Рішення № 29229112, 04.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/213/13 04.02.13За позовом Виробничо-комерційної фірми "ВВВ" у формі спільного Російсько-Українського товариства з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІТЕК ГРУП"

про стягнення 8 077 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

від позивача: Веремієнко В.А. (дов. № 1801-1 від 18.01.2013)

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 04.02.2013 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виробничо-комерційна фірма "ВВВ" у формі спільного Російсько-Українського товариства з обмеженою відповідальністю (позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІТЕК ГРУП" (відповідач) заборгованості в розмірі 8 077 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором №141 від 25.09.2012 про надання експедиторських послуг належним чином не виконав, зокрема, не сплатив в повному обсязі грошових коштів за надані йому позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/213/13, розгляд справи призначено на 21.01.2013.

18.01.2013 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, які долучені судом до матеріалів справи

В судове засідання призначене на 21.01.2013 з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання 21.01.2013 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду та повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 2132147 1, яке отримане уповноваженими представником 17.01.2013.

У зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 04.02.2013.

В судове засідання призначене на 04.02.2013 представник позивача з'явився , підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 04.02.2013 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 (2.04.2009)"передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2012 між позивачем (надалі - Перевізник) та відповідачем (далі по тексту - Експедитор) (разом - сторони), було укладено договір №141 про надання експедиторських послуг (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг), згідно умов п. 1.1. якого доручення, дане Перевізником Експедитору на виконання агентських послуг з організації перевезень вантажів із залученням автотранспорту Перевізника, в зв'язку з чим Експедитор буде замовляти транспорт Перевізника і проводити з ним від свого імені всі необхідні розрахунки, а Перевізник - надавати автомобілі та здійснювати перевезення в міжнародному і міжміському повідомленні згідно з цим договором та підписаної сторонами заявкою, яка визначає умови виконання кожного перевезення та є невід'ємною частиною цього договору

25.09.2012 на адресу позивача надійшло замовлення на транспортно-експедиційне обслуговування № 844 (далі - Заявка) (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Згідно замовлення, 26.09.2012 до м. Гродно (Білорусія) було подано під завантаження автомобіль МАЗ, що належить позивачу. Як зазначено позивачем і жодним чином не спростовано відповідачем, автомобіль було подано під завантаження без порушення термінів, зазначених в заявці, в технічно справному стані, автомобіль відповідав п.5 та п.9 Заявки.

За наслідками перевезення було підписано акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № 853 від 04.10.2012.

В свою чергу відповідно до п. 12 Заявки відповідач зобов'язаний провести оплату за надані послуги протягом 5-7 банківських днів з моменту отримання повного пакету документів. Повний пакет документів було надіслано відповідачу 05.10.2012 та згідно наданої підприємством зв'язку інформації - отриманні останнім 10.10.2012.

Однак, в порушення умов договору відповідачем оплату за надані послуги не проведено і заборгованість відповідача перед позивачем становить: 6 000,00 грн.

Позивач направив відповідачу претензію №2410-1 від 24.10.2012, в який просить останнього здійснити оплату наданих послуг враховуючи штрафні санкції за вимушений простій автомобіля.

07.11.2012 відповідачем надано відповідь на претензію № 3/11, якою позивач визнає суму боргу в розмірі 6 000 грн.

Отже, спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачено вартість отриманих послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 6 000 грн.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України) Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

На підставі ст. 3 Цивільного кодексу України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6 000,00 грн.

Позивач окрім суми основного боргу просить стягнути з відповідача штраф за понаднормовий простій автомобіля в сумі - 400 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що згідно п.п. а) п. 4.1.1 Договору при перевезенні вантажів країнами СНД, у разі допущення понаднормового простою автомобіля, експедитором сплачується штраф у розмірі 50 євро за кожну добу простою.

В свою чергу позивачем заявлена до стягнення сума штрафу в розмірі 400 грн. Вказана сума не відповідає умовам договору, отже суд доходить висновку, що вказана вимога відповідача є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 6 000 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 508,91 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 33, 42, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІТЕК ГРУП" (02081, м.Київ, пр.-т. Григоренка,20-а, оф. 21, ідентифікаційний код 36824282) на користь Виробничо-комерційної фірми "ВВВ" у формі спільного Російсько-Українського товариства з обмеженою відповідальністю (адреса: 40012, м. Суми, вул. Харківська,п/в 12; ідентифікаційний код: 24000080; розрахунковий рахунок: 26009275169001 в СФ КБ «ПриватБанк», МФО 337546), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: сума основного боргу - 6 000 грн. (шість тисяч) та судовий збір в сумі - 1 508 грн. (одна тисяча п'ятсот вісім ) 91 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Виробничо-комерційної фірми "ВВВ" у формі спільного Російсько-Українського товариства з обмеженою відповідальністю (адреса: 40012, м. Суми, вул. Харківська,п/в 12; ідентифікаційний код: 24000080; розрахунковий рахунок: 26009275169001 в СФ КБ «ПриватБанк», МФО 337546) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 67 (шістдесят сім) грн. 50 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 11.02.2013

Суддя Ю.В. Цюкало