Ухвала суду № 29217666, 04.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2013 року м. Київ К-28541/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Вербицької О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2008

у справі №7/79 (22-а-18270/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО»звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0001662302/3 від 20.07.2007.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 позов задоволено; визнано нечинним спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової документальної перевірки ТОВ «ЕКО» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2006, складено акт № 727/1-23-02-32104254 від 01.12.2006, в якому зафіксовано порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: віднесення до валових витрат ІІІ -ІV кварталів 2005 року вартості оплачених ліцензій, придбаних в минулих періодах та не підтвердження факту не включення підприємством у минулих періодах цих витрат до складу валових, що призвело до завищення валових витрат на суму 256 000 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2005 у розмірі 246 000 грн., ІV квартал 2005 у розмірі 10 000 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та процедури адміністративного оскарження, 20.07.2007 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001662302/3 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 95 750 грн., в т.ч.: 64 000 грн. основного платежу та 31 750 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами обох інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено, що позивач відніс до складу валових витрат та відобразив в декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2005 у розмірі 246 000 грн. та IV квартал 2005 у розмірі 10 000 грн. вартість оплачених ліцензій.

Факт не віднесення позивачем до складу валових витрат попередніх звітних періодів суми витрат на оплату ліцензій судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: розрахунком валових витрат за 2004 рік та І півріччя 2005 року, податкової декларації за 2004 рік, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань за 2004 рік, податкової декларації за І півріччя 2005 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»ліцензія -це документ державного зразка, що засвідчує право ліцензіата на здійснення зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом певного терміну за умови виконання ліцензійних умов.

Згідно з пп. 5.4.7 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат включаються будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення господарської діяльності, включаючи плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема, в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, крім витрат на придбання торгових патентів, установлених Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми витрат не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

За встановлення в судовому порядку відсутності в діях позивача вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при віднесенні до складу валових витрат в ІІІ -IV кварталах 2005 року витрат на придбання ліцензій раніше не включених до таких витрат, правильним є судовий висновок про безпідставне нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням.

Зважаючи на вищезазначене та за відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.В. Вербицька