Постанова № 29222239, 06.12.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

06.12.2012 р. 12:25 Справа № 2а-5347/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1;доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, вул.Космонавтів 61, м.Миколаїв, 54056;проскасування постанови про накладення штрафу від 10.10.12р. №50;за участю представників:

Позивач: ОСОБА_1, паспорт серія №ЕО 236894 від 12.11.96р.;

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 17.05.12р.;

Від відповідача: Сидорова К.С., довіреність №7/14/2852-12 від 09.07.12р.

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до адміністративного суду із позовом про скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10.10.2012р. №50.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що зазначена постанова є, на його думку, протиправною оскільки закон, який передбачає відповідальність за вказане правопорушення набув чинності після вчинення позивачем відповідного правопорушення (а.с.3-4).

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити (а.с.16-22).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, суд -встановив:

На підставі листа ІОжноукраїнської міської ради Миколаївської області від 31.08.12р. №3039/01-15/27, відповідно до направлення від 11.09.12р. №1011, відповідачем 25.09.12р. та 28.09.12р. була проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил на об'єкті "Прибудова до кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2" (далі - Об'єкт).

За результатами перевірки було встановлено, що за вищевказаною адресою розташовано кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке належить громадянину ОСОБА_4 та фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 (позивач) на праві приватної спільної часткової власності (по 50% кожному), право власності зареєстроване КП БТІ м.Южноукраїнськ 25.08.10р. за реєстраційним номером 31197697) (а.с.22-28).

Земельна ділянка площею 0,0513 га, на які розташований Об'єкт, знаходиться в строковому платному користуванні на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 16.03.11р. між Южноукраїнською міською радою та ФОП ОСОБА_5 та гр.ОСОБА_4, зареєстрованого 24.06.11р. за №481080004000006 (а.с.56-61).

На момент перевірки виявлено, що власниками кафе за вищевказаною адресою самовільно добудовано до об'єкту зокрема, на покрівлі влаштовано літній майданчик для відвідувачів кафе (м'яка покрівля змінена на кахельну плитку, на парапетній огорожі покрівлі влаштована фігурна металева огорожа висотою 0,5м, сходи шириною 1,20м та висотою 2,70м, які ведуть на покрівлю до літнього майданчика).

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28.09.12р., протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 28.09.12р. стосовно ФОП ОСОБА_1 та видано припис №38 від 28.09.12р. (а.с.43, 49-50, 51-53).

10.10.12р. відповідачем було розглянуто справу про порушення позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та прийнято постанову №50 про накладення штрафу на позивача за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в сумі 40248грн.

Позивач не погодився із зазначеною постановою з огляду на її протиправність, а саме: на момент здійснення будівельних робіт (у 2010 році) закон не передбачав відповідальність за вчинене правопорушення, порушені терміни застосування адміністративно господарських санкцій передбачених статтею 250 Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 19 ч.2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма дає підстави для висновку про те, що діяльність органів або посадових осіб, які здійснюють владні управлінські функції, має здійснюватись виключно в межах їх законодавчо визначених повноважень і реалізація таких повноважень повинна відповідати способу, встановленому законодавством. Таким чином, порушення з боку владних органів чи їх посадових осіб може виражатись як в діях поза межами власних повноважень, так і в порушенні способу реалізації цих повноважень.

Згідно положень ст.4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури. Суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Відповідач застосував до позивача фінансові санкції за вчинення правопорушення передбаченого абз.3, п.4, ч.2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації).

Позивач не заперечував факт спільного проведення (разом із іншим співвласником нерухомого майна) будівельних робіт. Але всі роботи були проведені у 2010 році.

У зв'язку із цим, суд зазначає, що юридична відповідальність за вказаний склад правопорушення, була введена Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності" від 22.12.11р. №4220-VI, який набув чинності з 27.01.12р.

До цього моменту, юридична відповідальність за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт законом не була визначена.

Відповідачем не доведено суду, що ремонтні та будівельні роботи були проведені у 2012 році. В той же час позивачем надано суду документи на підтвердження проведення ремонтних та будівельних робіт на об'єкті саме у 2010 році (рахунки -фактури, квитанції до прибуткових касових ордерів, товарні чеки (а.с.16-20).

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи, що на час вчинення позивачем самовільного будівництва у 2010р. (а іншого відповідачем суду не доведено), за це не було передбачено юридичну відповідальність, позивач не може бути притягнутий за вчинення правопорушення передбаченого абз.3, п.4 ч.2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Крім того, відповідачем порушено терміни застосування адміністративно -господарських санкцій до позивача. Так, згідно ч.1 ст.218 ГК України підставою відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності можуть бути застосовані уповноваженими органами адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Адміністративно-господарський штраф є одним із видів адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст.239 ГК України.

Таким чином, встановлена відповідачу санкція за своєю правовою природою є адміністративно-господарською, оскільки вона встановлена законом, застосовується уповноваженим державним органом до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності, встановленими законодавчими актами.

Відповідно до ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Зазначені висновки, щодо застосування положень статті 250 Господарського кодексу України, підтверджені також відповідною судовою практикою щодо розгляду справ за участю органів Державного архітектурного будівельного контролю (Постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2012 року по справі №2а-5735/10/2170, Ухвали ВАСУ від 26.09.2012р. по справі №К-27294/10-с та від 06.09.2012р. по справі№К-24375/10).

Суд також зазначає, що одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до статті 7 КАС України є принцип верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права та законності зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно - правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав осіб при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно -правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав осіб.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача штрафну санкцію з огляду на:

- відсутність доказів вчинення порушення у 2012р. (після набрання чинності відповідного закону);

- відсутність обґрунтування застосування до позивача повної суми штрафу в розмірі 40248грн. (без врахування 50% частки у праві власності на нерухоме майно та без встановлення конкретної ступені участі позивача в будівництві об'єкту);

- порушення термінів застосування санкцій встановлених ст.250 ГК України;

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Керуючись ст.ст.2, 11, 158-163 КАС України, - суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10.10.2012р. №50.

3. Присудити на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 403грн. (чотириста три грн.) Державній казначейській службі України стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 37757888).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.

Вступну та резолютивну частини постанови

складено в нарадчій кімнаті і проголошено

в присутності представників сторін 06.12.12р.

Повний текст постанови складено та підписано 10.12.12р.