Постанова № 29231891, 07.02.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2013 р.Справа № 5017/3080/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Мирошниченко М.А., Ярош А.І.

(відповідно до розпорядження голови суду від 06.02.2013р. №79 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Мікулі К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Оксюта В.В., за довіреністю від 15.10.2012р.

від відповідача: Буданцев Р.О., за довіреністю №03/04-53 від 26.12.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Савтрейд"

на рішення господарського суду Одеської області від 17 грудня 2012 року

по справі №5017/3080/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Савтрейд"

до відповідача Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт"

про стягнення 74193,45 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Савтрейд" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" про стягнення 73411,20 грн. основного боргу, 782,25 грн. річних, 1609,50 грн. судового збору та 15000 грн. витрат за послуги адвоката.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17 грудня 2012 року у справі №5017/3080/2012 (суддя Фаєр Ю.Г.) позов ТОВ „Савтрейд" задоволено: з ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" стягнуто на користь позивача 73411,20 грн. основного боргу, 782,25 грн. річних , 1609,50 грн. судового збору та 5000 грн. витрат за послуги адвоката, з відстроченням виконання рішення до 31.05.2013р.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості та нарахованих не неї 3% річних. Розмір витрат на послуги адвоката місцевий господарський суд визнав явно завищеними, з урахуванням суми боргу, що підлягає стягненню, та дійшов висновку за необхідне обмежити цей розмір 5000 грн., при цьому, враховуючи наявні обставини справи, подані відповідачем докази та те, що відповідачем по справі є державне підприємство, місцевий господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду до 31.05.2013р.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач (ТОВ „Савтрейд") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його змінити в частині стягнення судових витрат на оплату послуг адвоката стягнути з відповідача 15000 грн. витрат на послуги адвоката, рішення в частині надання відстрочки виконання - скасувати та відмовити відповідачу у наданні відстрочки, в іншій частині оскаржуване рішення просить залишити без змін, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача (ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт") у судовому засіданні надав пояснення, відповідно до яких відповідач просив залиши апеляційну скаргу ТОВ „Савтрейд" без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 15.02.12р. між ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" (покупець) та ТОВ „Савтрейд" (постачальник) було укладено договір №46 про поставку товарів (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується у 2012 році поставити покупцю товар - вироби з бетону будівельні (шпали залізобетонні), зазначений у специфікації, що є додатком №1 відповідно до цього договору, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Пунктами 1.2, 1.3 договору встановлено, що найменування (асортимент, кількість та ціна за одиницю товару) товару, згідно з п.1.1 цього договору визначені в додатку №1 до нього. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Відповідно до п.п.3.1-3.4 договору ціна договору становить 798346,80грн., у тому числі ПДВ 20% - 133057,80грн. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Порядок коригування ціни на товар здійснюється відповідно до вимог цього договору та вимог чинного законодавства. У випадку зміни ціни на товар, постачальник зобов'язаний попередити покупця про це за 1-2 доби і погодити зміну ціни з покупцем в письмовій формі, обов'язково надавши довідку ДП „Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" про стан цін на дату її зміни. Ціна на товар не може перевищувати середньоринкової ціни, підтвердженої довідкою ДП „Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків".

Згідно із п.п.4.1. 4.2 договору розрахунки проводяться відповідно до виставленого рахунку постачальника шляхом здійснення прямого банківського переведення коштів покупцем на рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з моменту поставки товару, на підставі підписаного сторонами договору та з урахуванням п.4.2 цього договору. Усі платіжні документи за даним договором оформлюються з дотриманням вимог чинного законодавства України.

За п.5.1 договору постачальник протягом 5 календарних днів з дня отримання заявки покупця на поставку товару поставляє покупцеві товар у повній відповідності до наданої заявки. Моментом поставки товару вважається його одержання покупцем з оформленням прибуткових документів на складі покупця. Постачальник несе ризик пошкодження або знищення товару до моменту поставки його покупцеві. Заявка покупця на поставку товару складається у двох примірниках, один з яких надається постачальнику засобами факсимільного зв'язку.

Приписами п.5.2 договору встановлено, що місце поставки - склад ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт". Поставка товару здійснюється силами, засобами та за рахунок постачальника, на умовах DDP у відповідності до положень Міжнародних правил щодо тлумачення термінів „Інкотермс"(у редакції 2000р.) з урахуванням положень цього договору.

