Постанова № 29218258, 05.02.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/2903/12

12:38

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Боднарюка О.В.;

за участю секретаря судового засідання -Антонюка О.В.;

з участю:

представника позивача - Івановича М.І.;

представник відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області державної податкової служби до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

В поданому до суду адміністративному позові Кіцманська міжрайонна державна податкова інспекція Чернівецької області державної податкової служби (далі-позивач) просила суд: стягнути з відповідача податковий борг в сумі 2458,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працівниками Кіцманської МДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.08.2008 р. по 31.12.2011 р. з питань нарахування, утримання та сплати (перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб (акт від 09 серпня 2012 року №001134/846/1700/НОМЕР_1).

Відповідно до акта перевірки фізична особа - ОСОБА_2 за період з 01.08.2008 р. по 31.12.2011 р., відповідно до отриманих відомостей Оршівської сільської ради отримала від ВАТ "Шепетівська реал база хлібопродуктів" кошти від продажу корпоративного права на майнові паї отримані нею не в процесі приватизації, а в наслідок дарування, спадщини.

Згідно наданої Оршівською сільською радою інформації, дата посвідчення договору купівлі - продажу корпоративних прав, які належали платнику податків ОСОБА_2 та набуті нею не в процесі приватизації - 21.08.2008 р. Вартість паю без урахування коефіцієнта індексації становила 8860,00 грн. Коефіцієнт індексації оцінки майнового паю становив 1,85. Сума коштів отриманих за відчуження корпоративних прав з урахуванням коефіцієнту складає 16391 грн. Перевіркою встановлено, що в порушення пункту 18.1 "а" статті 18 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", від 22 травня 2003 року, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, фізична особа ОСОБА_2 декларацію про отримані нею доходи за 2008 рік не подала та, відповідно, податок з доходів фізичних осіб у сумі 2458,65 грн. не сплатила, чим порушила вимоги пункту 179.1. статті 179 ПКУ.

За результатами розгляду акта перевірки №001134/841700/НОМЕР_1 від 09.08.2012 р. "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб -фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.08.2008р. по 31.12.2011р., прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012 року №0011041700 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб в розмірі 2458, 65 грн.

В поясненні до позовної заяви позивач зазначив, що у 2008 році пайовий фонд майна СВК "Агрофірма "Оршівська" не був розпайований та виділений в натурі кожному члену колективного сільськогосподарського підприємства, а Оршівською сільською радою були видані тільки майнові сертифікати про право власності на майнові паї членів колективного сільськогосподарського підприємства у пайовому фонді СВК "Агрофірма "Оршівська", який на той час здійснював господарську діяльність.

ОСОБА_2 Оршівською сільською радою було видано Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 15.07.2008 року серії ЧВ №6/1-14001279 на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Кіцманської державної нотаріальної контори 27.03.2007 року.

Позивач вважає, що відповідач згідно договору купівлі-продажу продала фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 не майновий пай, а право власності на майнові права засвідчені майновим сертифікатом, тобто, продала корпоративні права від відчуження яких отримала інвестиційний прибуток у сумі 16393 грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 при здійсненні такої операції не може вважатись податковим агентом, а фізична особа ОСОБА_2 зобов'язана була подати до 1 квітня 2009 року до ДПІ у Кіцманському районі річну податкову декларацію, в якій зазначити вартість отриманого інвестиційного прибутку в результаті продажу прав на майнові паї та сплатити з неї податок з доходів фізичних осіб відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" за ставкою 15 відсотків.

Представник відповідача позову не визнав, подав заперечення в якому зазначив наступне.

Згідно договору купівлі-продажу корпоративних прав від 21.08.2008 відповідачем було здійснено продаж власного майнового паю, набутого в спадщину. На виконання умов договору Покупцем - ВАТ "Шепетівська реал база хлібопродуктів", відповідачу було виплачено кошти в сумі 16391 грн.

Відповідач вважає, що відповідно до п. 1.15 ст.1 3У "Про податок з доходів фізичних осіб", що діяв на момент укладення угоди та фактичної виплати коштів, ВАТ "Шепетівська реал база хлібопродуктів", являючись юридичною особою, мала статус податкового агента, на якого згідно п.п. "а" п. 9.2. ст.19 зазначеного Закону було покладено обов'язок своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач в судове засідання не з'явився хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, але надав заяву в якій просив суд розглянути справу без його участі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

15 липня 2008 року Оршовецькою сільською радою видано ОСОБА_2 Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) Серія ЧВ №6/1-14 001279 (а.с. 41).

