Постанова № 29228102, 31.01.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2013 р. Справа №801/586/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., представника позивача- Патраш В. І., довіреність № 17-07/7749 від 17.10.12, представника відповідача 1- Бабіч Н. О., довіреність № 10/3-03/5092 від 17.10.12, адміністративну справу

за позовом Кримської митниці

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим в особі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби, Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК Адамчук Ю.О.

третя особа- ОСОБА_5

про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування вимоги,

Обставини справи: Кримська митниця звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим в особі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби, Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК Адамчук Ю.О., третя особа- ОСОБА_5 про визнання протиправними дій Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК Адамчук Ю.О. щодо зобов'язання Кримську митницю прийняти відповідні міри для належного виконання рішення суду та визнання протиправною та скасування вимоги від 19.12.2012 №10/4-21-10058 в частині зобов'язання Кримської митниці прийняти відповідні міри для належного виконання рішення суду.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Представник другого відповідача та третя особа у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Примусове виконання рішень в Україні покладено на Державну виконавчу службу, яка у своїй діяльності керується Законом України "Про виконавче провадження", який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у випадку невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1, 3 Закону України від 24.03.1998 № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Права та обов'язки державних виконавців встановлені статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Здійснюючи свої обов'язки державний виконавець має право вчиняти необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; роз'яснює сторонам їх права і обов'язки; накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

06.11.2012 Севастопольським апеляційним адміністративним судом був виданий виконавчий лист №2а-4784/12/0170/5 про стягнення з Кримської митниці на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за час затримки виконання рішення щодо поновлення на посаді в сумі 30398,72 грн.

09.11.2012 відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим відкрито виконавче провадження ВП №35146632. Боржник - Кримська митниця, зобов'язаний був добровільно виконати на надати документі, підтверджуючі виконання рішення у 7-денний строк з моменту винесення постанови.

12.12.2012 Кримська митниця спрямувала на адресу відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ МЮУ в АР Крим заяву про закриття виконавчого провадження, де зазначила про добровільне виконання рішення. 16.11.2012 на депозитний рахунок Головного управління юстиції в АР Крим було перераховано для подальшої сплати ОСОБА_5 24478,62 грн. 4760,73 грн. перераховано до Управління державної казначейської служби в якості податку з доходів найманих працівників, 1159,37 грн. перераховано до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя у якості єдиного соціального внеску з заробітної плати у розмірі 6,1%.

25.12.2012 Кримською митницею отримана вимога державного виконавця від 19.12.2012 №10/4-21-1005-8 про прийняття у 3-денний строк необхідних мір для належного виконання рішення суду від 06.11.2012 в частині сплати на користь ОСОБА_5 5920,10 грн.

Згідно статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Правові акти індивідуальної дії - рішення, є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб (тобто є персоніфікованими) або які стосуються конкретної ситуації.

На підставі вказаного, вимога державного виконавця є правовим актом індивідуальної дії, що безпосередньо впливає на права, інтереси та свободи особи, до якої вона звернута, у даному випадку - Кримської митниці, у зв'язку з чим є предметом судового оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим суд зазначає, що зобов'язання боржника виконати належним чином судове рішення, шляхом спрямування на його адресу вимоги державного виконавця є дією, передбаченою Законом України «Про виконавче провадження», здійсненою у межах компетенції виконавчої служби, у спосіб, встановлений статтею 5 спеціального Закону. Тому позовні вимоги про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо зобов'язання боржника прийняти міри для належного виконання рішення суду задоволенню не підлягають

Проте, вимога державного виконавця повинна відповідати загальним принципам адміністративної процедури, передбаченим статтею 2 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2).

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову

Відповідно до статті 9 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.08.2012 по справі №2а-4784/12/0170/5 адміністративний позов ОСОБА_5 був задоволений у повному обсязі. З Кримської митниці було стягнуто на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час затримки виконання рішення щодо поновлення на посаді в сумі 30398,72 грн. Вказана постанова була залишена без зміни ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012, яким 06.11.2012 був виданий виконавчий лист.

Як зазначено у судовому рішенні, середньомісячна заробітна плата позивача на день звільнення без відрахування обов'язкових податків і зборів складає 3616,33 грн., а середньоденна - 172,72 грн. Отже, сума середнього заробітку за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.07.2011 по адміністративній справі №2а-4980/11/0170/19 про поновлення на роботі становить 30398,72 грн. (176 днів х 172,72 грн.), яка і підлягає стягненню з Кримської митниці, як безпосереднього роботодавця.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при обчисленні середнього заробітку враховуються всі належні потерпілому суми заробітку без виключення з них податків та інших відрахувань.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Кримська митниця є роботодавцем ОСОБА_5, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.

Відповідно до статті 162 Податкового кодексу України платника податку на доходи фізичних осіб є податкові агенти - юридичні особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (підпункти 168.1.1, 168.1.2 Податкового кодексу України).

Статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загльнообовязкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-УІ платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно статті 9 вказаного Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частин 5 - 8, 10 - 12 статті 9 Закону сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунка. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20-го числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України. Грошові суми, стягнуті з боржника як такі, що належать до виплати стягувачам, зараховуються на депозитний рахунок відповідного органу Державної виконавчої служби. Відповідно до пункту 11.1.6 наказу Міністерства юстиції України від 15.12.1999 N74/5 державним виконавцям забороняється проводити видачу та переказ стягнутих ними сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок Державної виконавчої служби.

В даному випадку виконавча служба виступає як банківська установа, що отримує належні ОСОБА_5 кошти на депозитний рахунок для подальшого перерахування отримувачу, а тому не є податковим агентом, не наділена повноваженнями щодо перерахування податку з перерахованої суми відшкодування до бюджету. Також виконавча служба не є страхувальником щодо сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У зв'язку з чим суд вважає вимогу державного виконавця щодо додаткового перерахування на депозитний рахунок виконавчої служби сум податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску з приводу чого боржник - Кримська митниця повинен прийняти відповідні міри, протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим в особі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби.

Під час судового засідання, яке відбулось 31.01.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 05.02.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим в особі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби від 19.12.2012 №10/4-21-10058.

3.Стягнути на користь Кримської имтниці судовий збір у розмірі 17,20 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень- Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим в особі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби.

4.В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Т.С. Ольшанська