Рішення № 29227276, 07.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-66/18672-2012 07.02.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 5011-66/18672-2012

за позовом дочірнього підприємства «ТПК-Центр»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БФ «Завод»

про стягнення 96789,65 грн.

Представники сторін:

від позивача: Дехтярюк С.В., довіреність б/н від 06.02.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось дочірнє підприємство «ТПК-Центр» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БФ «Завод» (надалі - відповідач) про стягнення 96789,65 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 02/12/П/31 поставки товарів від 10.08.2012р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 93389,34 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 2832,30 грн. та 3% річних у сумі 568,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2012р. порушено провадження у справі № 5011-66/18672-2012 та призначено її розгляд на 21.01.2013р.

Присутнім у судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та надано витребувані судом докази.

Відповідач у судове засідання 21.01.2013р. не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 24.12.2012р. не виконав. Проте, 18.01.2013р., через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю прибуття у судове засідання повноважного представника.

Ухвалою від 21.01.2013р. суд відклав розгляд справи на 07.02.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів у справі.

Присутній у судовому засіданні 07.02.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позові.

Відповідач у судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали суд від 21.01.2013р. не виконав, зокрема, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 24.12.2012р. та ухвалу від 21.01.2013р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2012р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір № 02/12/П/31 поставки товарів, у відповідності до п.п. 1.1., 1.2. якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору. Предметом поставки є будівельні матеріали відповідно до специфікацій до даного договору.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору, загальна кількість товару, що має бути поставлений, зазначається в специфікації, яка складається на підставі замовлення покупця та додається до договору. Кількість товару в кожній партії поставки та терміни поставки зазначаються у графіку поставок, який погоджується сторонами та додається до договору.

Згідно п.п. 9.1., 9.2. договору, поставка здійснюється на умовах СРТ - об'єкт (склад) покупця (відповідно до Правил INCOTERMS в редакції 2000 року), якщо інше не обумовлено додатковою угодою сторін. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю та отримання і підписання покупцем товаророзпорядчих документів.

Підписання представником покупця видаткової накладної є підтвердженням приймання покупцем визначеної накладною партії товару за кількістю та якістю, а також погодженням покупцем асортименту та ціни переданого товару (п. 13.3. договору).

Пунктом 19.2. встановлено, що даний договір набирає чинності в день підписання його обома сторонами та діє протягом одного року, але в будьякому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Доказів розірвання Договору № 02/12/П/31 поставки товарів від 10.08.2012р. сторони суду не надали, а отже, на день розгляду справи, договір є чинним.

Крім того, у відповідності з розділом 20 договору, сторонами були підписані Додаток № 1 - специфікація № 1 від 09.08.2012р.; Додаток № 2 - специфікація № 2 від 10.09.2012р., Додаток № 3 - графік поставок № 02КИ0059 від 12.09.2012р.; Додаток № 4 - графік поставок № 02КИ0060 від 12.09.2012р.

Також, 10.09.2012р. сторонами була підписана Додаткова угода № 1 до Договору № 02/12/П/31 поставки товарів від 10.08.2012р., якою, зокрема п. 8.5. договору в частині порядку розрахунків за товар, викладено в наступній редакції: попередня оплата в розмірі 100% від вартості товару вказаного в специфікації № 1 має бути перерахована покупцем постачальнику протягом 3 банківських днів з моменту підписання специфікації № 1. Попередня оплата в розмірі 50% від вартості товару, вказаного в специфікації № 2 має бути перерахована покупцем постачальнику протягом 3 банківських днів з моменту підписання специфікації № 2, решта 50% за специфікацією № 2 має бути перераховано покупцем постачальнику до 30.09.2012р.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 397966,11 грн., що підтверджується видатковими накладними № 02КИ081501 від 15.08.2012р., № 02КИ091404 від 14.09.2012р., копії яких залучені до матеріалів справи.

Факт отримання відповідачем товару за вказаними вище видатковими накладними також підтверджується доданими до матеріалів справи, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) № 63 від 14.08.2012р., № 78 від 13.09.2012р.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши на рахунок позивача 304576,77 грн., що підтверджується виписками з особового банківського рахунку, наданих позивачем.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи становить 93389,34 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати переданого товару, а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 93389,34 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2832,30 грн. та 3% річних у сумі 568,01 грн., які нараховані на суму боргу 93389,34 грн. за період 01.09.2012р. по 13.12.2012р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 14.2.2. договору передбачено, що за прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику штрафну неустойку в розмірі 0,2% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день протягом всього строку прострочення зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 2832,30 грн., згідно з розрахунком позивача, доданим до позовної заяви, який є арифметично правильним.

Крім того, Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 568,01 грн., згідно з розрахунком позивача, доданим до позовної заяви, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БФ «Завод» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 43/2; код ЄДРПОУ 37816136) на користь дочірнього підприємства «ТПК-Центр» (03038, м. Київ, вул. М.Грінченка, 4; код ЄДРПОУ 24731636) 93389 грн. 34 коп. - боргу, 2832 грн. 30 коп. - пені, 568 грн. 01 коп. - 3 % річних, 1935 грн. 79 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.02.2013 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов