Постанова № 29213749, 07.02.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2013 року м. Львів № 2а-10443/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Думич Х.М., представника позивача Мельничука В.А., представника відповідача Томашівського О.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп'ютер» до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп'ютер» (далі - ТОВ «Стек-Комп'ютер») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС (далі - ДПІ у Личаківському районі м. Львова). Враховуючи заяву від 27.12.2012 року про усунення недоліків позову та уточнення позовних вимог, ТОВ «Стек-Комп'ютер» просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова №0004382320/19512 від 18.12.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1969199 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення ґрунтується на необґрунтованих висновках податкового органу про безтоварність його господарських операцій з контрагентом ПП «Ново Ком». Позивач зазначив про те, що відповідач не надав належної правової оцінки його правовідносинам з названим контрагентом та не дослідив первинних документів,складених за наслідками такої господарської діяльності. На підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Ново-Ком» позивач надав усі наявні первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справ. Представник позивача таку позицію підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких полягає у наступному. Під час перевірки ТОВ «Стек-Комп'ютер» було використано акт Алчевської ОДПІ в Луганській області № 315/231-36917481 від 10.02.2012 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-Ком» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 30.09.2011 року», у якому зазначено про те, що ПП «Ново-Ком» не має матеріально-технічної бази та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, тому всі укладені з ним правочини не мали на меті настання правових наслідків та спрямовані на надання податкової вигоди третім особам. На основі таких висновків Алчевської ОДПІ відповідач вирішив, що оскільки господарських операцій насправді не було, то й правових наслідків такі взаємовідносини позивача з ПП «Ново-Ком» не спричинили. Тому первинні документи, про які зазначив позивач, не мають доказового значення і не можуть бути підставою для формування показників податкового обліку. Отже, в порушення вимог п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Стек-Комп'ютер» завищило податковий кредит на загальну суму 1969198 грн., сформований на підставі податкових накладних від ПП «Ново-Ком». Зважаючи на наведені обставини відповідач вважає, що підстав для задоволення позову немає. Представник відповідача таку позицію також підтримав, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі підтверджуються, та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ТОВ «Стек-Комп'ютер» зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради 30.07.1999 року. Основним видом діяльності цього підприємства є сервісне обслуговування, а також гуртовий та роздрібний продаж комп'ютерної та побутової техніки.

04 січня 2011 року ТОВ «Стек-Комп'ютер» (Покупець) та ПП «Ново-Ком» (Постачальник) підписали договір № 040101 (том І, а.с. 37-41), відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити Товар на умовах, визначених у цьому Договорі.

Умови та строки поставок визначено у п. 4 цього договору, зокрема, у п. 4.1 зазначено, що базисом поставки є EXW м. Київ, склад Постачальника відповідно до правил «Інкотермс 2000». Базис поставки на окрему партію Товару може бути змінено за домовленістю сторін і в такому разі змінений базис поставки Постачальник вказує в рахунку - фактурі на оплату такої партії товару. Згідно з пп. 4.2, 4.3 цього Договору, товар постачається на основі замовлень Покупця, оформлених у формі заявки на поставку товару. Датою погодження сторонами заявки на поставку товару вважається дата виписки Постачальником рахунку-фактури на оплату зазначеного товару. Остаточним погодженням заявки з боку Покупця вважається прийняття ним товару, доставленого Постачальником, з підписанням відповідної накладної.

На умовах даного договору ТОВ «Стек-Комп'ютер» протягом січня-березня 2011 року оформляло своєму постачальнику замовлення та поставку товару із зазначенням асортименту товару, його кількості та одиниць виміру, а також вказувало місце поставки: склад покупця м. Львів, вул. Промислова, 21 (том І, а.с. 42-128).

На підставі кожного замовлення ПП «Ново-Ком» виписувало покупцю рахунки-фактури, відповідно до яких поставка товару буде здійснюватися на склад ТОВ «Стек-Компютер» в м. Львові по вул. Промисловій, 21.

