Рішення № 29227317, 04.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/17387-2012 04.02.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС»Простягнення 5 904, 05 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Мельничук І.В. - дов. № 175 від 22.11.2012 р.;

від відповідача: Цимбровська Ю.О. - дов. № 130 юр/Д-121/2012 від 29.10.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС про стягнення 5 332,12 грн. основного боргу, 95,94 грн. 3 % річних та 476,39 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 45 від 01.07.2011 р.

Ухвалою від 06.12.2012 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 11.01.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 11.01.2013 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

11.01.2013 року представник відповідача у даному судовому засіданні подав клопотання про витребування додаткових доказів, яке судом було розглянуто та відхилено.

В судовому засіданні 11.01.2013 року судом на підставі статті 77 ГПК України оголошено перерву до 04.02.2013 року.

30.01.2013 р. представник позивача подав до канцелярії суду документи на виконання вимог ухвали суду, а в судовому засіданні 04.02.2013 року надав усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.02.2013 р. надав відзив на позовну заяву та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти позову заперечив та просив суд у позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 04.02.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (надалі - замовник, відповідач, Сторона - 2) та Філією державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Хлібна база №86» (надалі - виконавець, позивач, Сторона - 1) було укладено договір № 45 про надання послуг (надалі - Договір), в пункті 1.1. якого передбачено, що Сторона - 1 зобов'язуються надати Стороні - 2 за плату послуги по розміщенню сільгосптехніки (далі - майно), а Сторона - 2 зобов'язується прийняти і оплатити їх.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 2.3.1. Договору, Сторона - 2 зобов'язується здійснювати оплату в розмірах і в строки, передбачені даним Договором.

Умовами п. 3.1 договору встановлено, що сума договору становить 15 125,00 грн.

Згідно з п. 3.2 договору, оплата здійснюється безготівково шляхом перерахування Стороною-2 коштів на поточний рахунок Сторони-1 протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту виставлення Стороною-1 рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що 31 березня 2012 року позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 33 на суму 15 125,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору № 45 від 01.07.2011 р. виконавцем була надана замовнику послуги по розміщенню сільгосптехніки на суму 15 125,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт, послуг за березень 2012 р. В свою чергу, відповідач за надані послуги розрахувався частково на суму 9 782,88 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 5 332,12 грн.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 5 332,12 грн. основного боргу, 95,94 грн. 3 % річних та 476,39 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 45 від 01.07.2011 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

В пункті 3.2 договору сторони погодили, оплата здійснюється безготівково шляхом перерахування Стороною-2 коштів на поточний рахунок Сторони-1 протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту виставлення Стороною-1 рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що 31 березня 2012 року позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 33 на суму 15 125,00 грн.

Оскільки, обов'язок з оплати робіт у відповідача виникає протягом 5 банківських днів з моменту надання рахунку на оплату, то прострочення виконання своїх зобов'язань у відповідача розпочалося з 08.04.2012 р.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг по розміщенню сільгосптехніки, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 5 332,12 грн.

Позивач, за прострочення строків оплати за поставлений товар, керуючись пунктом 4.3 Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 476,39 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що у разі прострочення оплати, що передбачена п. 3.2 цього договору, Сторона-2 зобов'язана сплатити стороні-1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення з оплати товару, господарський суд перевірив розрахунок пені, обмеживши її нарахування 6 місячним строком, та прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 360,57 грн.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 95,54 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, дати поставок товару, проплат та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю, в сумі 95,54 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (місцезнаходження: 01033, м. Київ, Печерський р-н, вул. Саксаганського, буд 1, код ЄДРПОУ 37702357) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України (місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.1, код ЄДРПОУ 37243279) 5 332 (п'ять тисяч триста тридцять дві) грн. 12 коп. - основного боргу, 360 (триста шістдесят) грн. 57 коп. - пені, 95 (дев'яносто п'ять) грн. 54 коп. - 3% річних та 1 577 (одну тисячу п'ятсот сімдесят сім) грн. 92 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

11.02.2013 р.

Суддя Спичак О.М.