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська Енергетична Компанія" (ідентифікаційний код 36374863) сплачений судовий збір у розмірі 1851.65 грн., (одна тисяча вісімсот п'ятдесят одна грн., 65 коп.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 11 лютого 2013 року.

Суддя Єгупенко В.В.