Протягом січня-березня 2011 року ПП «Ново-Ком» виписало наступні рахунки - фактури на поставку оргтехніки на склад ТОВ «Стек-Комп'ютер»: № 319 від 04.01.2011 року на суму 555567 грн., № 316 від 04.01.2011 року на суму 567777 грн.; 321 від 05.01.2011 року на суму 594450 грн.; № 322 від 10.01.2011 року на суму 575555.66 грн.; № 323 від 10.01.2011 року на суму 390900,65 грн.; № 324 від 11.01.2011 року на суму 377670 грн.; № 326 від 12.01.2011 року на суму 297780 грн.; № 327 від 12.01.2011 року на суму 230300 грн.; № 877 від 01.02.2011 року на суму 590500 грн.; № 881 від 04.02.2011 року на суму 540433,33 грн.; № 888 від 14.02.2011 року на суму 597765 грн.; № 877 від 14.02.2011 року на суму 590987,86 грн.; № 895 від 22.02.2011 року на суму 597768 грн.; № 896 від 22.02.2011 року на суму 587745,46 грн.; № 734 від 01.03.2011 року на суму 550000 грн.; № 731 від 01.03.2011 року на суму 599000 грн.; № 735 від 04.03.2011 року на суму 599500 грн.; № 736 від 04.03.2011 року на суму 590500 грн.; № 752 від 14.03.2011 року на суму 590467,01 грн.; № 753 від 14.03.2011 року на суму 597765 грн.; № 754 від 21.03.2011 року на суму 597768 грн.; № 755 від 31.03.2011 року на суму 595000 грн. (том І, а.с. 129-250).

Факт поставки товарів на склад ТОВ «Стек-Комп'ютер» оформлено сторонами шляхом підписання накладних з відомостями про асортимент, кількість та вартість кожної партії товару, яку ПП «Ново-Ком» доставив на замовлення свого покупця. Товар приймався разом з накладними на нього, копії яких представник позивача надав для долучення до матеріалів справи (том ІІ, а.с. 1-246).

З боку ТОВ «Стек-Комп'ютер» накладні по факту отримання тору підписував особисто керівник підприємства, що підтверджується його поясненнями (том ІІІ, а.с.156).

Вартість отриманого від ПП «Ново-Ком» товару позивач оплатив протягом березня-квітня 2011 року, на підтвердження чого долучив копії платіжних доручень (том ІІІ, а.с. 6-21).

Слід також зазначити, що прихід товару на склад ТОВ «Стек-Комп'ютер» відображено у журналі складського обліку, який ведеться в електронній формі. На вимогу суду представник позивача надав роздруківку цього журналу, яку долучено до справи (том ІІІ, а.с. 23-122). Як пояснив представник позивача, цей журнал ведеться таким чином, щоб у ньому було відображено відомості про дату та підставу (накладну) отримання кожного найменування товару та про його подальшу реалізацію покупцям ТОВ «Стек-Комп'ютер» (із зазначенням підтверджуючого первинного документа).

По факту поставки комп'ютерної техніки ПП «Ново-Ком» видало ТОВ «Стек-Комп'ютер» податкові накладні: № 316 від 04.01.2011 року 567777 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 94629,50 грн., № 319 від 04.01.2011 року на суму 555567 грн.. у т.ч. ПДВ в сумі 92594,50 грн., № 321 від 05.01.2011 року на суму 594450 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 99075 грн., № 322 від 10.01.2011 року на суму 575555,66 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 95925,94 грн., № 323 від 10.01.2011 року на суму 390900,65 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 65150,11 грн., № 324 від 11.01.2011 року на суму 377670 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 62945 грн., № 326 від 12.01.2011 року на суму 297780 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 49630 грн., № 327 від 12.01.2011 року на суму 230300 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 38383,33 грн., № 877 від 01.02.2011 року на суму 590500 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 98416,67 грн., № 881 від 04.02.2011 року на суму 540433,33 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 90072,22 грн.. № 887 від 14.02.2011 року на суму 590987,86 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 98497,98 грн., № 888 від 14.02.2011 року на суму 597765, у т.ч. ПДВ в сумі 99627,50 грн., № 895 від 22.02.2011 року на суму 597768, у т.ч. ПДВ в сумі 99628 грн., № 896 від 22.02.2011 року на суму 587745,46 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 97957,58 грн., № 734 від 01.03.2011 року на суму 550000 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 91666,67 грн., № 731 від 01.03.2011 року на суму 599000 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 99833,33 грн., № 736 від 04.03.2011 року на суму 599500 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 99916,67 грн., № 736 від 04.03.2011 року на суму 590500 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 98416,67 грн., № 753 від 14.03.2011 року на суму 597765 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 99627,50 грн., № 754 від 21.03.2011 року на суму 597768 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 99628 грн., № 755 від 31.03.2011 року на суму 595000 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 99166,67 грн., № 752 від 14.03.2011 року на суму 590467,01 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 98411,17 грн. (том ІІ, а.с. 108-246, том ІІІ, а.с. 1-5).

