Ухвала суду № 29214417, 24.09.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-3239/12/0170/27

24.09.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кукти М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е.) від 14.05.12 у справі 2а-3239/12/0170/27

за позовом Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М.Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-С" (вул. Маршала Жукова, буд. 33, кв. 9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95035)

про стягнення.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2012 в задоволенні адміністративного позову Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-С", - відмовлено (арк.с. 40-45).

Постанова суду мотивована тим, що позивачем не дотримано положення чинного законодавства, які регламентують порядок звернення податкового органу до суду для стягнення податкових зобов'язань.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги (арк.с.50-51).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що привело до невірного вирішення справи та порушення інтересів держави.

У судове засідання 24.09.2012 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес-С", зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 09.04.2010 року за адресою: 95035, АР Крим, м. Сімферополь, Залізничний район, вул. М.Жукова, 33, кв. 9, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А 01 № 613689 (арк.с.7) та довідкою з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.07.2011 року (арк.с.6).

Згідно довідки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 12.04.2010 року № 1279/29-0 ТОВ "Гермес-С" взято на облік платника податків з 12.04.2010 р. за № 72321 (арк.с.8), отже згідно із законодавством України, відповідач зобов'язаний сплачувати податки до Державного бюджету України та місцевих бюджетів, подавати встановлену законом звітність.

Направленням № 385, № 386 від 23.02.2011 року працівниками ДПІ у м. Сімферополі Сухорученковим О.М, Ковінським О.М. проведено фактичну перевірку ТОВ "Гермес-С" з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що був складений акт реєстраційний № 000599/259/01/09/23/37050261 від 02.03.2011 року (а.с. 21-22).

Перевіркою встановлені порушення пункту 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме не забезпечена відповідність сум наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів вказаних у денному звіті РРО, сума невідповідності склала 0,50 грн.

На підставі складеного акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0023622303 від 17.03.2011 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн. (арк.с. 17). Податкове повідомлення-рішення направлено відповідачу поштою із супровідним листом, але повернуто поштовим відділенням у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

11.04.2011 наказом позивача №1163 та на підставі направлення № 14960/10/23-3 № 14961/10/23-3 від 11.04.2011 року працівниками позивача Федоровим С.О., Ніколенко О.І. проведено фактичну перевірку ТОВ "Гермес-С" з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що був складений акт реєстраційний № 0044247/313/01/09/23/37050261 від 12.04.2011 року (арк.с. 14-15).

У ході перевірки встановлені порушення пунктів 1, 2, 9, 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: проведення розрахункової операції на суму 89,90 грн. без застосування РРО; не видача розрахункового документу; не зберігання Z-звітів №199, 200, 201, 196, 158, 159; не забезпечена відповідність сум наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів вказаних у денному звіті РРО; сума невідповідності склала 262,55 грн.; п.267.6 ст. 267 Податкового кодексу України №2755-6 від 02.12.10 (зі змінами та доповненнями) - порушено порядок використання торгового патенту, відсутність торгового патенту з 01.04.2011.

На підставі складеного акту прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.04.2011 №0024382303 про застосування штрафних санкцій у розмірі 2 302,55 грн.; та №0024392303 про застосування штрафних санкцій у розмірі 300,80 грн. (арк.с. 9-10).

Податкові повідомлення-рішення направлені відповідачу поштою із супровідним листом, згідно Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України № 985 від 22.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за № 1440/18735 у зв'язку із тим, що спірні правовідносини виникли після набрання чинності Податковим кодексом України, але повернуті поштовим відділенням у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції проаналізовано діюче законодавство та вірно встановлено обставини порушень і відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Правовідносини сторін регулюються статтею 19 Конституції України, Господарським кодексом України, Податкового кодексу України, Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон №265/95-ВР).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 частини першої статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що до прав органів податкової служби відноситься, зокрема, право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Статтею 2 Закону №265/95-ВР передбачено, що місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Відповідно до абзацу 4 статті 2 Закону №265/95-ВР, зокрема, розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу).

Згідно з наведеним в абзаці 15 статті 2 Закону №265/95-ВР визначенням, розрахунковим документом є документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункти 1 частини першої статті 3 Закону №265/95-ВР).

Відповідальність за порушення, встановлене актом перевірки, передбачена статтею 17 Закону №265/95-ВР, згідно з якою за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, сума заборгованості зі сплати штрафних (фінансових) санкцій після узгодження і несплати у встановлений законом строк є узгодженим грошовим зобов'язання та відповідно податковим боргом, який після набрання чинності Податковим кодексом України стягується відповідно до норм Податкового кодексу України.

Податковим кодексом України встановлений чіткий порядок стягнення податкового боргу, в тому числі, визначений момент, з якого податкові органи отримують право на його стягнення в судовому порядку.

Згідно п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, що встановлено в ч. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України.

З урахуванням аналізу зазначених положень Податкового кодексу України, податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених ст.ст. 59, 95 Податкового кодексу України, тобто після настання таких подій:

- наявності саме податкового боргу, узгодженого в порядку, встановленому Податковим кодексом України,

- після надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу;

- сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

При цьому відповідно до ст.ст. 59, 95, п.п. 14.1.153, 14.1.175, 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається органом державної податкової служби платнику податків щодо погашення податкового боргу за кожний конкретний період за кожних конкретних підстав (наприклад, на підставі кожної податкової декларації або на підставі кожного податкового повідомлення-рішення). Так, відповідно до п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу, визначення якого міститься у п.п. 14.1.175, 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Норма п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України № 2181 від 21.12.2000 р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", яка встановлювала, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу, при цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється, втратила чинність з 01.01.11 у зв'язку із набранням чинності Податковим кодексом України, у якому подібна норма відсутня.

Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 р. N 266, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 р. за № 595/5786, згідно з п. 4.6. якого окрема податкова вимога щодо нового податкового боргу не формується, з часу набрання чинності Податковим кодексом України не діє.

У Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 N 1037, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за 1432/18727, який діє з часу набрання чинності Податковим кодексом України, відповідна норма щодо не формування та не направлення окремої вимоги на новий борг відсутня.

Таким чином, сума заборгованості зі сплати штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про РРО є сумою податкового боргу, який виник після набрання чинності Податковим кодексом України і врегулювання спірних відносин в частині права позивача на звернення до суду із позовними вимогами про стягнення податкового боргу за податковим повідомленням-рішеннями № 0023622303 від 17.03.2011, № 0024382303, № 0024392303 від 18.04.2011 в загальному розмірі 2 604,35 гривень, повинно відбуватись за вимогами чинного Податкового кодексу України, а саме з урахуванням п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, згідно якого для виникнення права на стягнення податкового боргу, необхідно настання двох подій, а саме:

- направлення платнику податків податкової вимоги про погашення податкового боргу по кожному виду податку, по кожному податковому періоду окремо;

- сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач не приймав та не направляв відповідачу податкові вимоги на суму податкового боргу. Надіслання податкової вимоги платнику податку є обов'язковим для здійснення податковим органом його стягнення у судовому порядку.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем порушені вимоги чинного законодавства України, які передують зверненню податкового органу до суду для стягнення податкового зобов'язання.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, статтею 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.05.12 у справі 2а-3239/12/0170/27 залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.05.12 у справі 2а-3239/12/0170/27 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій сторонам по справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна