Рішення № 29219450, 20.02.2012, Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

Справа 2-694/11 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2012 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Копаньова О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Сільчука М.Ю.,

третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до територіального медичного об'єднання Судацької міської ради Автономної Республіки Крим, третя особа - ОСОБА_4, про визнання незаконними та скасування наказів про відсторонення від роботи та звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи та вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в жовтні 2011 року до суду з позовом до територіального медичного об'єднання Судацької міської ради Автономної Республіки Крим (далі - ТМО Судацької міської ради), третя особа - ОСОБА_4, про визнання незаконними та скасування наказів про відсторонення від роботи та звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи та вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02 січня 2007 року позивач був прийнятий на роботу в ТМО Судацької міської ради на посаду лікаря-анестезіолога.

Під час виконання своїх трудових обов'язків догани, стягнення за порушення трудової дисципліни щодо нього не накладались.

Наказом № 391 від 20 вересня 2011 року виконуючого обов'язки головного лікаря ТМО Судацької міської ради ОСОБА_4 позивач був відсторонений від роботи до прийняття рішення адміністрацією лікарні про знаходження на вказаній посаді.

Відповідно до наказу № 570-л від 10 жовтня 2011 року виконуючого обов'язки головного лікаря ТМО Судацької міської ради позивача звільнено з посади лікаря-анестезіолога у зв'язку з появою на роботі в стані наркотичного сп'яніння на підставі п.7 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Позивач вважаючи своє право порушеним, просив суд визнати незаконним та скасувати наказ ТМО Судацької міської ради № 391 від 20 вересня 2011 року про його відсторонення від виконання обов'язків лікаря-анестезіолога; визнати незаконним звільнення з посади лікаря-анестезіолога ТМО Судацької міської ради; скасувати наказ ТМО Судацької міської ради № 570-л від 10 жовтня 2011 року про звільнення; поновити його на посаді лікаря-анестезіолога ТМО Судацької міської ради; стягнути з ТМО Судацької міської ради середньомісячний заробіток за час відсторонення від роботи за період з 19 вересня 2011 року по 10 жовтня 2011 року; стягнути з ТМО Судацької міської ради середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 жовтня 2011 року по день винесення рішення у справі; стягнути з посадової особи ТМО Судацької міської ради виконуючого обов'язки головного лікаря ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 грн.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що факт звільнення ОСОБА_1 з грубим порушенням законодавства про працю позивачем не доведено, достовірних документальних доказів не надано, вимоги ґрунтуються лише на його суб'єктивній думці.

В судовому засіданні третя особа - ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення позовних вимог, у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Зміст та направленість ч. 1 ст. 11 ЦПК України встановлює, що виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків передбачених ст. 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що наказом ТМО Судацької міської ради № 391 від 20 вересня 2011 року ОСОБА_1 відсторонено від роботи до прийняття рішення адміністрацією лікарні про знаходження на вказаній посаді (арк. справи 19).

Підставою винесення вказаного наказу стали акт про перебування ОСОБА_1 на роботі в стані наркотичного сп'яніння від 19 вересня 2011 року, складений працівниками ТМО Судацької міської ради (арк. справи 12), акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 62, складений 19 вересня 2011 року о 01 годині 20 хвилин (арк. справи 22).

Під час складання вказаних актів ОСОБА_1 надав письмові пояснення щодо обставин його відсутності на робочому місці, з приводу появи на роботі в стані наркотичного сп'яніння позивач пояснень не надав (арк. справи 95). При медичному огляді з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився здати біосферу для медичного дослідження.

Після звернення в добровільному порядку ОСОБА_1 отримав консультативний висновок спеціаліста (арк. справи 24) та висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху № 32 (арк. справи 167), які свідчать про те, що станом на 08 годину 00 хвилин 19 вересня 2011 року у позивача ознак алкогольного або наркотичного сп'яніння не виявлено.

Вказані висновки зроблено за результатами огляду позивача, як за зовнішніми ознаками, так і за аналізом № 1329 від 23 вересня 2011 року, згідно якого в біосфері ОСОБА_1 знайдено ефедронутримуючі речовини (6-мультитест негативний)(арк. справи 22).

З 20 вересня 2011 року по 29 вересня 2011 року ОСОБА_1 за власною заявою знаходився на стаціонарному обстеженні у відділенні № 2 Кримської республіканської установи «Наркологічний диспансер» (арк. справи 28), висновком якого встановлено, зокрема, що на момент обстеження ознак психологічної залежності від алкоголю та наркотичних речовин у позивача не виявлено (арк. справи 29).

З діагнозом гіпертонічна хвороба, хронічний бронхіт неповної ремісії ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Старокримської районної лікарні імені академіка М.М. Амосова з 30 вересня 2011 року по 07 жовтня 2011 року (арк. справи 30).

Виконуючим обов'язки головного лікаря ТМО Судацької міської ради неодноразово надсилались листи до профспілкового комітету ТМО Судацької міської ради з вимогою вирішення питання про надання згоди на звільнення лікаря-анестезіолога ОСОБА_1, зокрема, за № 1065 від 20 вересня 2011 року, за № 1128 від 30 вересня 2011 року, за № 1183 від 10 жовтня 2011 року (арк. справи 108-110).

Розгляд питання первинною профспілковою організацією про надання згоди на звільнення за вказаними листами ТМО Судацької міської ради не відбувся.

Відповідно до наказу ТМО Судацької міської ради № 570-л від 10 жовтня 2011 року припинено трудовий договір із ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України за появу на роботі в стані наркотичного сп'яніння (арк. справи 20).

ОСОБА_1 отримав в день звільнення трудову книжку (арк. справи 16-18) та розрахунок за заробітною платою по день відсторонення з роботи.

За наслідками зробленого, відповідно до ухвали Судацького міського суду від 20 грудня 2011 року, запиту отримано згоду профспілкового комітету ТМО Судацької міської ради на звільнення ОСОБА_1 з роботи за п. 7 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (арк. справи 178-181).

Згідно ст. 46 Кодексу законів про працю України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України власнику або уповноваженому ним органу надано право розірвати трудовий договір у випадку появи працівника на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Як роз'яснено в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п. 7 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

У відповідності до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Сам факт появи на роботі у нетверезому стані встановлюється спеціальним медичним оглядом (обстеженням) з наданням відповідного висновку. Крім того, факт появи на роботі в такому стані може бути підтверджено складеним у довільній формі актом, який підписується керівником та свідками.

Відповідно до акту, складеного 19 вересня 2011 року головним лікарем та працівниками ТМО Судацької міської ради, встановлено, що 19 вересня 2011 року о 01 годині 20 хвилин ОСОБА_1 перебував на робочому місці в стані наркотичного сп'яніння (арк. справи 12, 253). Допитані в судовому засіданні свідки, які брали участь при складанні вказаного акту, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 показали, що позивач під час складання вказаного акту мав невнятну, минляву, змазану мову, знижену реакцію на оточуючих, очі звужені полувідчинені, порушення артикуляції, хитку ходу, невпевнено виконував рухи.

Аналогічні ознаки перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння містяться в акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 62, складений 19 вересня 2011 року о 01 годині 20 хвилин (арк. справи 22).

Крім того, факт перебування позивача на роботі 19 вересня 2011 року в стані наркотичного сп'яніння підтвердили й інші свідки, зокрема, працівники ТМО Судацької міської ОСОБА_10, ОСОБА_5, які перебували на чергуванні під час подій щодо появи ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність факту перебування позивача на роботі 19 вересня 2011 року у стані наркотичного сп'яніння.

Консультативний висновок спеціаліста (арк. справи 24) та висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху № 32 (арк. справи 167), які свідчать про те, що станом на 08 годину 00 хвилин 19 вересня 2011 року у позивача ознак алкогольного або наркотичного сп'яніння не виявлено, не береться судом до уваги, оскільки за своїм характером не стосуються факту перебування позивача в стані наркотичного сп'яніння під час виконання трудових обов'язків.

Зокрема, таке обстеження проведено після більш ніж шести годин з часу виявлення факту перебування позивача на роботі у стані наркотичного сп'яніння.

У зв'язку з цим, суд вважає очевидним, що в проміжку часу між виявленням факту перебування позивача в стані наркотичного сп'яніння о 01:20 год. та часом проведення огляду наркологом наркологічного диспансеру ОСОБА_11 о 08:00 год. могло відбутися зменшення інтоксикації та концентрації наркотичних та психотропних речовин в біосфері позивача, при наявності ефедронутримуючих речовин згідно аналізу № 1329 від 23 вересня 2011 року, про що пояснила, зокрема, допитана в якості спеціаліста нарколог наркологічного диспансеру ОСОБА_12

Висновок Кримської республіканської установи «Наркологічний диспансер», здійснений за результатами стаціонарного обстеження ОСОБА_1 з 20 вересня 2011 року по 29 вересня 2011 року, яким встановлено, зокрема, що на момент обстеження ознак психологічної залежності від алкоголю та наркотичних речовин у позивача не виявлено (арк. справи 29), не може слугувати доказом, який спростовує появу ОСОБА_1 на роботі в стані наркотичного сп'яніння в розумінні приписів ст.ст. 58, 59 ЦПК України.

Доводи позивача про те, що наявність записів в медичній картці № 2893 стаціонарного хворого ОСОБА_13, здійснених ОСОБА_1 19 вересня 2011 року в 21:00 год., 02:00 год. та 6:00 год. (арк. справи 194-202) не можуть бути прийняті судом як належний доказ, який спростовує появу позивача на роботі в стані наркотичного сп'яніння.

