Рішення № 29231658, 05.02.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 р. Справа № 5010/1638/2012-17/107

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Семчук Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Каледонія", вул. Франка 25А/15, м. Івано-Франківськ, 76018;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гошія Володимира Івановича, вул. Грушевського 18, с. Нові Кривотули, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77473;

про стягнення 45000 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Наливайко С. Я. - представник, (довіреність №1 від 17.12.12),

від відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Каледонія" подано позов до Фізичної особи-підприємця Гошія Володимира Івановича про стягнення 45000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Враховуючи ту обставину, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді. Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, без участі відповідача, якого належно повідомлено про час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Каледонія" перераховано фізичній особі-підприємцю Гошію Володимиру Івановичу грошові кошти згідно платіжних доручень № 37 від 23.10.12 в сумі 20000 грн., № 47 від 31.10.12 в сумі 25000 грн. із зазначенням в реквізиті "призначення платежу" - "оплата за послуги".

За твердженням позивача, перерахування зазначених коштів здійснено безпідставно, оскільки жодних договорів з приводу надання послуг між сторонами не укладалось.

Позивач звертався до відповідача з вимогою від 18.12.12 про повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 45000 грн. Однак, вимога позивача залишена без відповіді та задоволення.

Зобов'язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним з видів не договірних зобов'язань, які регулюються положеннями глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Змістом даних зобов'язань є обов'язок особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути це майно потерпілому. Таке ж зобов'язання виникає і в тому разі, коли підстава, на якій майно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України). Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте або збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином, тобто коли мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття чи збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження факту здійснення будь-якої господарської операції необхідна наявність первинних документів (накладні, рахунки тощо), які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами відсутні укладені будь-які договори, не оформлено жодних первинних документів, замовлень, переписки, які свідчили б про наявність між сторонами правовідносин щодо надання послуг та здійснення будь-яких господарських операцій.

Порядок здійснення безготівкових розрахунків в Україні регулюється Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N22. Вказана Інструкція визначає вимоги до заповнення реквізитів платіжного доручення. Так, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками. (п. 3.8. Інструкції).

З платіжних доручень № 37 від 23.10.12, № 47 від 31.10.12 вбачається, що в реквізиті "призначення платежу" вказано "оплата за послуги", однак, не надано інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів відповідачу.

Відповідно до Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" N 2346-III від 05.04.2001 р., помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно приписів Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Враховуючи встановлені господарським судом обставини, кошти отримані відповідачем згідно платіжних доручень № 37 від 23.10.12, № 47 від 31.10.12 є такими, що перераховані та зараховані відповідачу - неналежному отримувачу без достатніх правових підстав.

Відповідачем не подано суду будь-яких доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для перерахування позивачем грошових коштів в сумі 45000 грн.

З огляду на викладені обставини, перерахування позивачем грошових коштів у сумі 45000 грн. відповідачу здійснено без достатньої правової підстави та є такими, що підлягають поверненню відповідно до приписів ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи встановлені господарським судом обставини, позов слід задовольнити повністю, стягнути з відповідача безпідставно перераховані грошові кошти в сумі 45000 грн.

Судові витрати, у відповідності до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Каледонія" до Фізичної особи-підприємця Гошія Володимира Івановича про стягнення 45000 грн. задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гошія Володимира Івановича, вул. Грушевського 18, с. Нові Кривотули, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77473 (реєстраційний номер облікової картки 2396521071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каледонія", вул. Франка 25А/15, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 37795279) 45000 (сорок п'ять тисяч) грн. - безпідставно перерахованих грошових коштів, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.02.13

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Озарко Л. Р. 08.02.13