Рішення № 29222645, 30.01.2013, Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 117/7583/2012

РІШЕННЯ

Іменем України

"30" січня 2013 р. м. Саки

Сакський міськрайонний суд АР Крим у складі головуючого судді Власенко А.П., при секретарі Новогребелець К.В., за участі відповідача ОСОБА_1 і представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3, розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності і визнання права власності на жилий будинок, поділ земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ жилого будинку в натурі, припинення права спільної часткової власності і визнання права власності на жилий будинок, поділ земельної ділянки.

Позов мотивований необхідністю поділу в натурі жилого будинку за адресою: вул. Севастопольська, 3, м. Саки, АР Крим, співвласниками якого є сторони, позивач є власником 23/100 частин будинку, а відповідач 77/100 його частин; крім поділу будинку позивач просить суд припинити право спільної часткової власності сторін та визнати право власності за кожним із них на окремий будинок. Крім того, сторони є спільними сумісними власниками земельної ділянки за зазначеною адресою, а тому позивач просить поділити цю ділянку шляхом виділу їй 108 м2, відповідачу 451 м2, а у спільній власності залишити 44,4 м2.

Ухвалою суду від 30 січня 2013 року провадження у справі щодо поділу жилого будинку було закрите.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та пояснила, що рішенням суду від 14 грудня 2005 року за сторонами було визнане право власності на Ѕ частину спірного жилого будинку в порядку спадкування, а рішенням суду від 19 лютого 2007 року за відповідачем було визнане право власності на самочинні прибудови, внаслідок чого його частка у будинку збільшилася до 77/100 частин, а позивача зменшилася до 23/100 частин; відповідно до кожної із належних сторонам часток були виділені конкретні приміщення по Ѕ частині жилого будинку, а відповідачу додатково приміщення прибудов, на які за ним було визнане право власності.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у ньому та пояснив, що не бажає перетворення спільного двору на два відокремлені домоволодіння, посилаючись при цьому на те, що спір уже був вирішений попередніми рішеннями суду.

Вислухавши пояснення відповідача та представника позивача, перевіривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною 3 статті 10, частиною 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що право власності сторін на жилий будинок за адресою: вул. Севастопольська, 3, м. Саки, АР Крим було визнане рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 14 грудня 2005 року за кожним по Ѕ частині; рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 19 лютого 2007 року за ОСОБА_1 було визнане право власності на самочинні прибудови до цього будинку і право власності на його 77/100 частин, а за позивачем на 23/100 частин будинку; жилий будинок був поділений в натурі між сторонами відповідно до наведених часток у праві власності і кожній зі сторін були виділені конкретні жилі приміщення та господарські споруди (а.с. 10 14).

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з того, що поділ в натурі спірного домоволодіння вже був проведений, то питання як припинення права спільної часткової власності на нього, як і права власності на окремі домоволодіння за результатами такого поділу за наявності рішення суду про поділ спільного майна в натурі належать до адміністративної процедури оформлення прав власності на нерухоме майно. Докази звернення сторін до органу, на який законом покладений обовязок здійснення передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» функцій, у матеріалах справи відсутні.

В разі недоліків резолютивної частини рішення суду про поділ майна в натурі від 19 лютого 2007 року, які перешкоджають державній реєстрації прав сторін на належне їм нерухоме майно, позивач не позбавлений права на звернення до суду із відповідними заявами щодо ухвалення додаткового рішення чи внесення виправлень у судове рішення на підставі статей 219, 220 ЦПК України.

Отже, позов в частині припинення права спільної часткової власності і визнання права власності на жилий будинок не підлягає задоволенню.

При цьому позов не може бути задоволеним і в решті вимог щодо поділу земельної ділянки за адресою: вул. Севастопольська, 3, м. Саки, АР Крим.

Відповідно до частини 4 статті 89 ЗК України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.

Висновок суду про відмову у позові щодо поділу ґрунтується на тому, що положеннями статей 364 (щодо виділу частки із спільного майна), 367 (щодо поділу такого майна) ЦК України визначений спосіб поділу (виділу) спільне майно ділиться між співвласниками в натурі, а частиною 5 статті 89 ЗК України передбачене попереднє (відносно поділу) визначення розміру земельних часток, яке не передбачає виділу земельних ділянок конкретного розміру та конфігурації, а в цій нормі ЗК України йдеться лише про попереднє визначення ідеальних часток.

Отже, оскільки позивач не просить суд виділу (поділу) земельної ділянки в натурі (для чого необхідний висновок експертизи, про призначення якої не просив ані позивач, ані його представник в судовому засіданні), а просить провести поділ земельної ділянки шляхом виділення земельних ділянок певного розміру 108 м2 і 415 м2 відповідно, то така позовна вимога не підлягає задоволенню за повної її невідповідності наведеним положенням закону, а також за відсутності належного доказу у формі висновку експерта щодо можливих варіантів поділу земельної ділянки в натурі.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу сторін, що рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 19 лютого 2007 року, яким, окрім поділу жилого будинку в натурі, було вирішене питання про визначення порядку користування земельною ділянкою, питання про право власності сторін на цю земельну ділянку не вирішувалося.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка за адресою: вул. Севастопольська, 3, м. Саки, АР Крим належить ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, оскільки ідеальні частки сторін у праві власності на цю ділянку у державних актах не визначені (а.с. 21, 22).

Виходячи з того, що як рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 14 грудня 2005 року, так і рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 19 лютого 2007 року за кожною зі сторін визнане право власності на Ѕ частину будинку за адресою: вул. Севастопольська, 3, м. Саки, АР Крим, то передбачена частиною 5 статті 89 ЗК України рівність розміру часток у праві власності на земельні ділянки цими рішеннями змінена не була. При цьому рішення суду щодо виділу в натурі ОСОБА_2 22/100 частин жилого будинку, а ОСОБА_1 77/100 його частин не змінило часток у праві власності на земельну ділянку, а лише стало підставою для встановлення порядку користування нею.

Отже, вимоги позову про виділення ОСОБА_2 у власність 108 м2 спірної земельної ділянки, а відповідачу 415 м2, не можуть бути задоволеними ще із тієї підстави, що суттєво звужують обсяг прав позивача без достатніх для того правових підстав, оскільки самочинне будівництво, навіть після визнання права власності на нього, не змінює розміру часток сторін у праві спільної часткової власності, що і було зазначено в рішенні Сакського міськрайонного суду АР Крим від 19 лютого 2007 року, яким було визначено, що сторони мають по Ѕ частині у праві власності на поділене домоволодіння (а.с. 13).

За таких обставин у позові ОСОБА_2 належить відмовити повністю.

Враховуючи наведене, на підставі статті 367 Цивільного кодексу України, статті 89 Земельного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 60, статтями 209, 212 215 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності і визнання права власності на жилий будинок, поділ земельної ділянки відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання через Сакський міськрайонний суд АР Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Власенко А. П.