Рішення № 29220882, 06.02.2013, Селидівський міський суд Донецької області

543/5630/12

2/242/64/13

РІШЕННЯ

Іменем України

06 лютого 2013 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Моцного О.С., при секретарі Відонової О.О., за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ДП «Селидіввугілля» Корнелюк Г.О., представника третьої особи відділення ФССНВВПЗ в м. Селидове Шашкова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Селидіввугілля», ДП «Шахта ім. Д.С. Коротченко» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням та ушкодженням здоров'я, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням та ушкодженням здоров'я, мотивуючи свої вимоги тим, що під час роботи на ДП «шахта ім. Д.С. Коротченко» 05.10.1995 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він отримав перелом руки та висновком МСЕК від 20.06.1996 року йому встановлено 10% втрати професійної працездатності через травму. Після цього він перебував в трудових відносинах з ВП «шахта «Росія» Державного підприємства «Селидіввугілля», працюючи прохідником та 21.10.2011 року був розслідуваний факт хронічного профзахворювання: тривала робота в несприятливому кліматі та при постійному впливі шкідливих речовин призвели до розвитку в нього хронічної вертеброгенної попереково-крижової радикулопатії в стадії тривалого загострення з вираженим больовим, м'язово-судинним правостороннім синдромом та 05.12.2012 року МСЕК йому встановлено 40 % стійкої втрати працездатності, визнаний інвалідом 3 групи. Через це він має низьку можливість соціальної адаптації. Хвилювання нервово-психологічного характеру через втрату працездатності призвели до розладу функцій організму, обмежили життєздатність, через що він поніс втрати в немайновій сфері. Просив суд визнати факт моральних страждань у зв'язку з тим, що сталося, страховим випадком та стягнути з відповідачів 71630 грн. у якості компенсації за спричинену моральну шкоду.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про слухання справи за його відсутності за участі його представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник позивача, що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ДП «Шахта ім. Д.С. Коротченко» в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про слухання справу у його відсутності, просить відмовити в задоволенні позову через недоведеність факту спричинення йому моральної шкоди.

Представник відповідача ДП «Селидіввугілля» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що позивачем на надано достатніх доказів про спричинення йому моральної шкоди саме в наслідок нещасного випадку на виробництві. Зазначив, що наявність факту моральної шкоди встановлюється медичними органами і повинні зазначатися у висновку МСЕК. А оскільки позивачем не надано доказів про спричинення йому моральної шкоди, просить відмовити у задоволенні позову.

Представник 3-ї особи - відділення ФССНВВПЗ в м. Селидове - в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що позивачем не вказаному в чому полягає його моральна шкода, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами він підтверджує наявність у нього такої шкоди, а надані довідка МСЕК та Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання підтверджують тільки факт хронічного професійного захворювання і встановлення в зв'язку з цим стійкої втрати професійної працездатності. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та законодавство, що регулює спірні правовідносини, прийшов до наступного.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_4 27.07.1995 року прийнятий прохідником 5-го розряду з повним робочим днем на ДП «шахта ім. Д.С. Коротченко» та звільнений 14.06.2005 року по домовленістю сторін.

Судом встановлено, що 05.10.1995 р. під час виконання трудових обов'язків позивач, перебуваючи у трудових відносинах з ДП «шахта ім. Д.С. Коротченко», отримав травму, про що було складено Акт форми Н-1 від 06.10.1995 року на підставі чого, згідно довідки МСЕК від 20.06.1996 року ОСОБА_4 було встановлено 10% втрати професійної працездатності.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_4 17.01.2011 року прийнятий прохідником 5-го розряду з повним робочим днем під землею на ВП «шахта Росія» ДП «Селидіввугілля» та звільнений 09.11.2012 року за власним бажанням.

Судом встановлено, що згідно довідки МСЕК від 05.12.2012 року ОСОБА_4 встановлено 40% професійної працездатності через професійне захворювання та третю групу інвалідності.

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 21.10.2011 року встановлено, що під час роботи на ВП «шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» через недовершеність технологічних процесів, відсутність протирадикулітних поясів, тривала робота в умовах важкої фізичної праці призвели до розвитку в нього хронічної вертеброгенної попереково-крижової радикулопатії в стадії тривалого загострення з вираженим больовим, м'язово-судинним правостороннім синдромом.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди проводиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні було встановлено, що випадок втрати професійної працездатності з позивачем через ушкодження здоров'я стався у 1995 році, а професійне захворювання - в 2011 році, тому при визначенні відшкодування суд виходить з наступного.

На час встановлення позивачу вперше втрати професійної працездатності діяли Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені Постановою Кабінету Міністрі України від 23 червня 1993 року № 472 (із змінами, внесеними згідно з Постановою № 1100 Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 1997 року), згідно з якими розмір відшкодування завданої моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших виплат.

Пленум Верховного Суду України в п.13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 " Про судову практику про відшкодування моральної(немайнової) шкоди" указав, що у відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України при наявності порушень прав працівника в сфері трудових правовідносин, що привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і викликало необхідність докладати додаткових зусиль для організації життя, обов'язок відшкодувати заподіяна шкода покладається на власника чи уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача - роботодавця, з яким укладено трудовий договір. Втрата працездатності у зв'язку професійним захворюванням та трудовим каліцтвом встановлена висновком МСЕК у 1996 році, що привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і викликало необхідність докладати додаткових зусиль для організації життя.

На час виникнення у позивача права на отримання такого відшкодування розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян складав у сумі 17 гривень, тому розмір відшкодування моральної шкоди складає розмір 2550 грн. (17 грн. х 150 ).

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням здоров'я.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-XІV, який набрав чинності 01.04.2001 року було передбачено право потерпілого на відшкодування моральної шкоди.

Позивач внаслідок втрати професійної працездатності позбавлений можливості щодо реалізації своїх звичок та бажань, ушкодження його здоров'я призвело до негативних наслідків морального характеру, що потребує додаткових зусиль для організації життя.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 2 КЗпП України позивач, працюючи у відповідача мав право на здорові та безпечні умови праці, має право на матеріальне забезпечення на випадок повної або часткової втрати працездатності.

Згідно роз'яснень, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.95 р., з наступними змінами та доповненнями, розмір моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

При визначені розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, враховує характер та обсяг фізичних та душевних страждань, які зазнав та продовжує зазнавати позивач, неможливість відновлення професійної працездатності, важкість вимушених змін в житті позивача, характер додаткових зусиль для організації його життя.

Суд, також не може взяти до уваги заперечення представників відповідачів та представника третьої особи щодо відсутності доказів, які підтверджують наявність моральної шкоди у позивача, оскільки само по собі встановлення фактів стійкої втрати професійної працездатності є обґрунтованим доказом, що ушкодженням здоров'я йому спричинені моральні страждання.

Повно і всебічно з'ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню - з ДП «шахта ім. Д.С. Коротченко» на користь позивача підлягає стягненню 2550 грн., оскільки факт втрати професійної працездатності встановлений в 1996 році, а з відповідача ДП «Селидіввугілля» - 9000 грн., оскільки втрата професійної працездатності обґрунтована висновком МСЕК від 05.12.2012 року, яким було встановлено 40% втрати працездатності через професійне захворювання.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача по справі звільнено від сплати судового збору, тому відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України його необхідно стягнути з відповідачів по справі пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 237-1, ч. 3 ст. 153 КЗпП України, п. 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року за № 472, п. 13 постанови № 4 Пленума Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ст.ст. 3, 10, 15, 60, 79, 88, 197, 209, 212, 214, 215, 223, 233 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Державного підприємства «Селидіввугілля», ДП «Шахта ім. Д.С. Коротченко» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням та ушкодженням здоров'я задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім. Д.С. Коротченко» (що знаходиться за адресою - 85400, м. Селидове, вул. Миру, 1, код ЄДРПОУ 35527931) на користь ОСОБА_4 2550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (що знаходиться за адресою - 85400, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253) на користь ОСОБА_4 9000 (дев'ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім. Д.С. Коротченко» (що знаходиться за адресою - 85400, м. Селидове, вул. Миру, 1, код ЄДРПОУ 35527931) судовий збір на користь держави в розмірі 25 (двадцять п'ять) грн. 24 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (що знаходиться за адресою - 85400, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253) судовий збір на користь держави в розмірі 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 46 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя