Рішення № 29234700, 08.02.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2013 року Справа № 13/925/39/13-г

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., при секретарі судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз», м. Черкаси, вул. Громова, 142

до дочірнього підприємства «Теплокомуненерго» ПАТ «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод», м. Монастирище Черкаської області, вул. Леніна, 122

про стягнення 234314,95 грн. заборгованості та санкцій,

за участю представників сторін:

від позивача: Керкор Ю.О. - за довіреністю;

від відповідача: Школьна І.П., Майстренко Т.В., Шляпін О.Ю. - за довіреністю.

ВАТ по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до дочірнього підприємства «Теплокомуненерго» ПАТ «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод» про стягнення боргу та санкцій за прострочення оплати використаного газу згідно договору від 03.01.2012р. №11/1945/БО-12 - в розмірі 234314,95 грн.

До початку судового засідання, що відбулося 24.01.2013р., від відповідача до суду надійшов відзив від 22.01.2013р. за вих. №45 на позов, в якому в задоволенні позову просить відмовити повністю, у зв'язку з відсутністю фінансування бюджетних установ на використання тепла та необґрунтованого підвищення цін на енергоносії. Підприємство не має технічної можливості, при зав'язці системи централізованого опалення на весь будинок, відключити від централізованої системи опалення окремо будь-кого із споживачів у зв'язку з несплатою за спожиту теплову енергію. Пропозицією підприємства по врегулюванню спору є розстрочення заборгованості на попередньо обговорених з ВАТ «Черкасигаз» умовах, адже задоволення позову закладає основу для зростання боргів та санкцій за невиконання зобов'язань з подальшою нездатністю ДП «Теплокомуненерго» розрахуватися з боргами і штрафами.

05.02.2013р. позивачем подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, з мотивів, що основний борг сплачено. Просить стягнути 30014,50 грн. пені, 2916,97 грн. інфляційних втрат, 5939,40 грн. - 3% річних з простроченої суми, а всього 38870,87 грн. Заява обгрунтована процесуальним правом позивача, передбаченим ст. 22 ГПК України. Заяву прийнято судом до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав та надав суду докази сплати основного боргу відповідачем.

Представники відповідача вимоги заперечили та подали суду письмові заперечення на вимоги відповідача. Просять врахувати причину виникнення заборгованості у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Представники відповідача вказують на відсутність вини підприємства у виникненні боргу, на повне погашення боргу. Просять зменшити на 90% розмір пені та відмовити в стягненні інфляційних та 3% річних.

Представник позивача пропозицію заперечив та пояснив, що підприємство має зобов'язання перед енергоринком і також відповідає за прострочення зобов'язань.

Інших доказів сторонами не подано.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі взаємовідносини сторін.

03.01.2012р. між відкритим акціонерним товариством «Черкасигаз» (Постачальником), та дочірнім підприємством «Теплокомуненерго» ПАТ «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод» (Споживач - Відповідач по справі), було укладено договір №11/1945/БО-12 поставки природного газу за регульованим тарифом (Далі - Договір) , за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у 2012р. у власність Споживача, а Споживач прийняти і сплатити на умовах цього Договору природний газ в обсязі 1856000 куб.м.

Дія договору в частині постачання газу - до 31.12.2012р. (п.10.1 договору, а.с. 9-13).

Додатковою угодою №12/2 до договору 11/1945/БО-12 сторони врегулювали порядок та вартість транспортування газу. Спору в цій частині немає.

На момент звернення з позовом за відповідачем рахувалась заборгованість 212870,12 грн. основного боргу.

Непогашення заборгованості стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права та примусового стягнення боргу та санкцій.

Суд розглядає спір лише в частині стягнення 30014,50 грн. пені, 2916,97 грн. інфляційних втрат, 5939,40 грн. - 3% річних. Спору в частині стягнення основного боргу та відсутності боргу немає.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної поставки енергоносіїв приєднаними мережами на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

Сторони за договором є суб'єктами господарювання на ринку послуг та самостійними юридичними особами, що підтверджено свідоцтвами про державну реєстрацію (а.с. 24, 36-37).

За правовою природою договір постачання природного газу від 03.01.2012р. №11/1945/БО-12 є договором поставки і відповідає вимогам статті 714 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки енергоресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір від 03.01.2012р. №11/1945/БО-12 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку.

Продавець зобов'язаний передати газ покупцеві щомісячними поставками протягом 2012р. Позивач протягом січня-листопада 2012р. поставив Відповідачу 670000,45 куб.м. газ на загальну суму 2712970,12 грн., що підтверджується актами приймання-передачі газу (а.с. 19-23), та не оспорюється сторонами. Претензій щодо кількості, якості та специфікації отриманої продукції не заявлено. На момент звернення з позовом відповідач розрахувався частково. На момент прийняття рішення судом відповідач основний борг сплатив повністю.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк сплати за отриманий товар, який визначений п. 4.8 угоди про постачання природного газу - повна оплата партії газу - до п'ятого числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Суд враховує відсутність претензій відповідача стосовно неналежної поставки газу, недопоставки газу чи іншого невиконання умов спірного договору.

Суд також враховує, що Відповідач свої зобов'язання в частині належної та повної оплати за вже отриманий та використаний газ належним чином не виконав на момент звернення з позовом і провів повний розрахунок лише 31.01.2013р. шляхом перерахування позивачу коштів за газ. Оплата прийнята позивачем. Станом на 01.02.2013р. основного боргу не існує.

