Постанова № 29221627, 24.01.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/14411/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суду у складі судді Кучми К.С., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач на виконання своїх владних повноважень звернувся до адміністративного суду із вищезазначеним позовом, в якому зазначив, що відповідачем було незаконно отримано кошти в якості допомоги по безробіттю в розмірі 484 29 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь рішенням суду.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що надав суду всі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог та просив суд подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час судового засідання належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

У відповідності до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходився на обліку в Лівобережному районному центрі зайнятості м.Дніпропетровська з 30.07.2008 року.

Наказом директора Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська №НТ080806 від 06.08.2008 року ОСОБА_1 було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю.

В період з 11.03.2009 року по 25.07.2009 року відповідач отримував допомогу за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

В подальшому, 21.05.2009 року відповідачу було припинено виплату допомоги по безробіттю, у зв'язку з працевлаштуванням безробітного та знято з обліку центра зайнятості, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та абзацу 2 підпункту 1 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року №219.

Так, на підставі вимог п.5 ч.2 ст.12, п.2 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», позивачем проведено розслідування страхового випадку, яким встановлено, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з ТОВ ТРК «Фальстап» в період з 11 березня по 25 липня 2009 року та отримував дохід. Зазначений факт перевірено і підтверджено актом розслідування страхового випадку №01-12/79 від 23.11.2012. (а.с.5).

Таким чином, ОСОБА_1 перебуваючи на обліку в центрі зайнятості як безробітний і отримуючи допомогу по безробіттю, одночасно працював і отримував за це дохід, що переводить його із статусу безробітного в статус осіб, які не можуть бути визнані безробітними та не мають права на отримання допомоги по безробіттю.

Наказом Центру №572 від 23.11.2012 року прийнято рішення вжити заходів по стягненню коштів в сумі 484, 29 грн., внаслідок неповідомлення відповідачем про належність до зайнятого населення в період перебування в Центрі зайнятості як безробітний, а саме у період з 11.03.2009 р. по 25.07.2009 р.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію №4300 від 23.11.2012 року на суму 484,29 грн., що підтверджується квитанцією №8811 від 23.11.2012 р., проте на даний час кошти добровільно не повернено. (а.с.10).

У відповідності до ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р. №803-XII безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

Відповідно до ст.25 даного Закону держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій: а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій; б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації; в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до п.п.1, 3, 4 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. №1533-III застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Згідно до п.1 ст.23 вказаного Закону застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

У відповідності до абз.1 ч.3 ст.36 зазначеного Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6.14 розділу 6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 року №307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 р. за №915/5136 передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою.

Таким чином, суд вважає, що позов Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно отриманих коштів в якості допомоги по безробіттю є обґрунтованим, оскільки в період отримання допомоги по безробіттю відповідач був працевлаштованою особою і отримував заробітну плату, не повідомивши про зазначену обставину позивача. Вказане призвело до безпідставного отримання відповідачем грошових коштів в сумі 484, 29 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Лівобережного центру зайнятості м.Дніпропетровська (р\р 37173001012050 в ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, ЄДРПОУ 37274485) кошти в сумі 484, 29 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні двадцять дев'ять копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя К.С. Кучма