Постанова № 29234492, 06.02.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 року Справа № 5002-7/1203.1-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Балюкової К.Г.,

Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

прокурор Алісов Олег Володимирович, посвідчення № 005827 від 25.09.12, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

позивача Косарев Олексій Миколайович, довіреність № 368 від 08.11.12, Фонд державного майна України;

відповідача не з'явився, приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця";

розглянувши апеляційні скарги Фонду державного майна України та прокурора Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 10 березня 2011 року у справі №5002-7/1203.1-2010

за позовом Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, місто Київ 133, 01133)

до приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Шота Руставелі, 39-41, місто Київ 23, 01023)

за участю - прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, місто Сімферополь, 95000)

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Фонд державного майна України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» про визнання за державою Україна в особі Фонду державного майна України права власності на цілісний майновий комплекс Грязелікарня „Мойнаки", якій знаходиться за адресою: вул. Полупанова, 30, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне майно є власністю держави, однак з листа Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради №1509/02-29 від 24.12.2009 р. вбачається, що відповідач має намір здійснити відчуження цілісного майнового комплексу ДП «Грязелікарня «Мойнаки», розташованого по вул. Полупанова, 30 в м. Євпаторія.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.05.10, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.08.10 в позові було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.10 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.05.10 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.08.10 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 березня 2011 року у справі № 2-7/1203.1-2010 у задоволені позову Фонду державного майна України відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Фонд державного майна України та прокурор Автономної Республіки Крим звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції вважають неповне з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заявники зазначають, що постановою Верховної Ради УРСР „Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.90 №56 введено мораторій на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Також, заявники стверджують, що судом зроблено невірний висновок, що за результатами укладення договору про закріплення прав володіння, користування і розпорядження профспілковим майном від 18.11.90 Федерація незалежних профспілок України одержала спірний об'єкт саме у власність.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційних скарг, наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними документами в матеріалах справи.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР №606 від 23.04.60 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати у строк до 01.05.60 Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно з п. 2 цієї постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання (т.1,а.с.31-32).

Згідно додатку до даної постанови Українській республіканській раді профспілок була передана у відання Грязелікарня „Мойнаки" (т.1,а.с.33).

18.11.90 між Загальною Конфедерацією Профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України був укладений договір, згідно якого за Федерацією незалежних профспілок України було закріплено майно на праві власності (т.1,а.с.70).

Згідно витягу з додатку до даного договору Федерації незалежних профспілок України була передана Грязелікарня „Мойнаки" (т.1,а.с.71).

Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» створено на базі санаторно-курортних закладів і організацій Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок на підставі постанови президії Ради Федерації незалежних профспілок України від 22 листопада 1991 року № П-ІІ-І та установчого договору від 04 грудня 1991 року між Радою Федерації незалежних профспілок України та Фонду соціального страхування України, що підтверджено рішенням Вищого арбітражного суду України від 20 січня 1997 року у справі № 137/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України, АТ «Укрпрофоздоровниця» (т.1,а.с.54-61).

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Києва №1971 від 23.12.91 зареєстроване ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", яке створено на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350 грн., що становить 92,92% розміру статутного фонду.

Згідно акту прийому-передачі від 24.01.92 спірне майно було передано відповідачеві від Федерації професійних спілок України (т.1,а.с.52).

Правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

На підставі рішення Євпаторійського міськвиконкому №171 від 23.04.99 закритому акціонерному товариству «Укрпрофоздоровниця» було видано свідоцтво про право власності на Грязелікарня "Мойнаки" від 05.10.99. Вказаний об'єкт був зареєстрований Євпаторійським МБРТІ в цілому як власність відповідача, про що свідчить відповідний штамп на звороті свідоцтва (т.1,а.с.51).

Стверджуючи, що спірне майно є власністю держави та з листа виконавчого комітету Євпаторійської міської ради №1509/02-29 від 24.12.09 вбачається, що відповідач має намір здійснити відчуження спірного майна, Фонд державного майна України звернувся з позовом до закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на цілісний майновий комплекс Грязелікарні "Мойнаки", розташованого по вул. Полупанова, 30 в м. Євпаторія.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Вимоги статті 392 Цивільного кодексу України передбачають, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Постановою Ради Міністрів УРСР №606 від 23.04.60 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати у строк до 01.05.60 Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно з п. 2 цієї постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання (т.1,а.с.31-32).

Згідно додатку до даної постанови Українській республіканській раді профспілок була передана у відання Грязелікарня „Мойнаки" (т.1,а.с.33).

З аналізу зазначеної постанови вбачаться, що всі об'єкти, зокрема і Грязелікарня „Мойнаки", були передані у відання, а не у власність Українській республіканській Раді профспілок, тому правонаступники останньої не вправі були розпоряджатися спірним майном як власники.

Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29 листопада 1990 року № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10 вересня 1991 року № 1540-ХІІ встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю України.

