ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________
______________
Головуючий у 1-й інстанції: Кравчук Т.О.
Суддя-доповідач:Котік Т.С.
УХВАЛА
іменем України
"07" лютого 2013 р. Справа № 2а/1770/4338/2012
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Котік Т.С.
суддів: Жизневської А.В.
Малахової Н.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "13" грудня 2012 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Карсар" до Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року задоволено позов Приватного підприємства "Карсар".
Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.11.2012 року №0005082342, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" у сумі 36497,00 грн., з яких: 31304,00 грн. - за основним платежем; 5193,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та №0005092342 згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах" у сумі 36177,50 грн., з яких: 28942,00 грн. - за основним платежем; 7235,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача сплачений ним судовий збір у сумі 726 (сімсот двадцять шість) гривень 75 коп.
В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі ДПІ у м. Рівному), посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову. Зокрема, податковий орган посилається на те, що поза увагою суду першої інстанції залишилися ті обставини, що укладені правочини позивача з контрагентами, є нікчемними.
Розглянувши справу в порядку, визначеному п.2 ч.1 ст.197 КАС України, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи убачається, що Приватне підприємство "Карсар" (далі ПП) є юридичною особою, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у м. Рівному з 28.09.1995 року та зареєстровано як платник податку на додану вартість з 28.09.2004 року. Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля хімічними продуктами.
За результатами документальної виїзної перевірки Приватного підприємства "Карсар" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "Денір", посадовими особами податкової служби складено акт перевірки №545/22-200/22586762 від 25.10.2012 року, за яким встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ, підпунктів 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1. статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України, щодо включення витрат, які непідтверджені реальністю здійснення операцій, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 31304,00 грн. в тому числі за 4 квартал 2011 року - 10532,00 грн., за І квартал 2012 року - 15919,00 грн., за 2 квартал 2012 року - 4853,00 грн.;
Також, податковим органом встановлено порушення пункту 44.1 статті 44 розділу І, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 розділу V Податкового Кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту, а тому, позивачу занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 28942,00 грн. у т.ч.: за листопад 2011 року - 3500,00 грн., за грудень 2011 року - 5658,39 грн., за січень 2012року - 5039,70 грн., за лютий 2012 року - 4475,07грн., за березень 2012 року - 5646,00грн., за квітень 2012 року - 4621,08грн.
06 листопада 2012 року, за результатами перевірки, ДПІ у м. Рівному прийнято податкові повідомлення-рішення №0005082342, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" у сумі 36497,00 грн., з яких: 31304,00 грн. - за основним платежем; 5193,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та №0005092342 згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах" у сумі 36177,50 грн., з яких: 28942,00 грн. - за основним платежем; 7235,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Приймаючи зазначені податкові повідомлення - рішення, податковий орган прийшов до висновку, що правочин, укладений між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Денір", є нікчемним, здійснений без мети настання реальних наслідків.
Такий висновок посадових осіб податкового органу базується на результатах перевірки, які відображено у акті від 29.08.2012 року №38/22/25318312 Державної податкової інспекції у Рівненському районі про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Денір", щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.09.2009 по 29.08.2012 року. Даним актом встановлено, що правочини, укладені ТОВ "Денір" з контрагентами при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) мають ознаки нікчемності та є нікчемними, оскільки у ТОВ "Денір" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою.
Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши наявні докази та надавши їй належну правову оцінку обґрунтовано не погодився з такими висновками податкового органу та задовольнив позов.
Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на наступне.
Відповідно до змісту виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ "Денір" є юридичною особою, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у м. Рівному та зареєстровано як платник податку на додану вартість з 17.02.1998 року.
У січні 2012 року позивачем укладено з ТОВ "Денір" договори купівлі-продажу: від 04.01.2012 року №4, від 11.01.2012 року б/н, від 07.12.2011 року, від 08.11.2011 б/н, відповідно до яких, за період з січня по квітень 2012 року, позивач придбавав у ТОВ "Денір" товар, а саме: капкан тістова принада, капкан парафіновані брикети, Ультравітгель, ципервіт 25% к.е., капкан зернова суміш, вклад-липучка до мишолапки, хлорантоїн %, пастка механічна, гель "Легіон", Альфасект, Гель "Голіаф", пастка механічна.
На підтвердженням здійснення вказаних господарських операцій виписано податкові та видаткові накладні, які підписано представниками покупця та продавця та скріплені відтисками печаток.
Факт розрахунків, які проведено у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника, за придбаний позивачем товар у ТОВ "Денір", підтверджується платіжними дорученнями, виписаними ПП "Карсар" на суму 178679,54 грн.
Відповідно до декларацій з податку на додану вартість за листопада, грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень 2012 року - додатку №5 "Розшифровка податкових зобов'язань податкового кредиту у розрізі контрагентів" до декларацій з податку на додану вартість вищевказані періоди позивач включив кошти по взаєморозрахунках з ТОВ "Денір" на суму 173 649,06 грн., податок на додану вартість 28941,51 грн. Кошти як оплата за вказаний товар перераховано позивачем згідно з банківських виписок з особового рахунку позивача та платіжних доручень, які досліджено судом першої інстанції.
На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ "Денір" податкові накладні на загальну суму 144707,55 грн., в тому числі ПДВ 28941,51 грн., що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад-грудень 2011 року, січень-квітень 2012 року. Також, операції по придбаному товару позивачем було відображено по рахунках: Дебет 201 "сировина та матеріали"- Кредит 631 "Розрахунки з постачальниками" Дебет 631 "Розрахунки з постачальниками" Кредит 311 "розрахунковий рахунок", Дебет 6442 "неодержані податкові накладні", Кредит 6316 "Розрахунки з постачальниками".
Зі змісту оборотно-сальдової відомості убачається, що продукція обліковувалася (надходження-реалізація) за період з 01.11.2011 року по 30.04.2012 року, про що свідчать акти списання від 31.03.2012 року №СпТ-000009, від 30.04.2012 року №СпТ-000010, від 29.02.2012 №СпТ-000003, від 31.01.2012 №СпТ-0000001, від 30.12.2011 №СпТ-000041, від 30.11.2011 №СпТ-000032. Також, позивачем суду надано виписку з журналу обліку виданих довіреностей представникам підприємства, які були уповноважені отримувати товар від контрагента.
Факт використання позивачем у своїй господарській діяльності товару, придбаного у ТОВ "Денір", підтверджується Договором виконання робіт від 02.03.2012 року №069-Р укладеного між ЖКП "Сонячне" (Замовник) та ПП "Карсар" (Виконавець), за яким, останній зобов'язувався проводити комплекс протиепідемічних заходів на території та в будівлях "Замовника" (будинки, які передані на баланс ЖКП "Сонячне") в залежності від санітарно-епідемічного стану в обсязі та на умовах, передбачених даним договором з 02.03.2012 року.
Аналогічні договори було укладено ПП "Карсар" з ПАТ "Рівнеазот" від 01.11.2011 №056-Р, з ПАТ "УкрСиббанк" від 03.01.2012 №050-Р з ПП "ВВ", з фізичною особою підприємцем ОСОБА_5, ПАТ "Агроресурс", Управлінням Міністерства надзвичайних ситуацій України в Рівненській області, Територіальним управлінням МНС України у Рівненські області, ТзОВ "Лагуна-РА", ПАТ "Консюмерс-Скло-Зоря".
Зауваження щодо складання зазначених вище первинних документів у податкового органу відсутні, а тому позивачем правомірно, відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та абзацу 2 п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704 відображено такі первинні документи в бухгалтерському та податковому обліку, а отже, і правомірно визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ "Денір".
Такі дії ПП "Карсар" узгоджуються з приписами ст. ст.134,135,138,198 ПК України. Так, відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
За змістом п.135.1. ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. У відповідності до п. 135.2. ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу.
Підпунктом 138.1. статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 138.4. статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
В силу підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
В свою чергу, відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За змістом пункту 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.
Доводи податкового органу про те, що позивачем не доведено факту транспортування товару, придбаного у ТОВ "Денір" спростовано судом першої інстанції, оскільки в судовому засіданні встановлено, що поставка і транспортування товарів здійснювалась власними силами позивача легковим автомобілем директора та засновника Приватного підприємства "Карсар". Факт поставки товару оформлювався видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами позивача та продавця від 12.03.2012 року №1, від 09.04.2012 року №2, від 11.01.2012 року №1, від 09.02.2012 №2, від 08.11.2011 №1, від 07.12.2012 №7.
Також, обґрунтовано відхилено судом першої інстанції і посилання податкового органу на акт перевірки від 25.10.2012 №545/22-200/22586762 року.
З матеріалів справи убачається, що судом першої інстанції до участі в справі в якості третьої особи залучено ТОВ "Денір". Згідно наданих документів, ТОВ "Денір" є зареєстрованим на день вирішення справі в суді, знаходиться за місцем свого фактичного перебування за адресою: м. Рівне, провулок Робітничий, буд. 5.
Представник третьої особи Лі О.Д. пояснив в судовому засіданні, що працівники податковою служби повідомленні про фактичне місцезнаходження ТОВ "Денір". Також, представником підтверджено, що договори з ПП "Карсар" було укладено відповідно до вимог чинного законодавства з дотриманням всіх умов його виконання. На реалізацію придбаного позивачем товару у ТОВ "Денір" є відповідні сертифікати якості, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, свідоцтво про державну реєстрацію дезінфекційного засобу.
З огляду на викладене, коли судом першої інстанції в безспірному порядку встановлено факт здійснення господарської операції ПП "Карсар" з ТОВ "Денір", яку підтверджено належним чином оформленими первинними документами, є безпідставним посилання податкового органу на неправомірне формування позивачем операційних витрат, та податкового кредиту, та як наслідок заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.
Так само, є безпідставними висновки податкового органу щодо нікчемності укладених правочинів, оскільки такий висновок не узгоджується з приписами ст.215, 228 ЦК України та спростовано доказами, дослідженими судом першої інстанції.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "13" грудня 2012 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.С. Котік
судді: А.В. Жизневська Н.М. Малахова
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу Приватне підприємство "Карсар" вул.Ст.Бандери,20,м.Рівне,33023
3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023
Судове рішення № 29217380, Житомирський апеляційний адміністративний суд було прийнято 07.02.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а/1770/4338/2012. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: