Рішення № 29227464, 11.02.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

_________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"07" лютого 2013р. Справа № 5028/10/83/2012

Позивач: Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

Відповідач: Комунальне підприємство "Носівські теплові мережі" Носівської районної ради, вул. Вокзальна, 6, м. Носівка, Чернігівська область, 17100

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 90950,00 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

позивач: Мицько Р.М., довіреність № 273/10 від 14.12.2012р., представник Левченко О.Є., довіреність № 256/10 від 14.12.12р., представник

відповідач: Грудін К.В., рішення б/н від 20.05.2011р., керівник

Рішення оголошується після оголошеної 24.01.2013р. перерви на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 07.02.2013р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подано позов до Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської районної ради про стягнення заборгованості в сумі 90950,00 грн., з яких 50000,00 грн. сума основної заборгованості, 3751,50 грн. сума пені за період з 11.06.2012р. по 11.12.2012р. включно, 27205,40 грн. сума інфляційних втрат за період з січня 2010р. по квітень 2012р. включно та 9993,10 грн. сума 3% річних за період з 11.01.2010р. по 11.12.2012р. включно. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 06/09-1365БО-39 від 23.09.2009р. та додаткової угоди від 21.12.2009р. до нього.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов повністю.

В судовому засіданні відповідач надав до матеріалів справи відзив на позов, в якому визнає позовні вимоги частково, в частині стягнення основної заборгованості в сумі 50000,00грн., інфляційних втрат в сумі 27205,40 грн. та 3% річних в сумі 9993,10 грн. Відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову на підставі п. 7.10. Договору в частині стягнення пені в сумі 3751,50 грн. за період з 11.06.12р. по 11.12.12р. включно, оскільки пунктом 7.10. Договору від 23.09.09р., в порушення вимог чинного законодавства, зокрема, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 253 Цивільного кодексу України, передбачено нарахування неустойки постачальником за шість місяців, які передують моменту звернення з претензією або позовом, що фактично призводить до зворотнього перебігу строку та зворотньому способу нарахування пені, а тому просить суд на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та ст..83 Господарського процесуального кодексу України, визнати недійсним п. 7.10 Договору поставки природного газу № 06/09-1365БО-39 від 23.09.09р.

Також відповідач в судовому засіданні 24.01.13р. заявив письмове клопотання про відстрочення виконання рішення суду на один рік, оскільки зазначений борг виник тому, що бюджетні організації не розраховуються із відповідачем за надані послуги з теплопостачання; не компенсується з бюджету різниця між ціною газу, закладеною в тариф на теплопостачання і ціною газу, яка фактично діє на момент надання послуг з теплопостачання; також у ВДВС Носівського РУЮ об"єднані у зведене виконавче провадження накази господарського суду Чернігівської області по справам № 14/79 від 17.11.10р. та № 5028/19/17/2012 від 08.10.12р. на суму 175759,22грн, які не виконані. До клопотання додані докази (а.с. 50-69).

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2009 року між сторонами був укладений Договір № 06/09-1365БО-39 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (далі - Договір), згідно з яким позивач (постачальник) зобов"язується передати у власність відповідачу (покупцю) природний газ, за наявності його обсягів, а відповідач зобов"язується прийняти від позивача та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору (п.п. 1.1. Договору) (а.с. 9-15).

Відповідно до 2.1 Договору, постачальник передає покупцю в період з 01.10.09р. по 31.12.09р. газ в обсязі 400 тис.куб.м, в тому числі по місяцях: жовтень - 50,0 тис.куб.м, листопад - 150,0 тис.куб.м, грудень - 200,0 тис.куб.м.

Згідно п. 1 Додаткової угоди № 1 від 21.12.2009р. до Договору, було доповнено п. 2.1. Договору підпунктом 2.1.1. в наступній редакції: постачальник передає покупцю в період з 01.01.10р. по 30.04.10р. газ в обсязі до 650,0 тис.куб.м, в тому числі по місяцях: січень - 200,0 тис.куб.м., лютий - 200,0 тис.куб.м, березень - 180,0 тис.куб.м, квітень - 70,0 тис.куб.м (а.с. 16).

Відповідно до п.п. 4.3., 4.4. Договору, обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу. Обсяг газу, визначений згідно з п. 4.3. цього договору, є підставою для визначення обсягу газу переданого за цим договором в пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки оформлюється актом приймання-передачі, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна (визначена відповідно до постанови КМУ від 29.04.06 № 605 зі змінами внесеними постановою КМУ 28.01.09 № 36) та вартість. Акт приймання-передачі складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов"язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі , підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі та реєстр обсягів реалізації газу.

Згідно п. 5.1. Договору, ціна за 1000 куб.м природного газу становить 2020,25 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 122,00грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000куб.м природного газу - 2182,66грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ -2619,19грн.

Відповідно до п. 6.1. Договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 2. Додаткової угоди № 1 від 21.12.09р. до Договору поставки природного газу № 06/09-1365БО-39 від 23.09.09р., п. 11.1. Договору було викладено в наступній редакції: цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.09р. по 30.04.10р., а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Згідно матеріалів справи, позивач передав, а відповідач, який є кінцевим споживачем, прийняв імпортований природний газ за Договором у період жовтень 2009року - квітень 2010року на загальну суму 2149185,83грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу за жовтень 2009року - квітень 2010року, які підписані та скріплені печатками двох сторін (а.с. 17-23).

Відповідно до вимог ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач частково сплатив суму заборгованості в сумі 2099185,83грн., таким чином на день подання позову до суду відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 50000,00 грн.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 50000,00грн. визнається відповідачем письмово у відзиві на позов .