Провадження в справі в частині стягнення 212870,12 грн. основного боргу належить припинити за відсутністю предмету спору на підставі ст. 80 п. 1-1 ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право позивача на стягнення обтяжень по боргу у виді інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачу 2916,97 грн. інфляційних та 5939,40 грн. - 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання за період січня - листопада 2012р. в межах строку прострочення, які позивач просить стягнути з відповідача. Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон». Розрахунок виконано вірно. Належить стягнути на користь позивача 2916,97 грн. інфляційних та 5939,40 грн. - 3% річних з простроченої суми.

Заперечення представників відповідача щодо неправомірного нарахування позивачем інфляційних збитків за час дефляції суд не приймає до уваги, оскільки позивачем правомірно враховано в розрахунках коефіцієнт інфляції 1,0 за літні місяці дефляції - що підтверджено наданим письмовим розрахунком.

У відповідності до п. 6.4.2 угоди від 03.01.2012р. №11/1945/БО-12 та положень ст.ст. 546, 549-552 ЦК України позивач нараховує відповідачу 30014,50 грн. пені за неналежне виконання зобов'язання - з мотивів прострочення боргу. Представник позивача вимоги підтримує.

Представники відповідача вимоги заперечили. Просять зменшити на 90% суму пені з мотивів виключності випадку, оскільки основними боржниками по оплаті є бюджетні установи-споживачі тепла. Вказують на відсутність збитків чи погіршення становища позивача та відсутність підстав для застосування пені, оскільки борг виник в результаті різниці в тарифах на оплату послуг теплопостачання з реальною вартістю послуг. Вина відповідача відсутня, оскільки відповідач не встановлює та не регулює тарифів на свої послуги. Одночасно просять суд врахувати проведення повного розрахунку.

Суд враховує обґрунтування позивача та заперечення відповідача, а також обов'язок суду перевірити обставини справи, доводи сторін належними доказами (вимоги Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення»).

Суд враховує постачання газу відповідачу в січні-листопаді 2012р. на умовах дольової подекадної оплати отриманого газу. Спору в частині об'ємів постачання, вартості газу та заборгованості за газ немає.

Позивачем на підставі п. 6.4.2 договору №11/1945/БО-12 нараховано відповідачу 30 014,50 грн. пені за рік прострочення. Договір про забезпечення виконання зобов'язання у виді пені укладено в письмовому виді відповідно до норм ЦК України (ст. 546). Вимоги позивач обґрунтовує своїм правом на забезпечення позову та письмовим договором, який не заперечений відповідачем. Протокол розбіжностей в застосуванні п. 6.4.2 договору відсутній.

Суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки суд при прийнятті рішення зобов'язаний перевірити відповідність договору чинному законодавству та волевиявлення сторін, направлене на настання певних юридичних наслідків, а також наявність вини боржника при порушенні прав кредитора.

Чинний Цивільний кодекс України передбачає право на самозахист з моменту порушення права - ст. 19 ЦК України.

Ст. 258 ЦК України - як загальна норма права - визначає скорочений строк позовної давності в один рік за вимогами про стягнення неустойки.

Законодавець в п. 6 ст. 232 ГК України встановив скорочений строк у шість місяців нарахування господарських санкцій з застереженням про те, якщо інший строк не встановлено законом або договором. Тобто, діє пріоритет закону у господарських правовідносинах.

Суд враховує положення ст. 260 ЦК України, що порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін та положення ст. 261 ЦК України про початок перебігу позовної давності - п. 1 та п. 5 вказаної статті - з моменту порушення права.

Належних доказів, що сторони змінили скорочений строк позовної давності в питанні стягнення неустойки - позивачем не подано. Тому для позивача період стягнення неустойки має починатися з моменту порушення права позивача за шість місяців до звернення до суду - з липня 2012р. Сума пені за період липня-грудня 2012р. становить 8935,30 грн., перевірена судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон».

Твердження відповідачем про виключність випадку прострочення розрахунків не підтверджено належними доказами і відповідач не надав доказів на вчинення ним активних дій по зменшенню заборгованості чи стягненню боргів з бюджетних установ - споживачів тепла. Такі обставини суд розцінює лише як ризики господарської діяльності і не бере до уваги твердження відповідача при прийнятті рішення.

Стягненню підлягає 8935,30 грн. пені. В решті вимог належить відмовити за необгрунтованістю.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнути на користь позивача 355,83 грн. судового збору. Належить повернути з бюджету на користь позивача 4257,40 грн. судового збору, сплаченого по платіжному дорученню №18093 від 26.12.2012р. в зв'язку з припиненням провадження в частині стягнення основного боргу - пп.5 п. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір». Оригінал платіжного доручення залишити в справі.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства «Теплокомуненерго» ПАТ «Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод», Черкаська область, м. Монастирище, вул. Леніна, буд. 122, код ЄДРПОУ 25584373, номер рахунку в банку невідомий

на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз», м. Черкаси, вул. Громова, 142, код ЄДРПОУ 03361402, номер рахунку в банку невідомий

2916,97 грн. інфляційних, 5939,40 грн. - 3% річних, 8935,30 грн. пені, та 355,83 грн. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Повернути відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» сплачений по платіжному дорученню №18093 від 26 грудня 2012 року судовий збір в розмірі 4257,40 грн. (чотири тисячі двісті п'ятдесят сім гривень 40 коп.). Оригінал платіжного доручення залишається в справі.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 11.02.2013р.

Суддя Г.М. Скиба