Слід також зазначити, що постановою ВРУ від 04.02.1994 № 3943-ХП "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" визначено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю".

З огляду на усе вищевикладене, майно передане до статутного фонду закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця», зокрема і Грязелікарня „Мойнаки", є державною власністю.

Така сама правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.11.08 у справі № 3-5038к08. Зокрема у наведеній постанові зазначено на те, що все майно передане до статутного фонду закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця», є державною власністю.

Посилання відповідача на те, що 18.11.90 між Загальною Конфедерацією Профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України був укладений договір, згідно якого за Федерацією незалежних профспілок України було закріплено майно на праві власності (т.1,а.с.70) не дає змогу стверджувати, що саме відповідач є власником спірного майна, оскільки, як зазначалося вище, спірне майно було передане у відання та згідно Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю України.

Та обставина, що підставі рішення Євпаторійського міськвиконкому №171 від 23.04.99 закритому акціонерному товариству «Укрпрофоздоровниця» було видано свідоцтво про право власності на Грязелікарня "Мойнаки" від 05.10.99 (т.1,а.с.51), не спростовує того, що Грязелікарня „Мойнаки" була передана Українській республіканській раді профспілок (попередник Федерації професійних спілок України) була передана саме у відання. Тому, Федерація професійних спілок України не мала права розпоряджатися спірним майном як власник.

Згідно з Постановою ВРУ від 10.04.1992 № 2268-ХП "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР вирішено тимчасово передати Фонду державного майна України.

Також, постановою ВРУ від 04.02.1994 № 3943-ХП "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" передбачено, що до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонду державного майна здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

Таким чином, Фонду державного майна України є органом, якій здійснює розпорядження спірним державним майном.

Позивач стверджує, що відповідач має намір здійснити відчуження спірного майна, як це вбачається з листа виконавчого комітету Євпаторійської міської ради №1509/02-29 від 24.12.09.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З матеріалів справи вбачається, що Грязелікарня „Мойнаки" належить державі та Фонд державного майна України є органом, якій здійснює розпорядження спірним державним майном. Також, вбачається, що відповідач не визнає це право.

З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на цілісний майновий комплекс Грязелікарня „Мойнаки", якій знаходиться за адресою: вул. Полупанова, 30, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, підлягають задоволенню.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував положення статті 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10 вересня 1991 року № 1540-ХІІ та, як наслідок, дійшов невірного висновку про те, що спірне майно не є державною власністю. Наведене призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на викладене, апеляційні скарги підлягають задоволенню, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції, що діяла на момент подання позову та звернення позивача та прокурора з апеляційними скаргами) державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Пунктами „а" та „г" частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" ( в редакції, що діяла на момент подання позову та звернення позивача та прокурора з апеляційними скаргами) встановлено, що розмір ставки державного мита із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Із апеляційних скарг із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до пунктів 30 та 35 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" ( в редакції, що діяла на момент подання позову та звернення позивача та прокурора з апеляційними скаргами) прокурор та позивач у даній справі звільнені від сплати державного мита.

У матеріалах справи міститься витяг № 04-09/805 від 26.04.10 (т.1,а.с.53), відповідно до якої балансова вартість спірного майна складає 2587 тис. грн.

Отже, з урахуванням приписів до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та положень Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" з відповідача підлягає стягненню в доход бюджету 25500,00 грн. державного мита за подання позову до суду першої інстанції та 25500,00 грн. за подання прокурором та Фондом державного майна України двох апеляційних скарг.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктами 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Фонду державного майна України та прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 березня 2011 року у справі №5002-7/1203.1-2010 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити.

5. Взнати за державою в особі Фонду державного майна України право власності на цілісний майновий комплекс Грязелікарня „Мойнаки", якій знаходиться за адресою: вул. Полупанова, 30, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим.

6. Стягнути з приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (код ЄДРПОУ 02583780; вул. Шота Руставелі, 39-41, місто Київ 23, 01023) у дохід державного бюджету (р/р 31216206700002 в ДКСУ в АРК, м. Сімферополь, код банку 824026; державний бюджет м. Сімферополь 22030001) 25 500, 00 грн. державного мита.

7. Стягнути з приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (код ЄДРПОУ 02583780; вул. Шота Руставелі, 39-41, місто Київ 23, 01023) у дохід державного бюджету (р/р 31216206782001; в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, код банку 824509; державний бюджет м. Севастополь 22030001) 25 500, 00 грн. державного мита.

8. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддя В.М. Плут

Судді К.Г. Балюкова

В.Є. Дмитрієв

Розсилка:

1. Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, місто Київ 133, 01133)

2. Приватному акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Шота Руставелі, 39-41, місто Київ 23, 01023)

3. Прокурору Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, місто Сімферополь, 95000)

4. для відома -прокурору міста Севастополя (вул. Павлюченко, 1, місто Севастополь, 99011)