Постанова № 29231508, 28.01.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2013 р. Справа №805/481/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,

з участю представників:

позивача - Кінаша В.М.,

відповідача - Бережного Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Торезантрацит» про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 4 574 638,00 грн.,-

в с т а н о в и в :

16 січня 2013 року Торезька об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби (далі - позивач, Торезька ОДПІ Донецької області ДПС) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Торезантрацит» (далі - відповідач, ДП «Торезантрацит») про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 4 574 638,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що станом на 03 січня 2013 року за відповідачем обліковується заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 4 574 638,00 грн., яка виникла внаслідок несплати податкових зобов'язань, задекларованих відповідачем у декларації з податку на додану вартість від 20 грудня 2012 року за № 9080486705. Посилаючись на вимоги пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України позивач просив суд стягнути грошові кошти з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 4 574 638,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги у повному обсязі, не заперечував проти задоволення позову, про що надав відповідну заяву (арк. справи 42).

Згідно з частиною 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судове рішення, в тому числі, у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд приймає визнання відповідачем адміністративного позову, оскільки визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 20.1.28 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу визначені законодавством України.

Відповідач - Державне підприємство «Торезантрацит» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Торезької міської ради Донецької області 29 квітня 2003 року, ідентифікаційний код 32366906, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 294811 (арк. справи 11) та Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 031738 (арк. справи 12). Відповідач узятий на облік у ДПІ у м. Торезі, правонаступником якої є позивач, 08 травня 2003 року за № 32, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 28 жовтня 2008 року № 887/29-014-1 (арк. справи 15).

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 54 зазначеного Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період у встановлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом з податку на додану вартість визначено календарний місяць.

Відповідно до вимог статті 203 Кодексу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

20 грудня 2012 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період - листопад 2012 року, рядком 25 якої відповідач визначив до сплати податок в сумі 4 574 638,00 грн. (арк. справи 7-8). Кінцевим строком сплати зазначених зобов'язань є 30 грудня 2012 року.

Судом встановлено, що станом на день судового розгляду відповідачем податкові зобов'язання з податку на додану вартість за звітний податковий період - листопад 2012 року, що заявлені до стягнення у розмірі 4 574 638,00 грн. не сплачені.

Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

04 червня 2003 року податковою інспекцією сформовано першу податкову вимогу № 1/72, яка отримана уповноваженою особою відповідача 06 червня 2003 року, про що свідчить підпис на корінці податкової вимоги (арк. справи 13).

08 липня 2003 року податковою інспекцією сформовано другу податкову вимогу № 2/80, яка отримана уповноваженою особою відповідача 08 липня 2003 року, про що свідчить підпис на корінці податкової вимоги (арк. справи 14).

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними передбачався підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Аналогічні підстави визнання податкових вимог відкликаними передбачені статтею 60 Податкового кодексу України.

Отже, законодавчими нормами (як Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв до 01 січня 2011 року, так і Податковим кодексом України, чинного з 01 січня 2011 року) прямо встановлені підстави визнання податкових вимог відкликаними, тобто такими, що не підлягають виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство «Торезантрацит» починаючи з 04 червня 2003 року (дата формування першої податкової вимоги) по 28 січня 2013 року безперервно мало податковий борг, у зв'язку з цим податкові вимоги № 1/72 від 04 червня 2003 року та № 2/80 від 08 липня 2003 року є чинними.

Представником відповідача зазначене не спростовано, документальних обґрунтувань в підтвердження того, що наведені податкові вимоги вважаються відкликаними не надано.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначеної позивачем суми податкового боргу відповідача з податку на додану вартість та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Відповідно до статті 67 Конституції України та статті 16 Податкового кодексу України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено наявність у відповідача відкритих банківських рахунків, з яких податкова інспекція може стягнути кошти в рахунок погашення наявного податкового боргу (арк. справи 19).