Окрім того, відповідно до п.6.1 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлений товар і прийняти поставлений товар згідно з актом приймання-передачі товару, при відповідності цього товару наданій заявці та вимогам установленим цим договором.

З пунктів 7.1, 7.3, 7.4 договору вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором винна сторона несе відповідальність перед іншою стороною на умовах, передбачених законами та цим договором. За порушення покупцем строків оплати, зазначених у договорі, покупець несе відповідальність відповідно до діючого законодавства України. Сплата пені та штрафу не звільняє сторону, яка порушила зобов'язання, що виникає з цього договору, від виконання зобов'язання належним чином.

Згідно із п.10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2012р., але у будь-якому випадку не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З наявної в матеріалах справи специфікації №1 до договору №46 від 15.02.2012р. вбачається, що позивач зобов'язався поставити відповідачу шпали залізобетонні типу Ш1-1 попередньо напружені для залізничних шляхів з рельсовою колією 1520мм армовані, 2700мм х 300мм х230мм у кількості 1440шт. та шпали залізобетонні типу Ш1-2 попередньо напружені для залізничних шляхів з рельсовою колією 1520мм армовані, 2700мм х 300мм х 230мм у кількості 300шт. (надалі - товар) на загальну суму 798346,80грн. Вказана специфікація підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

На виконання умов договору №46 про поставку товарів позивачем було поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято шпали залізобетонні типу Ш1-1, попередньо напружені для залізничних шляхів з рельсовою колією 1520мм, армовані, 2700мм х 300мм х 230мм, у кількості 160шт., на загальну суму 73411,20 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №17 від 20.04.2012р. та довіреністю №99/2012 від 12.04.2012р., та виставлено відповідачу відповідний рахунок на оплату №20 від 20.04.2012р. на суму 73411,20 грн., в т.ч. ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що 21.08.2012р. між сторонами по справі складено, підписано та скріплено печатками акт звірки, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 73411,20грн.

31.08.2012р. ТОВ „Савтрейд" було направлено на адресу відповідача лист-претензію №31/08-1 щодо непогашення заборгованості, штрафних санкцій, додаткового штрафу. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 265 ГК за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи норми чинного законодавства та приймаючи до уваги характер відносин між сторонами, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи факт надання послуг позивачем на суму 73411,20 грн., що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною (а.с. 15), довіреністю відповідача на отримання спірного товару та актом звірки взаєморозрахунків від 21.08.2012р., які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, у відповідача виник обов'язок оплатити товар протягом 30 банківських днів з моменту його поставки.

Таким чином, у зв'язку з ненаданням відповідачем належних доказів у розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 73411,20 грн. за спірним договором, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ „Савтрейд" в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 73411,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 782,25 грн. 3 % річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 782,25 грн., нарахованих на суму заборгованості, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про правильність, обґрунтованість вказаного розрахунку та наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 782,25 грн.

З огляду вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Аманн Україна" у повному обсязі.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи приписи ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 15000 грн., Одеський апеляційний господарський суд приходить до наступних висновків.

Статтями 44, 48 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру".

Відповідно до ст. ст. 1, 6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно зі ст. 12 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність" оплата праці адвоката провадиться на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, відповідно до норм чинного законодавства, підлягають відшкодуванню в порядку ст. ст. 44, 49 ГПК України лише в тому випадку, якщо послуги, отримані стороною, були надані саме адвокатом.

Враховуючи що договір про надання правової допомоги від 28.09.2012р. укладений позивачем із адвокатським об'єднанням у розумінні ст. 1, 6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а факт надання таких послуг та їх оплата підтверджується матеріалами справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вказане клопотання позивача про відшкодування судових витрат є обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи.

Водночас, відповідно до п. 12 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78 у чинній редакції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При цьому, у п.11 листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. №01-8/973 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" вбачається, що суд може обмежити розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість еко номних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріа лів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Окрім того, апеляційний господарський суд зауважує, що слід дотримуватись принципу „розумного обґрунту вання" розміру оплати юридичної допомоги, закріпленого в Правилах адвокат ської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом № 6/VІ від 12.10.1999р., цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України по справі №5002-22/3663.1-2010(2-23/5545-2009) від 15.07.2011р.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням суми боргу, що підлягає стягненню розмір витрат на послуги адвоката є явно завищеним, а тому має бути зменшеним до 5000 грн.

