Рішення № 29219136, 29.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-4/19121-2012 29.01.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна»До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»Простягнення 20388,54 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача не з'явились

Від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» 20131,01 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 43,02 грн. 3% річних, 214,51 грн. пені, а всього 20 388,54 грн. заборгованості.

Представники сторін в засідання суду не з'явились.

Відповідач через відділ діловодства суду надав письмовий відзив від 28.01.2012р., в якому проти суми страхового відшкодування не заперечив, щодо стягнення інфляції та 3% річних зазначає, що відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідаль ності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 таке відшкодування не передбачене.

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2009 р. ЗАТ СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» уклало з гр. Шажко Валерій Євгенович Договір страхування №001.30-2200.582 про страхування майнових інтересів пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу Форд, реєстр, номер ВК8881АН.

30.03.2010 р. на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» ЗАТ СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА», отже Позивачем слід вважати ПрАТ СК «ГРАВЕ УКРАЇНА».

Відповідно до Договору Позивач повинен відшкодувати шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку, а саме: пошкодження, втрата або знищення транспортного засобу або додаткового обладнання внаслідок ДТП - дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу.

11.03.2010 р. на а/д Ковель - Жовква сталась ДТП за участю Страхувальника,

котрий керував Застрахованим ТЗ, та участю гр. Майхер Віталій Ярославович, котрий

керував автомобілем Опель, реєстр, номер ВС8582ВТ. Згідно постанови Сокальського районного суду Львівської обл. гр. Майхер В.Я. визнано винним у вчиненні вищезгаданого правопорушення.

На підставі Договору Позивач виплатив належне страхове відшкодування в розмірі 20 641,01 грн.

За твердженням Позивача, враховуючи, що відповідальність гр. Майхер В.Я. була застрахована ВАТ HACK «Оранта» (Відповідач) згідно поліса №ВС/6513613, Позивач має право регресної вимоги до Відповідача. Ліміт відповідальності Відповідача за шкодуй заподіяну майну згідно поліса становить 25000,00 грн. Франшиза становить 2% від ліміту відповідальності, тобто 510,00 грн.

Матеріалами справи доведено, що 02.08.2012р. Позивач звернувся до Відповідача з відповідною претензією про досудове врегулювання спору та виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Відповідач отримав цю претензію 06.08.2012 р., про що свідчить Повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Відповідач листом від 16.10.2012 р. просив надати додаткові документи. Позивач листом від 23.10.2012 р. надіслав запрошувані документи.

Отже, за твердженням Позивача, Відповідач був зобов'язаний оплатити Позивачу страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 20 131,01 грн. до 04.11.2012 р.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

Згідно ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст. 993 Цивільного кодексу України 2004 р. та ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування на користь гр. Майхер В.Я. до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» перейшло право зворотної вимоги, яке гр. Майхер В.Я. має до особи відповідальної за завдані збитки.

Особою, відповідальною за завдані збитки, є відповідач в силу наступних обставин.

Відповідно до постанови Сокальського районного суду Львівської обл. від 23.03.2010р. справа №3-434/10., ДТП сталася внаслідок здійснення водієм Мейхер В.Я. адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП., гр. Майхер В.Я. визнано винним у вчиненні вищезгаданого правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність Майхер В.Я. застрахована у Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (Поліс ВС № 6513613).

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 22.1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Згідно п. 37.4. ст. 37 Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам, організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ст.9 Закону України „Про страхування", страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст.27 Закону України „Про страхування").

Згідно постанови пленуму Верховного суду України №6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.

02.08.2012р. в порядку досудового врегулювання спору Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна» (позивач) звернулося до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (відповідача) з претензією на суму 20 641,01 грн. Проте відповідач залишив дану претензію без задоволення.

Оскільки ліміт відповідальності страховика за полісом (Поліс ВС № 6513613) становив 25 500,00 грн. та франшиза рівна 510,00 грн., на підставі Договору Позивач виплатив належне страхове відшкодування в розмірі 20 641,01грн., до стягнення з відповідача підлягає 20 131,01 грн. (20 641,01грн. - 510,00грн. =20 131,01грн. ).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальникові грошову суму (страхову виплату). Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних так само, як інфляційні втрати на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання. Така позиція викладена Верховним судом України в аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування.

Позивач, виплативши страхове відшкодування, отримав право регресної вимоги до відповідача на стягнення цієї суми, відтак, зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував 3% річних в сумі 43, 02 грн., які підлягають до стягнення.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені слід зазначити наступне:

Підставою для нарахування пені позивач вважає порушення відповідачем п.37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страхових документів.

Оскільки на момент розгляду спору розмір страхового відшкодування не сплачений, позивач вважає, що вступає в дію п.37.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Згідно ст.9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування -це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Поряд з цим статтею 35 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено перелік документів та їх вихідні дані, які є необхідними для здійснення страховиком страхувальнику страхового відшкодування. З аналізу вказаної норми випливає, що вона врегульовує правовідносини щодо нарахування пені між страховиком та страхувальником. Відтак право на нарахування пені виникає у особи, яка має право на отримання страхового відшкодування на підставі укладеного із страховиком договору. Як вбачається із матеріалів справи, такою особою є гр. Шажко Валерій Євгенович.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України. Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений з недотриманням письмової форми є нікчемним (ст.547 ЦК України).

Виконання основного зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.258 ЦК України).

Враховуючи вищенаведені норми, виконання даного зобов'язання не може бути забезпечене пенею, оскільки між сторонами не було письмово укладено договору, який би встановлював розмір пені за прострочення виконання зобов'язання, відтак не досягнуто згоди щодо її застосування у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи вищезазначені правові норми, зібрані докази по справі, суд прийшов до висновку, що до позивача переходить право вимоги до відповідача на відшкодування збитків в розмірі 20131,01 грн. та 3% річних у сумі 43,02грн., тобто позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, Відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення 20 131,01 грн. суми страхового відшкодування та 43,02 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його позовні вимоги в частині стягнення 20 174,03 грн. суми страхового відшкодування з врахуванням 3% річних (43,02грн.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В частині стягнення 214,51 грн. пені суд відмовляє з підстав вищезазначених.

Витрати по судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул.. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» (79044, м. Львів, вул.. Метрологічна, 2, код ЄДРПОУ 19243047) 20 131 (двадцять тисяч сто тридцять одну) грн. 01 коп. відшкодування в порядку регресу, 43 (сорок три) грн.. 02 коп. 3% річних, 1593 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто три) грн. 56 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В частині позову про стягнення пені - відмовити

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 04.02.2013р.