Рішення № 29227485, 04.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2013 р.Справа № 5023/5309/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА "Страхування", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-гарант", м. Харків про стягнення 20 353,15 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Приблуди Є.В. (дов. № 176 від 27.04.2012 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА "Страхування", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-гарант" (надалі - Відповідач) суму сплаченого страхового відшкодування за вирахуванням франшизи в розмірі 20 353,15 грн. та покладення на Відповідача судові витрати.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився. 24 січня 2012 року надав клопотання про розгляд справи без участі представника Позивача та зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх у повному обсязі і зобов'язується надати додаткові матеріали на вимогу суду. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника Відповідача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

05 травня 2010р. між Позивачем та ТОВ "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна" (надалі - Потерпілий) було укладено договір добровільного страхування № 1158795/FRB (надалі - Договір). Відповідно до якого Позивач (Страховик) застрахував майнові інтереси Потерпілого (Страхувальник), пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля "SKODA Fabia", державний реєстраційний номер АА 7069 НІ (надалі - автомобіль "SKODA Fabia") (а.с. 13 - 24) під керуванням водія Репринцевої Лілії Костянтинівни.

01 жовтня 2010 р. о 19-00 год. на прос. Гагаріна, 21 в м. Харкові сталася дорожньо- транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю транспортних засобів: автобус "БОГДАН" номерний знак АХ 0493 ВІ, який знаходився у володінні ВАТ "ХАТП 16330" та під керуванням Срібного Дмитра Михайловича (надалі - Винуватець) та автомобіля "SKODA Fabia" під керуванням водія Репринцевої Лілії Костянтинівни.

Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль "SKODA Fabia" отримав механічні пошкодження відповідно до Довідки ДАЇ, виданої ВДАЇ з обслуговування м. Харкова при УДАЇ УМВС України в Харківській області.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2010 року на підставі ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено на Срібного Дмитра Михайловича адміністративне стягнення (а.с. 26).

11 листопада 2008 року Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія Український страховий альянс" було реорганізовано в Закрите акціонерне товариство "Страхову компанію "АХА Україна" (п. 1 Витягу зі Статут) та в подальшому було перейменовано в Приватне акціонерне товариство "СК "АХА Україна" (копія Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 01.02.2010 року № 21-10/425-2; а.с. 11, 47 - 49). 20-23 січня 2011 року було прийнято рішення про приєднання ПАТ "СК "АХА Україна" до Приватного акціонерного товариства "Страхової компанії "АХА Страхування". Тобто Позивач, є правонаступником ЗАТ „СК „Український страховий альянс".

Потерпілий (Страхувальник) своєчасно звернувся до Позивача (Страховика) із заявою про виплату страхового відшкодування. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Потерпілого (Страхувальника), пошкодженого внаслідок ДТП, відповідно до Рахунку № 4036688 від 12.10.2010 р. та акту виконаних робіт № Н4036688 виконаний ТОВ "Атлант-М Олексіївка", де сума відновлюваного ремонту склала 20 863,15 грн. (двадцять тисяч вісімсот шістдесят три гривні 15 коп.)

Позивачем на рахунок Потерпілого (Страхувальника) перераховано платіжним доручення № 2986 від 23 лютого 2011 року суму страхового відшкодування у розмірі 20 863,15 грн. (а.с. 31) відповідно до страхового акту № 14013/10/05/21 (а.с. 29).

З Інформації № 8697853 про дорожньо-транспортну пригоду (сформована АІПС "ДТП") вбачається, що автобус "БОГДАН" номерний знак АХ 0493 ВІ № кузова 000551 застрахований відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ або іноземний сертифікат "зелена карта": серія ВС0158667 з терміном дії до 23.04.2011 р. виданий ПАТ "СК "Мега-гарант".

