Ухвала суду № 29216629, 01.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2013 р.Справа № 1609/2а-604/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради на постанову Київського районного суду м. Полтави від 23.08.2012р. по справі № 1609/2а-604/12

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради

про перерахунок коштів,

ВСТАНОВИЛА:

05.10.2011 р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом, у якому просив зобов'язати УПСЗН Виконавчого комітету Київської районної ради м. Полтави перерахувати й виплати щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі, встановленому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за період з 01.01.2000 р. по день розгляду справи.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 23.08.2012 р. позовні вимоги задоволено частково.

Визнано неправомірними дії та відмови Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради у здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік в розмірах, що передбачені ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради зробити перерахунки, донарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2011 рік з розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, та провести відповідні виплати з урахуванням проведених виплат.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського районного суду м. Полтави від 23.08.2012 р. у частині задоволення позивних вимог з підстав порушення судом першої інстанції вимог матеріального і процесуального права, та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 183-2 справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача, є особою, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії (посвідчення НОМЕР_1) (а.с. 9).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що для щорічної допомоги на оздоровлення позивача за 2011 рік відповідач мав керуватися нормами ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому відмова відповідача здійснити перерахунок пенсій у розмірах визначених законом призвела до порушення прав позивача, які підлягають захисту.

Колегія суддів погоджується із загальним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглядається в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796).

Відповідно до ст.48 Закону №796 позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення.

Частиною 4 ст. 48 Закону №796 передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії становить п'ять мінімальних заробітних плат.

Частиною 7 статті 48 Закону №796 встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

З письмових доказів вбачається, що позивачу виплачено щорічну допомогу на оздоровлення в 2011 в розмірі 100 грн. згідно рішення відповідача про призначення компенсації від 11.07. 2011 р. Допомога позивачу виплачена в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с 10).

Доводи апеляційної скарги з посиланням на положення постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон №796 має вищу юридичну силу в порівняні з постановами Кабінету Міністрів України.

Крім того, судова колегія зауважує, що норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам законів, а тим більше змінювати їх при вирішенні питання щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Посилання апелянта на рішення КСУ від 25.01.2012 р. № 2-рп/2012 є недоцільним, оскільки за загальним правилом закон зворотної сили у часі не має, тому при визначенні розміру та порядку виплати річної допомоги на оздоровлення відповідач має керуватися вимогами закону, в чинній на відповідний момент часу редакції.

Колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції, що станом на час виплати позивачу зазначеної допомоги в 2011 році позивач мав застосовувати норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та здійснювати виплату в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 23.08.2012р. по справі № 1609/2а-604/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і касаційному оскарженню не підлягає

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.