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно ч.1 ст..612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 27205,40 грн. за період з січня 2010р. по квітень 2012р. включно та 3% річних в сумі 9993,10 грн. за період з 11.01.2010р. по 11.12.2012р. включно.

Враховуючи те, що відповідачем допущено прострочку виконання взятих на себе зобов'язань щодо оплати за природний газ, перевіривши розрахунок позивача, вирішуючи позов в межах заявлених вимог, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 27205,40 грн. за період з січня 2010р. по квітень 2012р. включно та 3% річних в сумі 9993,10 грн. за період з 11.01.2010р. по 11.12.2012р. включно є обґрунтованими та підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно до ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає визнання позову відповідачем в частині стягнення основної заборгованості в сумі 50000,00 грн., інфляційних втрат в сумі 27205,40 грн. за період з січня 2010р. по квітень 2012р. включно та 3% річних в сумі 9993,10 грн. за період з 11.01.2010р. по 11.12.2012р. включно, оскільки такі дії не суперечать чинному законодавству, не порушують права та інтереси інших осіб та з урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку про задоволення позову в цій частині .

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно п. 7.2. Договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього Договору покупець зобов"язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Відповідно до п. 7.10. Договору, неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Позивач просить стягнути з відповідача, згідно розрахунку в матеріалах справи (а.с. 3), пеню в сумі 3751,50 грн. за період з 11.06.12р. по 11.12.12р. включно.

Відповідач просить визнати недійсним п. 7.10 Договору, оскільки він суперечить нормам ст.ст. 253, 260, 261 Цивільного кодексу України та положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Вирішуючи позов в цій частині, в межах заявлених позивачем позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої і третьої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.1 ст..612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання може бути тільки день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, а потім припиняється, якщо законом чи договором не передбачений інший ( у т.ч. збільшений) строк нарахування пені. Однак порядок нарахування пені ( з моменту прострочення виконання зобов'язання) не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, положення пункту 7.10 договору, в якому сторони встановили, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, які передували моменту звернення із претензією або позовом, суперечить вимогам частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, та ч.1 ст..612 , ст..253 Цивільного кодексу України.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України, викладена у постановах від 04.12.2012 № 17/034-11, від 11.12.2012 № 10/065-11, від 11.12.2012 №15/046-11.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, у т.ч зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що положення пункту 7.10 Договору, в якому сторони встановили, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, які передували моменту звернення із претензією або позовом, суперечить вимогам статей частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, ч.1 ст..612, ст..253 Цивільного кодексу України, а тому суд визнає п. 7.10. Договору № 06/09-1365БО-39 від 23.09.09р. недійсним.

Оскільки позивач заявив позов про стягнення з відповідача пені саме за період з 11.06.12р. по 11.12.12р. включно, клопотань до суду про вихід за межи позовних вимог для захисту прав позивача на підставі ст..83 Господарського процесуального кодексу України до суду не надав, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 3751,50грн. за період з 11.06.12р. по 11.12.12р. включно.

Відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду на один рік у зв'язку з тяжким фінансовим становищем підприємства та у зв'язку із тим, що бюджетні організації не розраховуються із відповідачем за надані послуги з теплопостачання; не компенсується з бюджету різниця між ціною газу, закладеною в тариф на теплопостачання і ціною газу, яка фактично діє на момент надання послуг з теплопостачання; також у ВДВС Носівського РУЮ об"єднані у зведене виконавче провадження накази господарського суду Чернігівської області по справам № 14/79 від 17.11.10р. та № 5028/19/17/2012 від 08.10.12р. на суму 175759,22грн, які не виконані (а.с. 50-69).

В обґрунтування поданої заяви представник відповідача надав до матеріалів справи постанови відділу ДВС Носівського РУЮ про об"єднання у зведене виконавче провадження від 26.10.12р. на суму 175809,22грн., Акти звірки розрахунків від 03.01.13р. між відповідачем та Управлінням праці та соціального захисту населення Носівської РДА про те, що останній має заборгованість перед відповідачем в сумі 69255,09 грн.; Акти звірки розрахунків від 03.01.13р. між відповідачем та Управлінням агропромислового розвитку Носівської РДА про те, що останній має заборгованість перед відповідачем в сумі 63030,29 грн.; розрахунки різниці в тарифі вартості природного газу; довідку Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області про те, що різниця в ціні на газ між діючою у 2010 році і закладеною в тариф та різниця в ціні на газ між діючою у 2011 році і закладеною в тариф за період 2010-2012р.р. відповідачу не відшкодовувалась.

Згідно вимог ч. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Приймаючі до уваги всі вищевикладені обставини справи, господарський суд задовольняє клопотання відповідача частково, та на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України приймає рішення про відстрочення виконання рішення суду до 07.06.2013року.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1743,97 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 78, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним п. 7.10. Договору № 06/09-1365БО-39 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 23.09.2009року.

2. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 3751,50грн. за період з 11.06.12р. по 11.12.12р. включно.

3. В інший частині позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства „Носівські теплові мережі" Носівської районної ради (17100, Чернігівська область, м. Носівка, вул. Вокзальна, 6, п/р № 2600281163 „Райффайзен Банк Аваль" м. Носівка, МФО 380805, код ЄДРПОУ 32995660) на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, № 26002007367001 в Київській ФПАТКБ „Південкомбанк" м. Київ, МФО 320876, код ЄДРПОУ 31301827) 50000,00 грн. заборгованості, 27205,40 грн. інфляційних втрат, 9993,10 грн. 3% річних, 1743,97 грн. судового збору.

4. Відстрочити виконання рішення суду до 07.06.2013року.

5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 11.02.2013р.

Суддя І.Г.Мурашко