На адресу Відповідача від було направлено заяву про регресні вимоги за вих. № 1537АР від 12.07.2012 року, яка отримана першим 23.07.2012 року про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення. Відповідачем надано відповідь листом за № 288 від 30.07.2012 р. про надання додаткових документів. Додатком до заяви про регресні вимоги № 1537\1 АР від 22 серпня 2012 р. надано витребувані документи (а.с. 40 - 43). Але у встановлений законодавством строк Позивачу не було виплачено страхового відшкодування про що свідчить відсутність відповідних доказів.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Відповідача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 року № 85/96-ВР, предметом страхування є цивільна відповідальність особи за заподіяну нею шкоду. Відповідно до ст. 1 вказаного закону страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року № 1961- IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствами, установами, організаціями, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих, та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

На підставі норм ст. 35 вищезазначеного Закону, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

Згідно з положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" (п. 37.1) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Частина 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

З огляду на викладене до Позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Такою особою, в даному випадку є Срібний Д.М., однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то на останнього покладається обов'язок страхової виплати, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах ліміту відповідальності страховика, несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки. (Зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011 р. по справі № 20/302).

Таким чином, в розумінні положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Статтею 35 Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін) передбачено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви.

До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

На виконання норми ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", 12.07.2012 р. Позивач звернувся до Відповідача із заявою за № 1537 АР про регресні вимоги. Листом від 30.07.2012 р. за вих. № 288 Відповідач повідомив Позивача про своє бажання отримати документи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством..

Відповідно до ч. 1 п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

В даному випадку сума заявлена до стягнення з Відповідача є сумою страхового відшкодування виплаченого Позивачем на умовах договору добровільного страхування наземного транспорту, що укладений між Позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено під час ДТП. Правовідносини у сфері обов'язкового страхування регулюється Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Оскільки, розмір збитків завданих застрахованому Позивачем автомобілю у ДТП по сумі виплаченого страхового відшкодування, самостійно визначено Позивачем, з метою встановлення вартості відновлювального ремонту завданого власникові автомобіля "SKODA Fabia", державний реєстраційний номер АА 7069 НІ, в результаті його пошкодження судом береться до уваги Акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 04.10.2010 р., рахунок № 4036688 від 12.10.2010 р. та Акт виконаних робіт № Н4036688, де вартість відновлювального ремонту автомобіля "SKODA Fabia" склала 20 863,15 грн. (а.с. 32 - 39).

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність винної особи належить сума 20 353,15 грн. з вирахуванням франшизи (вартість відновлювального ремонту автомобіля "SKODA Fabia", державний реєстраційний номер АА 7069 НІ.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

Суд не приймає доводи Відповідача викладені ним у Відзиві на позовну заяву (а.с. 72 - 73) оскільки останнім не доведено невідповідності довідки ДАЇ у вигляді листа "Інформація № 8697853 про дорожньо-транспортну пригоду" з посиланням на те, що вона не відповідає вимогам наказу МВС України від 04.07.2011 р. за № 389, де також затверджено Порядок видачі довідки про дорожньо-транспортну пригоду, яка підписується уповноваженою особою підрозділу Державтоінспекції МВС, яка її оформила, скріплюється печаткою та реєструється в журналі обліку вихідної кореспонденції цього підрозділу (назва підрозділу Державтоінспекції МВС, вихідний номер та дата видачі зазначаються на кутовому штампі довідки про ДТП).

Суд критично ставиться до посилання Відповідачем відносно копій документів завірених печаткою ТОВ "Юридична фірма "Арієс", оскільки дане питання про правовідносини між Позивачем та ТОВ "Юридична фірма "Арієс" не є предметом розгляду даної справи.

Враховуючи наведене позовні вимоги є такими що підлягають задоволенню.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог судовий збір покладається на відповідача.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, Закон України "Про страхування", Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статтями 11, 15, 16, 990, 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 1,4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» (61002, м. Харків, вул. Артема, 46, код ЄДРПОУ 30035289) на користь AT «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Братська, 14, код ЄДРПОУ 20474912) суму сплаченого страхового відшкодування за вирахуванням франшизи в розмірі 20 353,15 (двадцять тисяч триста п'ятдесят три) грн. 15 коп., судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.02.2013 р.

Суддя(підпис) Жигалкін І.П.