На підставі перелічених вище податкових накладних ТОВ «Стек-Комп'ютер» віднесло до складу податкового кредиту за січень - березень 2011 року сплачений у вартості придбаних товарів податок на додану вартість на загальну суму 1969198 грн.

З 19 листопада 2011 року по 23 січня 2012 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова проводила позапланову виїзну перевірку ТОВ «Стек-Комп'ютер» з питань взаєморозрахунків з ПП «Ново-Ком», ТОВ «Оріал», ТОВ «Інвест-пром» за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, за наслідками якої складено акт № 386/23-2/30538300 від 30.11.2012 року (далі - акт перевірки від 30.11.2012 року). У цьому акті ДПІ у Личаківському районі м. Львова зазначила серед іншого про те, що відповідно до акта Алчевської ОДПІ в Луганській області № 315/231-36917481 від 10.02.2012 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-Ком» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 30.09.2011 року» ПП «Ново-Ком» фактично не могло здійснювати жодних господарських операцій через відсутність для цього основних фондів, будь-якої матеріально-технічної бази, а також трудових ресурсів. Тому договори, які укладало ПП «Ново-Ком», не мали на меті настання реальних наслідків, які ними обумовлювалися, а були спрямовані на отримання безпідставної вигоди та штучного формування показників податкової звітності. На цій підставі відповідач зазначив в акті перевірки від 30.11.2012 року про те, що ТОВ «Стек-Комп'ютер», як один із контрагентів ПП «Ново-Ком», фактично ніяких товарів від свого Постачальника отримувати не міг, а тому відображені у первинних документах відомості не відповідають дійсності і не підтверджують задекларованих показників податкового кредиту.

У висновках акта перевірки від 30.11.2012 року зазначено, що ТОВ «Стек-Комп'ютер» порушило вимоги пп. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 1969198 грн., у т.ч. за січень 2011 року - на суму 598333 грн., за лютий 2011 року - на 584199 грн., за квітень 2011 - на суму 786666 грн.

На підставі акта перевірки від 30.11.2012 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова винесла податкове повідомлення-рішення № 0004382320 від 18.12.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ 2Стек - Комп'ютер» за платежем податок на додану вартість на суму 1969199 грн., у т. ч. 1969198 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з такими рішеннями податкового органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий адміністративний суд України в листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010р. «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» роз'яснив, що не є підставою для відмові у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

При вирішенні спору суд виходить з наступних мотивів:

На час вчинення господарських операцій, про які згадано вище, ТОВ «Стек-Комп'ютер» та ПП «Ново-Ком» зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Для забезпечення потреб господарської діяльності ТОВ «Стек-Комп'ютер» має у власності складське приміщення загальною площею 3422,7 кв. м у будинку № 21 на вул. Промисловій у м. Львові, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майна серії ССТ № 649164 (том ІІІ, а.с. 22). Під час судового розгляду справи представник позивача надав суду фотознімки вказаного складу (том ІІІ, а.с. 179-180), на яких зображено стелажі з упакованими товарами, ряди великогабаритних коробок, судячи з їх зовнішнього маркування, з побутовою та комп'ютерною технікою, а також вигляд будівлі, у якій розміщено склад техніки, ззовні.

