Ухвала суду № 29216814, 20.12.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Дорошенко Н.О.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"20" грудня 2012 р. Справа № 2а/1770/3716/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

представника позивача Царук В.В.,

представника позивача Корінь О.М.,

представник відповідача в судове засідання не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "24" жовтня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудцентр" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західбудцентр" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення грошового зобов'язання від 12.09.2012р. № 0004222342 по податку на прибуток на 1748,00 грн., від 12.09.2012р. № 0004232342 по податку на додану вартість на 7733,75 грн., прийнятих на підставі акта перевірки № 442/22-220/33803558 від 03.09.2012р.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.10.2012року позов задоволено повністю. Податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 12.09.2012р. № 0004222342 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на 1748,00 грн., від 12.09.2012р. № 0004232342 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на 7733,75 грн., у тому числі на 6187,00 грн. за основним платежем, на 1546,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, - визнано протиправними та скасовано.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представники позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце розгляду справи відповідач повідомлений вчасно і належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, що знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

З оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що в ході розгляду справи Рівненським окружним адміністративним судом встановлено такі фактичні обставини:

Ревізорами податкового органу проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. Результати перевірки оформлені актом № 442/22-200/33803558 від 03.09.2012р.

В ході обумовленої перевірки ревізорами податкового органу встановлено порушення позивачем вимог:

-п.44.1 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України - ТОВ "Західбудцентр", що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1748,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011р.;

-п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.14, п.201.15 ст.201 розділу V Податкового кодексу України - ТОВ "Західбудцентр", що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 6187,00 грн., в тому числі: листопад 2011р. на суму 4667,00 грн., грудень 2011р. на суму 1520,00 грн. (а.с.8-20).

На підставі висновків названого акта перевірки від 03.09.2012р. Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення - рішення:

№ 0004222342 від 12.09.2012р., яким ТОВ "Західбудцентр" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на 1748,00 грн. (а.с.33);

№ 0004232342 від 12.09.2012р., яким ТОВ "Західбудцентр" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" на 7733,75 грн., у тому числі на 6187,00 грн. за основним платежем, на 1546,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток стало встановлення податковою інспекцією факту завищення сум податкового кредиту та валових витрат внаслідок відображення у їх складі операцій позивача з ПП "Спецкомплектсервіс". Доводи контролюючого органу ґрунтуються на тому, що в ході обумовленої перевірки встановлені обставини, щодо порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_7 щодо фіктивного підприємництва, а саме створення (придбання) суб'єктів господарської діяльності серед яких є ПП "Спецкомплектсервіс" (код - 36537144) з метою прикриття незаконної діяльності (ч.2 ст.205 КК України). Окрім того, відповідач вказує на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних щодо поставки ПП "Спецкомплектсервіс" товарно-матеріальних цінностей.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції встановив, що господарські зобов'язання позивача з ПП "Спецкомплектсервіс" щодо поставки товарно-матеріальних цінностей є фактично виконаними. Твердження відповідача щодо безпідставності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з придбання ТМЦ у ПП "Спецкомплектсервіс" суд вважає помилковим та такими, що не підтверджуються фактичними обставинами справи, оскільки спірні суми податкового кредиту та валових витрат сформовані позивачем відповідно до приписів Податкового кодексу України за господарськими операціями, що є фактично здійсненими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З наявних у справі доказів вбачається, що формування сум валових витрат та податкового кредиту за спірними операціями позивач здійснив на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій та податкових накладних, які містять обов'язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податковим кодексом України. Зокрема обставини щодо здійснення позивачем та ПП "Спецкомплектсервіс" господарської операції з поставки товарно-матеріальних цінностей (вагона-битовки, сходів сталевих, електродів, трансформатора "Термолайф" 1000*600*50) відображені у видаткових накладних № 156 від 21.11.2011р., № 188 від 30.12.2011р, платіжних дорученнях № 2535 від 07.12.2011р. та № 2667 від 10.01.2012р. про переказ позивачем коштів в оплату вартості отриманих ТМЦ, податкових накладних № 137 від 21.11.2011р., № 168 від 30.12.2011р. (а.с.46,54),

Обставини щодо фактичної поставки обумовленим контрагентом названих ТМЦ для позивача та щодо використання їх у господарській діяльності позивача підтверджуються: карткою рахунку 631 за період з 01.11.2011р. по 31.01.2012р., картками рахунку 205 за період 01.12.2011-31.01.2012р., (а.с.44,56-58), актами списання від 30.12.2012р. (а.с.59,61), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011р. форма № КБ-3 (а.с.109), актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011р. форма № КБ-2в (а.с.110-111), підсумковою відомістю ресурсів (а.с.112), актом списання № 3а-0000118 від 30.12.2011р. (а.с.60), довідками про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011р.форма № КБ-3 (а.с.95, 102), актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011р. форма № КБ-2в (а.с.96-97, 103-104), підсумковими відомостями ресурсів (а.с.98, 105-106) відповідно до яких сходи сталеві, "Термолайф" 1000*600*50, електроди використані позивачем під час капітального ремонту Рівненського обласного ліцею-інтернату (м. Рівне, вул. Котляревського,1) при виконанні договірних зобов'язань за договором на закінчення капітального ремонту № 1 від 04.11.2011р. (а.с.107-108) та при виконанні капітального ремонту спортивних майданчиків, розташованих у м. Рівне по вул. Мельника,20-22 та по вул. Соборній, 3д (парк ім. Т.Г.Шевченка), здійсненого на виконання договірних зобов'язань за договорами № 15/12 від 15.12.2011р. та № 15/13 від 15.12.2011р., укладеними з замовником Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Рівненського міськвиконкому (а.с.92-94, 99-101).

Обставини щодо фактичної поставки обумовленим контрагентом для позивача вагону-битовки та використання її у господарській діяльності позивача підтверджуються актом контрольної перевірки інвентаризації основних засобів, інвентарною карткою обліку основних засобів № 561, актом списання № 3а-0000116 від 26.12.2011р. (ТМЦ на ремонт), актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с.48-52). Відповідно до яких вагон-битовка після придбання позивачем відремонтована, визнана придатною для використання у виробничій діяльності (для перебування виконроба та працівників), передана на об'єкт по вул.Курчатова,53 в м.Рівне.

За встановлених обставин, враховуючи реєстраційні види господарської діяльності ТОВ "Західбудцентр", колегія суддів приходить до висновку, що товарно-матеріальні цінності внаслідок господарських операцій з ПП "Спецкомплектсервіс" придбані позивачем в межах господарської діяльності, з метою одержання прибутку при виконанні договірних зобов'язань перед третіми особами.

Поряд із зазначеним, доводи відповідача викладені у названому вище акті перевірки, щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій позивача та обумовленого контрагента є такими, що ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та в супереч частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не підтверджено відповідними доказами.

Що ж до доводів відповідача, про те, що правочини позивача з названим контрагентом є нікчемними та такими, що порушують публічний порядок і направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість та податку на прибуток внаслідок безпідставного формування податкового кредиту і валових витрат на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідачем також не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Окрім того, згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб

За таких обставин, покупець товарів (робіт, послуг) не може нести відповідальності за неправомірні дії його контрагентів (за умови необізнаності щодо їх протиправної поведінки).

З огляду на обумовлене, доводи податкового органу про наявність порушеної кримінальної справи відносно ОСОБА_7 щодо фіктивного підприємництва, відсутності у позивача на момент перевірки товаро-супровідних документів на перевезення обумовлених ТМЦ не спростовують обставин щодо фактичного виконання названих господарських операцій.

Поряд із зазначеним, Єдиний державний реєстр (а.с.113-115,128-132, 134-135) не містить жодних відомостей про будь-яку причетність ОСОБА_7 до ПП "Спецкомплектсервіс" (названа особа не є засновником (власником), учасником, особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені названого контрагента без довіреності).

Згідно зі статтею 18 цього Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Крім цього, в акті перевірки зазначено, що підставою для призначення позапланової документальної перевірки позивача слугував пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Вказаною нормою закону встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється в разі якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

За встановлених обставин, та враховуючи відсутність вироку суду в кримінальній справі, що набрав законної сили, суд приходить до висновку, що податковим органом передчасно винесено спірні податкові повідомлення -рішення. При цьому, відповідачем не надано суду будь-яких об'єктивних доказів, які б підтверджували фіктивність (безтоварність) господарських операцій позивача та ПП "Спецкомплектсервіс" або причетність особи, стосовно якої порушено кримінальну справу, до господарської діяльності ПП "Спецкомплектсервіс" на час вчинення господарських операцій з позивачем.

З даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що на момент здійснення позивачем господарських операцій з ПП "Спецкомплектсервіс" названий суб'єкт господарювання в установленому порядку був наділений господарською правосуб'єктністю, відомості про нього були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, який не містив відомостей про відсутність названих суб'єктів за зареєстрованим місцезнаходженням. Крім того, обумовлений суб'єкт господарювання на момент здійснення спірних угод був зареєстрований платником податку на додану вартість, а відтак на законних підставах мав право вступати у господарські правовідносини з іншими платниками податку, виконувати взяті господарські зобов'язання та здійснювати видачу податкових накладних.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявність порушених кримінальних справ, відсутність товаро-супровідних документів на перевезення вантажу не можуть впливати на право позивача щодо формування складу валових витрат та податкового кредиту.

Порядок формування сум валових витрат та податкового кредиту регламентується нормами п. 138.2, 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п14.1.181 пункту 14.1 статті 14, п. 198.1, п. 198.3, 198.4, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 статті 201 ПК України, які передбачають, що необхідною умовою для формування валових витрат та сум податкового кредиту є наявність у платника податків відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та наявність податкових накладних.

З наявних у справі доказів вбачається, що позивач здійснив формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту відповідно до приписів перелічених норм та на підставі податкових накладних та первинних документів, що містять усі обов'язкові реквізити та за господарськими операціями, що є фактично виконані.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що твердження відповідача щодо нікчемності укладених договорів є помилковими та такими, що не підтверджуються фактичними обставинами справи, оскільки спірні суми податкового кредиту та валових витрат сформовані позивачем відповідно до приписів Податкового Кодексу України та за господарськими операціями, що є фактично здійсненими.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного судова колегія Житомирського апеляційного адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "24" жовтня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: А.Ю.Бучик Г.І. Майор

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Західбудцентр" вул.Корольова, 2,м.Рівне,33024

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул. Відінська, 8,м.Рівне,33000