Постанова № 29223948, 16.01.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

16.01.2013 р. 15:14 Справа № 2а-4471/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ ПРОСТІР", вул.Архітектора Старова, 8/А, м.Миколаїв, 54046;до третя особаДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул.Потьомкінська 24/2, м.Миколаїв, 54030; Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРК АЛЬЯНС", пр-т Г.Сталінграду 13-ж, кв.96, м.Миколаїв, 54025;провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.08.12р. №0010102220;за участю представників:

Від позивача: Черних О.В., довіреність №б/н від 22.10.12р.;

Від відповідача: Федорінський Є.А., довіреність №6/9/10-023 від 03.03.12р.;

Від третьої особи: Гусєв Д.О., керівник;

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ ПРОСТІР" (позивач) звернулось з адміністративним позовом до ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (відповідач) з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.08.2012р. №0010102220.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позові та додаткових поясненнях (т.1, а.с.4-16). На підтвердження своєї правової позиції позивач також послався на відповідну судову практику Вищого адміністративного суду України, Верховного суду України та Європейського суду з прав людини.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що рішення ДПІ прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством (т.1, а.с.142-143).

Ухвалою суду від 18.12.2012р. було залучено у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на боці позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРК АЛЬЯНС". Керівник ТОВ "ТРК АЛЬЯНС" в судовому засіданні підтримав правову позицію позивача та підтвердив всі факти надання позивачу послуг по організації транспортування вантажів та експедиції вантажів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд, - встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ-ПРОСТІР" (позивач) зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Миколаївської міської ради (т.1, а.с.18-21) та перебуває на податковому обліку в ДПІ Центрального району м.Миколаєва (т.1, а.с.22), є платником ПДВ згідно Свідоцтва №200006498 (т.1, а.с.23).

В період з 24.07.12р. по 30.07.12р., на підставі відповідних направлень та згідно з наказом відповідача від 24.07.12р. №769 (т.1, а.с.24-25), посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ щодо відображення правових відносин з контрагентом-постачальником TOB "ТРК Альянс" за лютий 2012р.

За результатами перевірки був складений Акт №545/22-200/24779755 від 01.08.12р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB "ВКФ-ПРОСТІР" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ щодо відображення правових відносин з контрагентом-постачальником TOB "ТРК Альянс" за період лютий 2012р. (т.1, а.с.26-52).

Однак, на думку відповідача, ТОВ "ТРК Альянс" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім осіб, і на підставі цього, правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ у позивача не виникає.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем було зроблено висновок про те, що правочини між ТОВ "ТРК Альянс" та позивачем здійснені без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з цим відповідач дійшов висновку, що зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України є недійсними (нікчемними), і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Позивачем, 03.08.2012р. було подано відповідачу заперечення на акт від 01.08.12р. (т.1, а.с.53-57), які були залишені відповідачем без задоволення та не прийняті до уваги.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.08.12р. №0010102220 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання позивача в розмірі 220427,09грн. (т.1, а.с.116- 117).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову з наступних підстав:

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

На підтвердження реальності (товарності) здійснення господарських операцій у періоді що перевірявся позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів.

Судом були досліджені наступні докази:

- договір на транспортне - експедиційне обслуговування №010411 від 01.04.2011р. укладений між позивачем та його безпосереднім контрагентом ТОВ "ТРК Альянс" (т.1, а.с.58-60);

- податкові накладні виписані ТОВ "ТРК Альянс", акти виконаних робіт щодо надання транспортних послуг та послуг по експедиційне обслуговування вантажів, електронні квитанції про прийняття податкових декларацій органами ДПС, податкові декларації з додатками, реєстри виданих та отриманих податкових накладних (т.1, а.с.61- 114, т.2, а.с.1-255, т.5, а.с.1-133); рахунки - фактури, договори - заявки із зазначенням маршрутів, вантажу, прізвища водія та найменуванню транспортного засобу, належно оформлені товарно - транспортні накладні для кожної заявки (т.3, а.с.1-218, т.4, а.с.1-254);

- копії платіжних доручень щодо розрахунків позивача із ТОВ "ТРК Альянс" за транспортні та експедиційні послуги (т.1, а.с.118-135);

- копія свідоцтва платника ПДВ ТОВ "ТРК Альянс" (т.1, а.с.115);

- Довідка та Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з інформацією від 05.10.12р. про внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. рішення господарського суд Миколаївської області по різним справам на підтвердження реальності господарської діяльності ТОВ "ТРК Альянс" (т.5, а.с.155- 166).

Таким чином, факт придбання позивачем робіт (послуг) у ТОВ "ТРК АЛЬЯНС" підтверджується зазначеними документами та особистими поясненнями керівника ТОВ "ТРК АЛЬЯНС" наданими останнім у судовому засіданні.

Суд не приймає в якості належного доказу посилання відповідача на копії Акту ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС №580/22-225/37104463 від 20.05.12р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ТРК Альянс" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за лютий 2012р. (т.5, а.с.140-146).

Зазначений акт підтверджує лише факт не проведення перевірки податковими органами з різних причин (відсутність за юридичною адресою, банкрутство контрагентів тощо).

Крім того, судом встановлено, що в Акті перевірки зазначено, що "за результатами відпрацювання не встановлено ознак фіктивності у ТОВ "ТРК Альянс" (т.1, а.с.42).

Позивач та ТОВ "ТРК Альянс", яке видало податкові накладні, були зареєстровані як платники податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій. Вказаний факт відповідачем не заперечується.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки (т.1, а.с.36) на ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, то суд зазначає наступне.

24.02.06р. Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва прийняв рішення №27 "Про необхідність усунення порушень Державним комітетом статистики, Міністерством транспорту і зв'язку принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", у якому запропонував скасувати норми щодо віднесення товарно-транспортної накладної до бланків суворого обліку як такі, що не відповідають принципам державної регуляторної політики.

На підставі цього рішення Інструкцію про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи було вилучено з Державного реєстру нормативно-правових актів 31.05.06р. згідно з висновком Міністерства юстиції від 15.05.06р. №10/68, а в Правила перевезення було внесено зміни згідно з Наказом Мінтрансу від 22.05.06р. №493 - пункт 11.2 "Товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності" - було вилучено.

Таким чином, було скасовано вимогу щодо визначення товарно-транспортної накладної бланком суворої звітності.

В той же час, судом встановлено, що позивач має в наявності на підтвердження отримання послуг по перевезенню вантажів від TOB "ТРК Альянс" відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, рахунки - фактури, договори - заявки із зазначенням маршрутів, вантажу, прізвища водія та найменуванню транспортного засобу, належно оформлені товарно - транспортні накладні для кожної заявки (т.3, а.с.1-218, т.4, а.с.1-254);

Відповідачем не надано суду доказів витребовування у позивача копій товарно - транспортних накладних або неправомірної відмови позивача від надання зазначених документів.

Крім того, слід зазначити, що центральним податковим органом не видавались обов'язкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними та подорожніми листами в податковому обліку пов'язаних з господарською діяльністю отриманих послуг по перевезенню вантажів.

На підставі зазначених доказів, суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та ТОВ "ТРК Альянс" є реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Крім того, з акту перевірки ДПІ вбачається, що на момент реалізації правовідносин позивача з контрагентами вони були зареєстровані, як діючі підприємства, суб'єкти підприємницької діяльності і платники податків.

Безпідставним та необґрунтованим також є посилання відповідача на господарську діяльність контрагентів безпосереднього партнера позивача (третьої особи по справі). Суд приймає до уваги та досліджує господарські взаємовідносини тільки між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Слід також зазначити, що відповідно до п.10 Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.09р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно з ч.5 ст.12 ЦК України, добросовісність набувача майна (робіт, послуг) презюмується.

Пункт 18 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України надає перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок: такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні, соціальні основи держави, зокрема:

- правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності;

- правочини, спрямовані на незаконне відчуження, або незаконне володіння, користування землею, як основним національним багатством, її надрами, іншими природними ресурсами;

- правочини щодо відчуження викраденого майна;

- правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу, або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, оспорювані правочини між позивачем та його контрагентом щодо придбання та поставки робіт (послуг) не є нікчемними по закону, як помилково стверджує відповідач.

Відповідачем не надано суду будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, порушення кримінальних справ та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (реальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними (недійсними) господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону "Про державну податкову службу" та ст.20 ПК України.

В той же час, судом встановлено (доказів про інше відповідачем суду не надано) що у позивача була відсутня як головна мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, судом було встановлено намір здійснювати та фактичне здійснення реальної підприємницької діяльності позивачем та його контрагентами.

Суд також дійшов висновку, що дії позивача, як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Проаналізувавши зміст наданих відповідачем доказів (акт перевірки тощо) суд встановив, що висновки про нікчемність операцій (правочинів) позивача та його контрагентів є необґрунтованим, оскільки відповідачем не наведено правової підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами. Висновки відповідачем зроблені без дослідження усіх первинних документів та самих оспорюваних правочинів. Посилання відповідача на частини 1, 5 ст.203, ст.215, частину 1 ст.216 ЦКУ є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними у судовому порядку.

В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч.4 ст.71 КАС України).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. №327, зареєстрованому в МЮ України 25.08.05р. за №25/11205 (надалі - Порядок), а саме пп.2.4.1, 2.4.2 п.2.4, висновок акту виїзної планової перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у п.4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08р. № 584.

При розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Обґрунтованим, на думку суду, є посилання позивача на відповідну судову практику. Так, в Постанові ВАСУ від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12 зазначено, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи із загальних засад судочинства.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, прийняте на підставі Акту перевірки ДПІ у Центральному районі Миколаївської області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення №0010102220 від 15.08.12р. є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.08.2012р. №0010102220.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ ПРОСТІР" (код ЄДРПОУ 24779755) судові витрати у розмірі 2146грн. (дві тисячі сто сорок шість грн.) Державній казначейській службі України стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС (код ЄДРПОУ 34034100).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.

Вступну та резолютивну частини постанови

складено в нарадчій кімнаті і проголошено

в присутності представників сторін 16.01.13р.

Повний текст постанови складено та підписано 21.01.13р.