Рішення № 29225196, 06.02.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-4021/12

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Батрин О.В.,

при секретарі - Ковалевська А. П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кубрака В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до СТзДВ «Гарантія» про стягнення страхового відшкодування, мотивуючи тим, що 19 грудня 2011 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Corolla, номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5 та Mitsubishi Outlander, номерний знак НОМЕР_2, що належить позивачу, в результаті чого було пошкоджено транспортний засіб останнього. Постановою Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2012 року ОСОБА_5 визнано винним в даній дорожньо-транспортній пригоді за ст. 124 КУпАП. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_5 була застрахована відповідачем СТзДВ «Гарантія», то позивач звернувся до останнього із заявою про виплату страхового відшкодування. До даного часу відповідач не здійснив позивачу виплату страхового відшкодування. Тому, позивач звернувся з даним позовом до суду, відповідно до якого просив суд стягнути на його користь 7 597 грн. 77 коп. страхового відшкодування, 523 грн. 13 коп. пені, 104 грн. 91 коп. 3% річних та 2 500 грн. потрачених на правову допомогу.

В судовому засіданні представник позивача збільшила позовні вимоги, просила суд стягнути на користь позивача 7 597 грн. 77 коп. страхового відшкодування, 725 грн. 53 коп. пені, 145 грн. 50 коп. 3% річних та 2 500 грн. потрачених на правову допомогу з підстав, зазначених в позові.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позову, надавши письмові заперечення, відповідно до яких вважають безпідставними позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та витрат на правову допомогу (а.с. 60-61).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 грудня 2011 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Corolla, номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5 та Mitsubishi Outlander, номерний знак НОМЕР_2, що належить позивачу ОСОБА_3

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2012 року ОСОБА_5 визнано винним в даній дорожньо-транспортній пригоді та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с. 9).

Відповідно до ст. 61 ч. 4 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль позивача (а.с. 8, 10-11).

Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Toyota Corolla, номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5 на час дорожньо-транспортної пригоди, застрахована у СТзДВ «Гарантія».

Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 даного Закону страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Позивач, звертався до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування та надав всі необхідні документи (а.с. 7-8, 11-12).

Відповідно до страхового акту від 8 травня 2012 року зазначену подію визнано страховою та прийнято рішення про виплату ОСОБА_3 страхового відшкодування в розмірі 7 595 грн. 77 коп.

Проте, до даного часу зазначена сума страхового відшкодування позивачу не виплачена.

В зв'язку з цим, вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується позовних вимог про стягнення 725 грн. 53 коп. пені за прострочення виплати страхового відшкодування, то суд дійшов до висновку про їх задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Пунктом 36.2 статті 36 зазначеного Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

З врахуванням зазначених положень ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач повинен був виплатити позивачу страхове відшкодування не пізніше 5 червня 2012 року, оскільки заява на виплату страхового відшкодування до відповідача була подана позивачем 7 березня 2012 року.

Однак, до даного часу страхове відшкодування не виплачено.

Тому, прострочення страховика у виплаті страхового відшкодування складає 233 дні (з 6 червня 2012 року по 24 січня 2013 року), а пеня - 725 грн. 53 коп. відповідно до розрахунку, зазначеного в позові та заяві про збільшення позовних вимог.

Також суд дійшов до висновку і про задоволення позову в частині стягнення 3% річних за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 145 грн. 50 коп., виходячи з наступного.

Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Оскільки суд дійшов до висновку про задоволення позову, то судові витрати, які в даному випадку складаються з судового збору в розмірі 229 грн. 40 коп. (а.с. 28, 67) та витрат на правову допомогу в розмір 2 500 грн. (а.с. 16-21), сплачені позивачем підлягає відшкодуванню відповідачем.

При цьому, відповідно до ст. 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Представництво як форма правової допомоги в суді є способом реалізації суб'єктом його прав та обов'язків у разі, якщо він з певних причин не має можливості безпосередньо взаємодіяти з іншими учасниками правових відносин. Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою суб'єкт права уповноважує фізичну або юридичну особу представляти його інтереси у правових стосунках з судом і учасниками судового провадження.

В даному випадку інтереси позивача представляла ОСОБА_1 на підставі договору від 16 листопада 2012 року (а.с. 16-21), що є формою правової допомоги.

Згідно з Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Станом на 6 лютого 2013 року мінімальний розмір заробітної плати становить 1 147 грн. відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік».

40% від даного розміру зарплати становить 458 грн. 20 коп.

Представник позивача, яка має право на надання правової допомоги (а.с. 16-20), зареєстрована як фізична особа-підприємець з правом ведення юридичної діяльності, є платником податків з зазначеної діяльності (а.с. 71-72) та відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 24 січня 2013 року вчиняла дії щодо консультування відносно порядку звернення до суду з позовом, підготовкою позовної заяви до суду, приймала участь в судових засіданнях, вчиняла дії по підготовці письмових пояснень, заяви про збільшення позовних вимог. На вчинення зазначених дій представником позивача було потрачено 6,75 годин. З врахуванням Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», Законів України «Про державний бюджет на 2012 рік» та «Про державний бюджет на 2013 рік» позивачу підлягали б відшкодуванню витрати по оплаті правової допомоги в розмірі 3 053 грн. 70 коп. (а.с. 73).

Проте, оскільки позивачем було сплачено 2 500 грн. на правову допомогу, то зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на його користь.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 988, 625 ЦК України, ст. 22, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» та ст.ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212-215, 88, 84 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про стягнення страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (ідентифікаційний код 21130899) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) страхове відшкодування в розмірі 7 597 грн. 77 коп., пеню в розмірі 725 грн. 53 коп., 3% річних в розмірі 145 грн. 50 коп.

Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 2 500 грн., судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Батрин О.В.