Щодо відстрочення місцевим господарським судом виконання рішення, апеляційний господарський суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи відзиву на позовну заяву вих №100-03-01/423 від 15.11.2012р. (вх№34800/2012) відповідач просить суд надати відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області по справі до 31.05.2013р. з посиланням на те, що якщо у 2009-2010р.р. вантажопереробка ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" у середньому за місяць складала 500-550 тис.тон, то у 2012р. цей показник за останні місяці становить лише 200-210 тис.тон. На початку 2012р. ситуація була ускладнена також явищами природного характеру, коли через надзвичайно низькі температури, тривалі морози виникли льодові обстави і закриття навігації на р. Дунай, що не дало змогу підприємству працювати на повну потужність. В умовах закриття навігації та падіння вантажопереробки адміністрацією порту приймалися та приймаються невідкладні заходи щодо зменшення витрат та вишукуються шляхи одержання додаткових прибутків, а саме було зменшено по порту витрати на закупівлю ТМЦ, ремонтних робіт та інше. Згідно низки наказів для працівників було встановлено неповний робочий тиждень тривалістю 32 години та 24 години. Наказом по ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" від 21.09.2012р. №907 було прийнято рішення про скорочення близько 200 посад робітників порту. Падіння вантажопереробки порту в 2012р. призвело до гострої нестачі обігових коштів, всі кошти, які одержувало ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" від основної діяльності використовувалися, перш за все, на виплату заробітної плати. Незважаючи на це, на сьогоднішній день по ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" наявна часткова заборгованість по заробітній платі, пов'язана із падінням вантажопереробки та відсутністю необхідної кількості вантажів. Адміністрацією порту сумісно з профспілковим комітетом розробляються заходи по її погашенню, ведуться переговори щодо залучення в порт додаткових вантажів.

Окрім того, з пояснень відповідача вбачається, що на рівні Міністерства інфраструктури України теж вживаються всі можливі заходи з покращення фінансового стану порту, а саме, наказом Міністерства інфраструктури України від 08.08.2012р. №476 створено координаційну раду Міністерства інфраструктури з питань стабілізації та розвитку морегосподарського комплексу Дунайського регіону та опрацьовується питання проведення економічного експерименту пріоритетного розвитку Придунав'я, про що зазначено у листі Мінінфраструктури України від 24.10.2012р. №11046/27/10-12, направленого на адресу Первинної профспілкової організаці Ізмаїльського порту. Втім, за будь яких обставин, до кінця поточного року та у 1-му кварталі 2013р. змін в обсягах вантажопереробки не передбачається, а нові договори з клієнтурою порту на перевалку вантажів будуть укладатися не раніше квітня наступного року.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Така ж правова позиція викладена і у п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17 жовтня 2012 року №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Апеляційний господарський суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведений відповідачем у заяві аналіз економічного стану дозволяє господарському суду дійти висновку щодо можливості надання відповідачу відстрочки виконання рішення у даній справі з метою спрямування відповідачем отриманих ним від своєї господарської діяльності грошових коштів на відновлення платоспроможності підприємства, минаючи можливу ситуацію застосування до ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" процедури банкрутства. Наведений висновок суду обумовлений тим, що в даному випадку вбачаються виключні обставини для відстрочення виконання рішення, а саме: виключна соціальна роль ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт" у обслуговуванні суден, пасажирів та вантажів на відведеній території та акваторії, а також забезпеченні безпеки судноплавства.

Враховуючи матеріали справи та вищевикладене, приймаючи до уваги скрутне фінансове становище відповідача, з огляду на специфіку робіт відповідача, які відіграють значну соціальну роль, місцевий господарський суд правильно дійшов висновку щодо наявності виняткових обставин для відстрочення виконання рішення суду до 31.05.2013р., у зв'язку із наявністю обставин, що ускладнюють виконання рішення.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Савтрейд" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 17 грудня 2012 року у справі №5017/3080/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Савтрейд" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 11 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.А. Мирошниченко А.І. Ярош