21 серпня 2008 року між ОСОБА_2.(продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.(покупець) укладено договір купівлі-продажу права власності на майнові права засвідчені майновим сертифікатом. Згідно зазначеного договору продавець продав, а покупець купив належне продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства у пайовому фонді майна СВК "Агрофірма "Оршівська", відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників від 17.04.2001 року, частка якого визначена в розмірі 8861 грн.(а.с. 40).

25 лютого 2011 року Шепетівська об'єднана державна податкова інспекція Хмельницької області надіслала листа начальнику Державної податкової інспекції у Кіцманському районі в якому зазначила, що Шепетівською ОДПІ в період з 19.04.2010 року по 19.05.2010 року проведено планову виїзну документальну перевірку ВАТ "Шепетівська реалбаза хлібопродуктів", перевірений період становить з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року.

Вказаним листом повідомлено позивача про те, що ВАТ "Шепетівська реалбаза хлібопродуктів" 24 липня 2008 року уклала договір комісії №1 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 про те, що останній зобов'язується за дорученням ВАТ "Шепетівська реалбаза хлібопродуктів", за винагороду вчинити угоди з купівлі у співвласників майнових паїв (належних майнових прав на пайове майно) СВК "Агрофірма"Оршівська". В подальшому згідно вищевказаного договору комісії ВАТ «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів» перераховано на рахунок ПП ОСОБА_4 кошти для проведення закупівлі майнових паїв у громадян (а.с. 14).

Посадовими особами Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку з питань нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб - фізичної особи ОСОБА_2.

За результатами перевірки складено акт перевірки №001134/846/1700/НОМЕР_1 від 09 серпня 2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб - фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.08.2008 року по 31.12.2011 року. Перевіркою виявлено порушення пункту 179.1 ст.179 Податкового кодексу України, п.п. а) п.18.1 ст.18 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року №889-ІV, та донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі - 2458,65 грн. (а.с. 10-11).

На підставі зазначеного акту позивачем 16 серпня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0011041700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 2458,65 грн. (а.с. 13).

Згідно довідки виданої Оршовецьким загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІІ ступенів, ОСОБА_2 працює в даному закладі з 16.08.1982 року і продовжує працювати на посаді вчителя початкових класів по даний час(а.с. 24).

В ході судового розгляду справи, усною ухвалою суду у позивача витребовувався договір комісії №1, яким ОСОБА_4 уповноважувався вчинити від імені ВАТ «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів» угоди з купівлі-продажу майнових паїв.

Однак такий договір на вимогу суду, суб'єктом владних повноважень наданий не був, оскільки під час здійснення податкової перевірки не використовувався.

Відповідно до ч.4 ст.71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

З урахуванням того, що в ході податкової перевірки позивачем зазначений договір не витребовувався, а на час розгляду цієї адміністративної справи відсутні будь-які відомості, які б вказували про місцезнаходження цього документа - судом не вживаються процесуальні заходи направлені на витребування доказів, відсутність яких, окрім іншого, на думку суду дає можливість вирішити спірні правовідносини на підставі наявних доказів.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади оподаткування доходів фізичних осіб визначено Законом України від 22.05.2003р. №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі-Закон №889), який був чинний на момент спірних правовідносин.

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону №889 загальний оподатковуваний дохід це - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Згідно п.п.4.3.18 п.4.3 ст.4 Закону №889 до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.

В ході судового розгляду сторонами не заперечувався той факт, що право власності на майновий пай, засвідчений майновим сертифікатом Серія ЧВ №6/1-14 001279 набуто відповідачем не в процесі приватизації, а в наслідок спадщини.

Згідно ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Враховуючи викладене вище, суд погоджується з доводами позивача в тій частині, що кошти в сумі 16393,00 грн., які отримані відповідачем згідно договору купівлі-продажу права власності на майнові права, в розумінні п.1.6 ст.1 Закону №889 є оподатковуваним доходом, та не підпадають під визначення п.п.4.3.18 п.4.3 ст.4 Закону №889, оскільки, як зазначалось вище корпоративні права на майно набуті відповідачем в спадщину, а не в процесі приватизації.

Однак суд не може погодитись із доводами та обґрунтуваннями позивача в тій частині, що саме відповідач в даних правовідносинах зобов'язаний був сплати податок з доходів фізичних осіб за ставкою податку визначеною п.7.1 ст.7 Закону №889 в розмірі 15 відсотків від об'єкта оподаткування, виходячи з наступного.

Згідно п.1.5 ст.1 Закону №889 податковий агент це - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до п.п.8.2.2 ст.8 Закону №889 особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Аналізуючи зазначені вище норми та встановлені обставини справи вбачається, що в правовідносинах купівлі-продажу майнових прав у фізичної особи ОСОБА_2 - Відкрите акціонерне товариство «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів», код ЄДРПОУ 00956715, від імені якої діяв по договору комісії №1 ПП ОСОБА_4, в розумінні п.1.5 ст.1 Закону №889 є податковим агентом, який окрім іншого не відповідає вимогам п.п.8.2.2 ст.8 цього Закону, що в черговий раз підтверджує статус такого платника.

Підпунктами 8.1.1, 8.1.2, 8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону №889 визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Як зазначалось вище дохід в сумі 16393,00 грн., який отриманий відповідачем, в розумінні п.1.6 ст.1 Закону №889 є оподатковуваним доходом, а тому суд приходить до висновку, що обов'язок по сплаті податку з доходів фізичних осіб в даних правовідносинах покладався саме на податкового агента - ВАТ «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів», і аж ні в якому разі на фізичну особу ОСОБА_2

Відповідно до п.п.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону №889 у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Щодо обґрунтувань позивача викладених в поясненні до позовної заяви від 22.01.2013р., суд вважає, що зазначені пояснення є безпідставними, оскільки не спростовують викладені вище висновки суду.

Посилання позивача у вказаних поясненнях на Наказ №518 від29.10.2003р., яким затверджено Порядок застосування підпункту 9.6.9 пункту 9.6 статті 9 Закону №889 є безпідставними, оскільки п.п.1 розділу 1 цього Порядку визначено, що вказаний Порядок розповсюджується на: фізичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності (далі - платник податку), які здійснюють операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами (далі - торговець цінними паперами); торговців цінними паперами, які надають послуги платнику податку щодо операцій з інвестиційними активами та уклали договір щодо виконання функцій податкового агента.

В спірних правовідносинах не було встановлено жодного факту, який би вказував на те, що під час купівлі-продажу прав на майновий пай, ОСОБА_2 або ж ВАТ «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів» використовувала послуги торговця цінними паперами, або така особа надавала послуги платнику податків щодо виконання функцій податкового агента.

Даючи оцінку у правовідносинах сторін, суд вважає за необхідне також зазначити і те, що в ході перевірки податковим органом безпідставно та необґрунтовано в акті перевірки зроблено висновки про те, що відповідачем порушено вимоги п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, та п.п. а) п.18.1 ст.18 Закону №889.

Так, згідно п.п.179.1 ст.179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п. а) п.18.1 ст.18 Закону №889 річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі - декларація) подається платником податку, який зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів.

На думку суду, податковий орган визначив відповідачу податкові зобов'язання за «загальними нормами», які стосуються обов'язку подання податкової декларації, не мотивувавши свою позицію по здійсненим нарахуванням в сумі 2458,65 грн. жодною нормою податкового законодавства, яка матеріально б підтверджувала такі донарахування.

При цьому також, податковий орган, визначаючи в акті перевірки порушення відповідачем зазначених вище норм, не взяв до уваги норми п.п.18.2 ст.18 Закону №889, якими визначено, що для цілей цього Закону обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов'язаних подавати звітність з цього податку у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В свою чергу позивач, як суб'єкт владних повноважень не довів обґрунтованості позовних вимог, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 94 КАС України, не здійснюється, оскільки відповідач не надав суду доказів про понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі складена 11 лютого 2013 року.

Суддя О.В. Боднарюк