Постанова № 29233187, 06.02.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 р. Справа № 2a-1870/8749/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Воловика С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевець Ю.П.,

представників позивача - Хірного А.М., Нємцева В.А.,

представника відповідача - Васильченко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2a-1870/8749/12

за позовом Зарічного споживчого товариства

до Державної податкової інспекції у м. Сумах

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Зарічне споживче товариство (надалі по тексту - позивач, Зарічне СТ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сумах (надалі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Сумах), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0004391502/26625 від 06.07.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ДПІ у м. Сумах проведено перевірку, результати якої викладено в акті "Про результати камеральної перевірки уточнюючої податкової декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) на 2012 рік" №1437/152/30321224 від 20.06.2012 року.

На підставі наведеного акту прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004391502/26625 від 06.07.2012 року щодо донарахування податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на загальну суму 21720 грн. 46 коп., а саме: за основним платежем 14474 грн. 97 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями 7237 грн. 49 коп.

Позивач, не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до ДПС у Сумській області. Рішенням №3757/0/61-12/10-2215 від 17.10.2012 року ДПС у Сумській області податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга Зарічного споживчого товариства без задоволення.

Обґрунтовуючи свої висновки в частині визначення суми основного платежу з орендної плати за землю, відповідач посилається лише на п.п. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України і, вибірково цитуючи зазначену норму податкового права, вказує що мінімальний розмір річної орендної плати за інші (крім земель сільськогосподарського призначення) категорії земель дорівнює трикратному розміру відповідного земельного податку.

При цьому поза увагою відповідача залишається те, що у тому ж п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди. Відповідач зовсім не звертає уваги на п.288.1. ст. 288 Податкового кодексу України, яким установлено, що єдиною підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, на п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України, яким встановлено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Із системного аналізу наведених вище норм податкового права слідує, що податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності визначаються згідно з умовами відповідних договорів оренди, якими повинен передбачатися річний розмір орендної плати не менше 3% від грошової оцінки землі. Проте таке положення повинне застосовуватись щодо договорів, укладених після набрання чинності Податковим кодексом України. Щодо договорів, укладених до набрання чинності Податковим кодексом України, то така зміна можлива лише на умовах та з підстав, передбачених договором, або якщо законом встановлена відповідна умова, при настанні якої орендна плата підлягає обов'язковому перегляду.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, вважає податкове повідомлення - рішення обґрунтованим та таким, що прийняте згідно вимог чинного законодавства.

Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.06.2012 року ДПІ у м. Сумах проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в уточнюючій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), за підсумками якої складно акт №1437/152/30321224 від 20.06.2012 року (а.с.35-37).

06.07.2012 року ДПІ у м. Сумах на підставі вищезазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №0004391502/26625, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб на суму 21720,46 грн., з яких: 14474,97 грн. - за основним платежем, 7237,49 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.33).

Не погодившись із висновками, викладеними у зазначеному вище акті, та прийнятим за результатами перевірки податковим повідомленням-рішенням, позивач здійснив процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення у порядку.

Рішеннями Державної податкової служби у Сумській області №3757/0/61-12/10-2215 від 17.10.2012 року податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга Зарічного споживчого товариства без задоволення. (а.с.38-41).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, Зарічне споживче товариство використовує земельні ділянки на підставі укладених із Сумською міською радою договорів оренди:

- від 21.11.2002 року із змінами та доповненнями від 25.02.2005 року площею 4481 кв. м. по вул. СКД терміном дії до 23.06.2019 року (а.с.19-22).

- від 21.11.2002 року із змінами та доповненнями від 25.02.2005 року площею 6300 кв. м по вул. Інтернаціоналістів, терміном дії до 22.06.2019 року (а.с.12-16);

- від 17.09.2001р. із змінами та доповненнями від 15.11.2002 р. площею 2261 кв. м по вул. Привокзальній (район автостоянки), терміном дії до 28.09.2014 року (а.с.25-28).

З матеріалів справи встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки за квітень 2012 року позивачем визначався у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки по вул. Інтернаціоналістів, 21 та вул. СКД та 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки по вул. Привокзальній.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно ст. 5 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма законодавства кореспондується з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, де вказано, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01 січня 2011 року, визначається розділом XIII "Плата за землю" Податкового кодексу України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288.

Згідно п. 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі) - 3 відсотки нормативної грошової оцінки.

Разом з тим, статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу України, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII Податкового кодексу України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України "Про оцінку земель" .

Відповідно до абзацу 5 статті 5 Закону N 1378-ІУ нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 9 Типового договору оренди землі встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій формі та зазначається у відсотках нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Згідно п. 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року і подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Тобто, в зв'язку із зміною розміру орендної плати за земельну ділянку згідно з п.п. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та встановлення її розміру, який не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу, позивачем повинно було самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з врахуванням вимог, встановлених чинним законодавством.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків (пункт 36.3 статті 36 Податкового кодексу).

При цьому, згідно з ч. 2 статті 206 Земельного Кодексу України плата за землю справляється відповідно до закону, а з 01 січня 2011 року будь - які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

З огляду на зазначене та враховуючи норми Податкового кодексу України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної та комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, тобто не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Аналогічні норми містила в собі до 01.01.2011 р. частина четверта статті 21 Закону України "Про оренду землі " .

Суд вважає за необхідне зауважити на той факт, що плата за землю є загальнодержавним податком та обов'язковим до сплати, а тому умови та підстави для зменшення розміру податку повинні бути визначені на законодавчому рівні, а саме в Податковому кодексі.

Повноваження щодо встановлення ставок загальнодержавних податків і зборів та інших обов'язкових елементів цих платежів, у відповідності до підпункту 12.1.3 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України, належить виключно Верховній Раді України.

До повноважень органів місцевого самоврядування базового рівня (сільських, селищних та міських рад, в тому числі Сумської міської ради) не належить зміна розмірів ставок загальнодержавних податків і зборів, до яких належить, зокрема, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності. До їх повноважень, відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, належить прийняття рішень про встановлення місцевих податків і зборів у порядку, визначеному Податковим кодексом, а саме: об'єктів оподаткування, платників податків і зборів, розмірів ставок, податкових періодів та інших обов'язкових елементів, визначених статтею 7, та з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII "Місцеві податки і збори" Податкового кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Отже, потреба погоджувати питання щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з органами місцевого самоврядування в особі Сумської міської ради відсутня, враховуючи, що у останньої немає повноважень з даного питання та зазначений мінімальний розмір прямо встановлений Законом (пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що податкові зобов'язання по орендній платі за землю в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки є такими, що не відповідають чинному законодавству, а тому умови договорів оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки не можуть застосовуватись.

Істотні умови договору оренди землі визначені статтею 15 Закону України "Про оренду землі", однією з яких є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 630 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

За змістом ст. 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Відповідно до ч 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що до умови розміру орендної плати у випадку її суперечливості чинному законодавству повинні застосовуватись типові умови як звичаї ділового обороту.

Виходячи з положень вказаних норм, на переконання суду, розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди. В той же час, орендна плата є формою загальнодержавного податку "плата за землю" і не може залежати від умов договору, оскільки відносини оподаткування регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не допускають диспозитивності. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом

Отже, оскільки податковим органом збільшено грошове зобов'язання по орендній платі за землю у зв'язку із зміною розміру загальнодержавного податку відповідно до закону, то необхідність сплати такої форми "плати за землю", як орендна плата, у новому розмірі виникла у Зарічного споживчого товариства незалежно від умов договору оренди та внесення змін до нього.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах № 0004391502/26625 від 06.07.2012 року відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Зарічного споживчого товариства до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.В. Воловик

З оригіналом згідно

Суддя С.В. Воловик

Повний текст постанови складений 08 лютого 2013 року.