Таким чином, суд вважає, що з урахуванням встановлених обставин та приписів закону, який регулює спірні правовідносини, наявні належні підстави для відсторонення позивача від роботи та розірвання трудового договору за ст. 46, п. 7 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Крім того, розірвання трудового договору за п. 7 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації (ст. 43 КЗпП).

Із змісту ч. 3 ст. 36 Конституції України випливає, що всі професійні спілки, які утворені і діють згідно з їх статутами на підприємствах, в установах, організаціях, мають гарантовані Конституцією України рівні права для захисту трудових і соціально-економічних прав та інтересів своїх членів, в тому числі й для надання згоди на розірвання трудового договору з працівником - членом професійної спілки відповідно до Кодексу законів про працю України.

Наведене свідчить, що згоду на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу надає лише професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації, членом якої є працівник (Рішення Конституційного Суду України № 14-рп/98 від 29жовтня 1998 року «Справа за конституційним зверненням Вільної профспілки працівників метрополітенів України щодо офіційного тлумачення поняття «професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації», використаного в абзаці шостому частини першої статті 43-1 Кодексу законів про працю України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1990 року № 1045 професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Як встановлено в судовому засіданні, профспілковий комітет ТМО Судацької міської ради надав згоду на звільнення ОСОБА_1 з роботи за п. 7 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Поновлення працівника на роботі допускається лише в разі його звільнення без законної підстави.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог ст.ст. 147-149 Кодексу законів про працю України, а тому підстави для задоволення позову в частині скасування наказів про відсторонення від роботи та звільнення з роботи, поновлення позивача на роботі відсутні.

Позивач просив також стягнути заробітну плату за час відсторонення від роботи та вимушеного прогулу, на що слід зазначити наступне.

Стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться у зв'язку з незаконним звільненням, середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата (п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року).

Вимушений прогул у трудовому праві - це час, протягом якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.

Оскільки суд прийшов до висновку, що позивача було звільнено законно, вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягає задоволенню.

Відсторонення працівника у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння може передувати рішенню про звільнення працівника з посади, оскільки згідно з п. 7 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України поява на роботі в такому стані є підставою для розірвання трудового договору.

Заробітна плата за період відсторонення від роботи відповідно до ст. 46 Кодексу законів про працю України, як правило, не виплачується. Непрямо на це вказує також постанова Пленуму Верховного Суду України № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року, у якій згадується про можливість відсторонення працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати.

Разом з цим, наказом ТМО Судацької міської ради № 391 від 20 вересня 2011 року ОСОБА_1 було відсторонено від роботи без зупинення виплати заробітної плати, а тому суд вважає позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за вказаний період обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за час відсторонення від роботи з 19 вересня 2011 року по 29 вересня 2011 року в розмірі 1149,97 грн., з урахуванням розрахунку наданого відповідачем, який позивачем не оспорюється (арк. справи 248).

Позовні вимоги в частині стягнення виплат за лікарняним листком з 30 вересня 2011 року по 07 жовтня 2011 року (арк. справи 212-213) ОСОБА_1 не заявлялись.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Приписами ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується у разі порушення відповідачем прав позивача. Оскільки в судовому засіданні не було встановлено порушення відповідачем прав позивача, то вимога про відшкодування моральної шкоди є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Крім того, суд не може не враховувати, що позивач, звертаючись з позовною вимогою про стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 грн. з посадової особи ТМО Судацької міської ради виконуючого обов'язки головного лікаря ОСОБА_4, притягнув її до участі у справі у якості третьої особи, що також не може бути підставою для задоволення позову в цій частині.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 40, 46, 235 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 10, 57-60, 169, 209, 212-214, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до територіального медичного об'єднання Судацької міської ради Автономної Республіки Крим, третя особа - ОСОБА_4, про визнання незаконними та скасування наказів про відсторонення від роботи та звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи та вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з територіального медичного об'єднання Судацької міської ради Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи з 19 вересня 2011 року по 29 вересня 2011 року в розмірі 1149 грн. (одна тисяча сто сорок дев'ять гривень) 97 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з територіального медичного об'єднання Судацької міської ради Автономної Республіки Крим в дохід держави судовий збір у розмірі 11,49 грн. на розрахунковий рахунок - 31417537700031, одержувач: Місцевий бюджет м. Судак, код платежу - 22090100, ЄДРПОУ - 34740672, банк - ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь , МФО - 824026, символ звітності банку - 537, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. на розрахунковий рахунок - 31212259700031, одержувач: Державий бюджет м. Судак, код платежу - 22050001, ЄДРПОУ - 34740672, банк - ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь , МФО - 824026, символ звітності банку - 259.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя