Постанова № 29221831, 29.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 січня 2013 року № 826/72/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Васильченко І.П., суддів Соколової О.А., Вєкуа Н.Г., при секретарі Старець І.В., вирішив адміністративну справу

за позовом Державної судової адміністрації України до Державної виконавчої служби України провизнання протиправною та скасування постанови,

за участю представників:

від позивача: Нестеренко Д.В.

від відповідача: Іванюк Д.С.

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є бюджетною установою, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету України в межах, передбачених Законом України про державний бюджет на відповідний рік. Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів здійснюються позивачем у порядку черговості надходження виконавчих документів за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. З урахуванням наведеного Державна судова адміністрація України позбавлена можливості виконати рішення суду у виконавчому провадженні ВП № 1466687 від 28.11.2012 року без урахування черговості надходження до неї відповідного виконавчого документа.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.01.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі. Справа призначена до судового розгляду на 29.01.2013 року.

В судовому засіданні 29.01.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача щодо позову заперечив з огляду на необґрунтованість, просив відмовити в його задоволенні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, судом встановлено наступне.

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 17 червня 2009 року у справі № 2-272/2009 задоволено позов ОСОБА_4 до виконавчого комітету Луцької міської ради, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України про стягнення витрат на придбання житла. Зокрема, суд вирішив стягнути з Державного бюджету України а саме: з рахунку № 0501150 р/р 35213015004024 ДКУ, МФО 820172, ЄДРПО 26255795 Державної судової адміністрації України (бюджетної програми виконань рішень судів на користь суддів) на користь ОСОБА_4 155 201 грн. 22 коп. спричиненої майнової шкоди та 1582 грн. понесених ним судових витрат, всього 156783,22 грн. (сто п'ятдесят шість тисяч сімсот вісімдесят три гривні 22 коп.).

На виконання вказаного судового рішення Рожищенським районним судом Волинської області видано виконавчий лист від 17 червня 2009 року № 2-272/2009.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 09.09.2009 року ВП № 14666487 з метою виконання згаданого виконавчого листа відкрито виконавче провадження та запропоновано боржнику Державній судовій адміністрації України в семиденний строк з моменту отримання постанови добровільно виконати рішення суду.

Листом від 11 вересня 2009 року № К-24051-25 відповідач направив указану постанову про відкриття виконавчого провадження на адресу позивача.

У зв'язку з отриманням грошових коштів по виконавчому листу від 17.06.2009 року

№ 2-272/2009 ОСОБА_4 подано заяву до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 31.10.2012 року, якою стягувач просить закрити виконавче провадження відповідно до пункту 8 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням викладеного, постановою державного виконавця від 28.11.2012 року закінчено виконавче провадження ВП № 14666487.

Водночас постановою державного виконавця від 28.11.2012 року ВП № 14666487 постановлено стягнути з боржника виконавчий збір в розмірі 15678,32 грн.

Позивач просить суд скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.11.2012 року.

Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 5 Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Частиною 1 статті 6 Закону на державного виконавця покладено обов'язок використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За змістом статті 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусові виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведення виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Позивач не заперечує, що в добровільному порядку рішення суду не виконав, обґрунтовуючи поважністю причин, які полягають в тому, що Державна судова адміністрація України є бюджетною установою, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету України в межах, передбачених Законом України про державний бюджет на відповідний рік. Виконання судових рішень, ухвалених на користь судців здійснюються у порядку черговості надходження виконавчих документів за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. Позачергове виконання рішення суду є неможливим.

Згідно зі статтею 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець розпочинає його примусове виконання.

Приписами ч. 1 ст. 28 Закону № 606-ХІV визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника фізичної особи в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника юридичної особи. У зазначених розмірах стягується З боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином незважаючи на самостійне виконання боржником рішення, виконавчий збір в будь-якому випадку буде стягуватися з боржника, оскільки лист що підтверджує факт виконання рішення надійшов до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України після початку його примусового виконання.

Окрім цього, виходячи з приписів ч. ч. 2,3 ст. 41 Закону № 606-ХІV вбачається, що кошти виконавчого збору є коштами виконавчого провадження та не є витратами, що пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Законодавець чітко розмежував витрати виконавчого провадження від витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, натомість позивачем здійснено підміну обох понять, що є неприпустимим.

А тому, посилання позивача про те, що меток виконавчого збору є відшкодування коштів, витрачених на примусове виконання судових рішень, не ґрунтуються на нормах права.

Слід звернути увагу суду, що частиною другою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» чітко передбачені випадки не стягнення виконавчого збору, а саме за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до п. 6 Пленуму Вищого адміністративного Суду України « Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року № З «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, ДІЙ чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 21 травня 2012 року № 5, судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії та рішення про поновленім на роботі.

Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що оскаржувана позивачем постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такої постанови, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.П. Васильченко

Судді Н.Г. Вєкуа

О.А. Соколова

Постанова складена в повному обсязі та підписана 31.01.2013 року.