Враховуючи вищезазначене, адміністративний позов Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Торезантрацит» про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 4 574 638,00 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача також надав заяву про встановлення способу та порядку виконання постанови суду (арк. справи 27-28), в якій просив суд відповідно до статті 257 КАС України передбачити в судовому рішенні спосіб та строки виконання судового рішення надавши відстрочення на 12 місяців до 01 лютого 2014 року та розстрочку на 120 місяців виконання постанови суду про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 4 574 638,00 грн., шляхом оплати рівними частинами протягом 120 місяців.

Що стосується заяви відповідача, якою останній просив встановити спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом розстрочення податкової заборгованості з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заяви відповідач посилається, що на даний момент своєчасне виконання постанови суду у повному обсязі ускладнене тяжким фінансово-економічним становищем ДП «Торезантрацит». Зокрема на те, що фінансовий стан підприємства нестабільний, фінансово залежний від бюджетного фінансування, є значне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською заборгованістю, що свідчить про залежність підприємства від кредиторів, поряд з цим має місце зростання собівартості товарної вугільної продукції, зменшення придатності основних засобів. Отримані доходи не покривають проведених витрат, що в кінцевому результаті призвело до збиткової діяльності.

Також, причинами нестабільного фінансового становища підприємства відповідач визначив: дефіцит коштів на поточну діяльність, у зв'язку із чим відбулося значне зниження матеріальних витрат на забезпечення виробничого циклу, недолік бюджетного фінансування для оснащення лав і прохідницьких вибоїв, відсутність мінімально-необхідного фінансування на підтримку в працездатному стані діючого очисного фонду, зріст цін на товари, роботи, послуги, споживані в процесі виробництва.

Посилання відповідача на перебування підприємства у скрутному фінансовому становищі, підтверджуються доданими до заяви документами, а саме: балансами підприємства, звітами про фінансові результати за 2011 рік та перше півріччя 2012 року, довідкою про заборгованість до фондів соціального страхування та перед державним бюджетом станом на 01 грудня 2012 року, зведеними результатами інвентаризації дебіторсько-кредиторської заборгованості на 30 листопада 2012 року, довідкою про кредити, постановами про відкриття виконавчих проваджень (арк. справи 29-41).

Представник позивача не заперечував проти відстрочення та розстрочення виконання рішення суду про стягнення податкового боргу у сумі 4 574 638,00, про що надав відповідну заяву (арк. справи 43).

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодекс адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Така необхідність виникла у зв'язку із забезпеченням можливості виконання судового рішення.

Кодекс адміністративного судочинства України встановлює обов'язковість судового рішення як одного з основних положень адміністративного процесу і закріплює його значення як принципу адміністративного судочинства, адже виконання судового рішення є кінцевою метою судового захисту особи.

Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, Конституції та законів України, як право на судовий захист.

В даному випадку стягнення всієї суми заборгованості призведе до того, що під загрозою може опинитися виробнича діяльність підприємства, у зв'язку з чим судове рішення залишиться невиконаним.

Суд зазначає, що розстрочення - це встановлення порядку оплати заборгованості, яке передбачає систематичне та регулярне погашення частини боргу. При цьому, для встановлення строку, на який може бути дане розстрочення, суд повинен виходити з реальної можливості боржника сплачувати певну частину боргу.

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що відповідачем доведена необхідність встановлення відстрочення до 01 лютого 2014 року та розстрочення даного судового рішення строком на 120 місяців, з 01 лютого 2014 року.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заява відповідача щодо відстрочення та розстрочення податкового боргу у даній постанові підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 183-3, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Торезантрацит» про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 4 574 638,00 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків Державного підприємства «Торезантрацит» (код ЄДРПОУ 32366906, адреса: 86600, Донецька область, м. Торез, вул. Енгельса, буд. 88), відкритих у банківських установах, кошти в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 4 574 638 (чотири мільйони п'ятсот сімдесят чотири тисячі шістсот тридцять вісім) гривень 00 копійок на користь Державного бюджету, р/р 31110029700084, код платежу 14010100, банк отримувача - ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, код 37643908, шляхом стягнення щомісячно починаючи з лютого 2014 року по грудень 2024 року включно кошти в сумі 38 121,98 грн., у січні 2025 року - у розмірі 38 122,38 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 січня 2013 року.

Постанова у повному обсязі складена 01 лютого 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.