Ухвала суду № 2923369, 18.11.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

18 листопада 2008 року                            Київ                                  К-9593/07

Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі:

       головуючого: судді Бим М.Є.

       суддів: Васильченко Н.В.,Леонтович К.Г.,Фадєєвої Н.М., Чалого С.Я.

       при секретарі: Капустинському М.В.

за участю представників:

Генеральної прокуратури України – Комаса О.Ю.

ЗАТ «Кримвтормет» – Шостака О.А.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою  Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 січня 2007 року у справі №2-11/12305-2006А за позовом закритого акціонерного товариства «Кримвтормет» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі, за участю прокурора Автономної Республіки Крим, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ЗАТ «Кримвтормет» звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Сімферополі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10 липня 2006 року №0008532301/0.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 січня 2007 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі просить скасуватирішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій  норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій обґрунтовували свої рішення тим, що податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем без достатніх правових підстав, оскільки право позивача на бюджетне відшкодування не залежить від фактичної сплати його контрагентами сум податку на додану вартість до Державного бюджету України. Також суди мотивували рішення наявністю у позивача податкових накладних продавців.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з огляду на наступне.

Згідно п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, наявність у позивача належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентами з операцій із відчуження товару, необхідних відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість”  для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, зокрема, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ДПІ у м. Сімферополі було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р., за результатами якого складено акт від 27.06.2006р. №3937/23-2/00190638, в якому зазначено про порушення позивачем вимог п.1.8.ст. 1, п.п.7.7.10 п.7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2006 року №0008532301/0, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 668599грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 334300грн.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення стало те, що у перевіряємий період позивачем було придбано товари у ТОВ «Азовпромхолдинг», про що продавцем було надано позивачу податкові накладні (т.3, а.с.12-65). Позивач зарахував суму податку на додану вартість у податковий кредит та скористався правом бюджетного відшкодування. Для підтвердження сум ПДВ, заявлених позивачем до відшкодування, відповідачем  було проведено перевірки, тазгідно отриманої від ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька відповіді було встановлено, що ТОВ „Азовпромхолдинг" зазначило у податкових деклараціях та сплатило до Державного бюджету за 2005 рік чисту суму податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість 45000 грн. На підставі викладеного відповідачем був зроблений висновок про неправомірне задекларування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість, зазначеного у податкових накладних.

Підпунктом 7.7.10. п.7.10 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Судами не перевірено, чи було сплачено податок на додану вартість продавцем, тобто не з’ясовано, чи було надходження коштів до Державного бюджету України.

Згідно вимог ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Оскільки допущена судами попередніх інстанцій  неповнота в дослідженні доказів у  справі не може бути усунена судом касаційної інстанції, тому ця обставина  відповідно до ст.227 КАС України є підставою для скасування ухвалених судових рішень з направленням справи на новий  розгляд   до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства  України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Скасувати постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 січня 2007 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: