Ухвала суду № 29216623, 13.12.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"13" грудня 2012 р. Справа № 0670/6891/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Одемчука Є.В.

Майора Г.І.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "29" жовтня 2012 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Житомирський маслозавод" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 03 жовтня 2012 р. №0000158222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1449,00 грн. та №0000159222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9849,00 грн., у тому числі: 6566,00 грн. - основного платежу та 3283,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій..

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.10.2012 р., адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 03 жовтня 2012 р. № 0000158222 та № 0000159222

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

З оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що в ході розгляду справи Житомирським окружним адміністративним судом встановлено такі фактичні обставини:

Ревізорами податкового органу проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та фінансово - господарських відносин з ПП "Адлер Транс", КП "Альянс" та інших суб'єктів господарювання, за наслідками якої складено акт № 3293/22-2/00182863 від 11 вересня 2012 року (а.с. 12-47).

В ході обумовленої перевірки ревізорами податкового органу встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, пп. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, п. 7.4., п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 80051,00 грн. та податок на прибуток в сумі 96653,00 грн.

На підставі порушень, встановлених контролюючим органом та з врахуванням результатів розгляду заперечень позивача на акт перевірки, Державною податковою інспекцією у м. Житомирі прийнято податкові повідомлення-рішення від 03 жовтня 2012 р. №0000158222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1449,00 грн. та №0000159222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9849,00 грн., у тому числі: 6566,00 грн. - основного платежу та 3283,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток стало встановлення податковою інспекцією факту завищення сум податкового кредиту та валових витрат внаслідок відображення у їх складі операцій позивача з ПП "Адлер Транс" по договору на транспортно-експедиційне обслуговування (а.с. 80-81) та з КП "Альянс" по договору підряду від 12 жовтня 2010 р. (а.с. 72-74).

Доводи контролюючого органу ґрунтуються на тому, що за даними акту перевірки встановлено, що ПП "Адлер Транс" має ознаки сумнівності та не перебуває за зареєстрованим місцезнаходженням, а тому операції з надання транспортних послуг не мали реального характеру, послуги не надавалися, крім того, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) даних послуг. Висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань по операціям позивача з КП "Альянс" по договору підряду від 12 жовтня 2010 р. (а.с. 72-74) ґрунтується на тому, що відповідач вважає названий договір нікчемним. Нікчемність такого договору обумовлюється тим, що неможливо провести зустрічну звірку з КП "Альянс" і те, що відносно посадових осіб порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції встановив, що господарські зобов'язання позивача з ПП "Адлер Транс" по договору на транспортно-експедиційне обслуговування (а.с. 80-81) та з КП "Альянс" по договору підряду від 12 жовтня 2010 р. (а.с. 72-74) є фактично виконаними. Твердження відповідача щодо нікчемності укладених договорів суд вважає помилковим та такими, що не підтверджуються фактичними обставинами справи, оскільки спірні суми податкового кредиту та валових витрат сформовані позивачем відповідно до приписів Податкового Кодексу України та Закону України "Про податок на додану вартість" та за господарськими операціями, що є фактично здійсненими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З наявних у справі доказів вбачається, що формування сум валових витрат та податкового кредиту за спірними операціями позивач здійснив на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій та податкових накладних, які містять обов'язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податковим кодексом України. Зокрема обставини щодо фактичного отримання позивачем транспортно-експедиційних послуг від ПП "Адлер Транс" на суму 7560,00 грн. за договором на транспортно-експедиційне обслуговування № 303 підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000051 від 22.06.2011 р., товарно-транспортними накладними від 21.06.2011 р. (90-94), податковою накладною № 50 від 22.06.2011 р. (а.с. 97) та платіжним дорученням про оплату позивачем вартості послуг № 11101 від 17.08.2011 р. Обставини щодо фактичного виконання КП "Альянс" договору підряду № 1617-519 від 12 жовтня 2010 року, предметом якого є виконання робіт з нанесення захисного еластомірного покриття в морозильній камері, вартістю 31833,00 грн. підтверджуються: податковою накладною № 4023 від 18.10.2010 р. (а.с. 79), актом здачі-прийняття робіт (а.с. 75), оборотно-сальдовою відомістю.

Поряд із зазначеним, доводи відповідача викладені у названому вище акті перевірки, щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій позивача та обумовлених контрагентів є такими, що ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та всупереч частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не підтверджено відповідними доказами.

Що ж до доводів відповідача, про те, що правочини позивача з названими контрагентами є нікчемними та такими, що порушують публічний порядок і направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість та податку на прибуток внаслідок безпідставного формування податкового кредиту і валових витрат на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння, яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідачем також не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Окрім того, згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб

За таких обставин, покупець товарів (робіт, послуг) не може нести відповідальності за неправомірні дії його контрагентів (за умови необізнаності щодо їх протиправної поведінки).

З огляду на обумовлене, доводи податкового органу щодо наявності порушеної кримінальної справи відносно посадових осіб КП "Альянс", відсутності ПП "Адлер Транс" на дату проведення перевірки за зареєстрованим місцезнаходженням не спростовують обставин щодо фактичного виконання обумовлених господарських операцій.

Поряд з тим, з матеріалів справи, відомостей офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України, даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців вбачається, що на момент здійснення позивачем господарських операцій з ПП "Адлер Транс" та КП "Альянс" названі суб'єкти господарювання в установленому порядку були наділені господарською правосуб'єктністю, відомості про них були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, який не містив відомостей про відсутність названих суб'єктів за зареєстрованим місцезнаходженням. Крім того, перелічені суб'єкти господарювання на момент здійснення спірних угод були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а відтак на законних підставах мали право вступати у господарські правовідносини з іншими платниками податку, виконувати взяті господарські зобов'язання та здійснювати видачу податкових накладних.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що результати перевірки контрагентів позивача, наявність та/або відсутність контрагентів за зареєстрованим місцезнаходженням, наявність або відсутність порушених кримінальних справ не можуть впливати на право позивача щодо формування складу валових витрат та податкового кредиту.

Порядок формування сум валових витрат та податкового кредиту регламентується нормами п. 138.2, 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, пп. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п14.1.181 пункту 14.1 статті 14, п. 198.1, п. 198.3, 198.4, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 статті 201 ПК України, які передбачають, що необхідною умовою для формування валових витрат та сум податкового кредиту є наявність у платника податків відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та наявність податкових накладних.

З наявних у справі доказів вбачається, що позивач здійснив формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту відповідно до приписів перелічених норм та на підставі податкових накладних та первинних документів, що містять усі обов'язкові реквізити та за господарськими операціями, що є фактично виконані.

Стосовно ж покликань відповідача на наявність порушеної кримінальної справи, то відповідно до п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Постанова про порушення кримінальної справи (в розумінні ст. 70 КАС України) не є належним доказом, що встановлює обставини щодо фіктивної підприємницької діяльності контрагента, нікчемності (безтоварності) правочинів укладених платниками податку таким контрагентом.

За встановлених обставин, та враховуючи відсутність вироку суду в кримінальній справі, що набрав законної сили, суд приходить до висновку, що податковим органом передчасно винесено спірні податкові повідомлення -рішення. При цьому, відповідачем не надано суду будь-яких об'єктивних доказів, які б підтверджували фіктивність (безтоварність) господарських операцій позивача та названого контрагента або причетність осіб, стосовно яких порушено кримінальну справу, до господарської діяльності на час вчинення названих господарських операцій з позивачем.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 р., є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України").

Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що твердження відповідача щодо нікчемності укладених договорів є помилковим та такими, що не підтверджуються фактичними обставинами справи, оскільки спірні сума податкового кредиту та валових витрат сформовані позивачем відповідно до приписів Податкового Кодексу України та Закону України "Про податок на додану вартість" та за господарськими операціями, що є фактично здійсненими.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судами першої інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, судова колегія Житомирського апеляційного адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "29" жовтня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Є.В.Одемчук Г.І. Майор _______

Повний текст Ухвали виготовлено "04" грудня 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Публічне акціонерне товариство "Житомирський маслозавод" вул. Івана Гонти,4,м.Житомир,10019

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014