ОСОБА_3, який був керівником ТОВ «Стек-Комп'ютер» у період з 21.07.1999 року по 08.11.2012 року, підтвердив факт отримання протягом січня - березня 2011 року товарів від ПП «Ново-Ком» на підставі договору від 04.01.2011 року. Вказав, що товар поставлвся ПП «Ново-Ком» на склад ТОВ «Стек-Комп'ютер», що розташований на вул. Промисловій, 21. Повідомив також, що товар приймав особисто разом із накладними, а щодо товарно-транспортних накладних, то від перевізника він їх не вимагав і не з'ясовував, чи такі є. Свої пояснення ОСОБА_3 виклав у письмовій формі, які долучено до матеріалів даної справи (том ІІІ, а.с. 156).

По факту виконання договірних зобов'язань ПП «Ново-Ком» видало позивачу податкові накладні встановленої форми та змісту, на підставі яких товариство віднесло до складу податкового кредиту за січень-березень 2011 року 1969198 грн. Зміст господарських операцій, її вартісні та кількісні показники відображено також у накладних та рахунках - фактурі, а також у журналі складського обліку.

Отриманий від ПП «Ново-Ком» товар позивач надалі використав у своїй господарській діяльності (продавав), на підтвердження чого надав типові договори з покупцями та видаткові накладні, згідно з якими товар постачався замовникам ТОВ «Стек-Комп'ютер». Копії частини зазначених документів для ілюстрації долучено до матеріалів справи.

Надані на вимогу суду представником податкового органу відомості з баз даних ДПС свідчать про те, що у відповідних звітних періодах (січень-березень 2011 року) постачальник ПП «Ново-Ком» задекларував податкові зобов'язання з податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «Стек-Компютер» на загальну суму 1969198 грн. (598333,38+584199,95+78666,68); позивач задекларував ті ж суми у складі податкового кредиту відповідних звітних місяців (том ІІІ, а.с.229-234).

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з придбання в січні-березні 2011 року товару в постачальника ПП «Ново-Ком».

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Попри свій обов'язок, відповідач не довів суду неможливості здійснення ПП «Ново-Ком» та ТОВ «Стек-Комп'ютер» господарської діяльності, як це зазначено в акті перевірки від 30.11.2012 року. Висновки ДПІ у Личаківському районі м. Львова про безтоварність господарських операцій ТОВ «Стек-Комп'ютер» по суті ґрунтуються на результатах перевірки ПП «Ново-Ком», яку проводила Алчевська ОДПІ про фіктивність усіх правочинів, укладених названим підприємством.

З приводу такого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, варто зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу. У даному випадку суд взяв до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 31.01.2011 року в справі № 21-47а10 наступного змісту. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація;. експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (пп. 83.1.1. 83.1.2. 83.1.383.1.4. 83.1.6. п. 81.3 ст. 83 ПК України).

Всупереч наведеній нормі, орган ДПС досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства. Проте, висновки про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України відповідач зробив з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ані Податковий кодекс України, ані Закон України «Про державну податкову службу України» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Податкові органи не наділено компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону. Встановивши, що правочин має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яку наведено у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема, корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо у нього і були б відповідні переконання.

За змістом статті 228 ЦК України у редакції, яка діє з 01 січня 2011 року, правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, належать до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

З цього приводу слід також додати, що відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На основі наведено вище суд дійшов до висновку, що прийняті на основі висновків акта перевірки від 30.11.2012 року податкове повідомлення-рішення 0004382320/19512 від 18.12.2012 року не відповідає критеріям, які наведено у ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки його прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. Поряд з тим, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд вважає, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

На підставі норми статті 94 КАС України суд присуджує понесені позивачем судові витрати (судовий збір) з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС №0004382320/19512 від 18.12.2012 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ «Стек-Комп'ютер» судові витрати (судовий збір) в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 11 лютого 2013 року.

Суддя Москаль Р.М.