Рішення № 29213493, 04.02.2013, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 1601/5518/2012

Провадження № 2/524/23/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2013 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

Головуючого судді - Кривич Ж.О.,

при секретарі - Сичовій Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися в суд до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з позовом про відшкодування шкоди, завданою їм смертю близької людини - ОСОБА_6.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представники ОСОБА_7, ОСОБА_8 пояснили, що 23 серпня 2001 року у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася з вини відповідачів, загинула ОСОБА_6 Вона доводилася ОСОБА_1 дружиною, а двом іншим позивачам - мамою.

Кримінальне переслідування відповідачів закінчилося у грудні 2011 року звільненням їх від кримінальної відповідальносту у зв»язку із закінченням строків давності у відповідності до статтей 49, 248 Кримінально-процесуального Кодексу УРСР ( 1960 р.)

Посилаючись на статті 1166, 1167, 1187, 1188, 1190, 1201 Цивільного Кодексу України, позивачі вважали, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мають відшкодувати солідарно майнову та моральну шкоду. Майнова шкода з урахуванням індексу інфляції становить 114 716, 95 грн. та складається з витрат позивача ОСОБА_1 на придбання предметів та послуг поховального призначення, витрат на проведення поминального обіду, виготовлення та встановлення тимчасового пам»ятника у 2002 році та пам»ятника у 2005 році. Моральну шкоду кожний з позивачів оцінив у 500 000,00 грн., обгрунтувавши її тяжкими душевними стражданнями, викликаними втратою найдорожчої для них людини.

Позивач ОСОБА_3 просив слухати справу без його участі (письмова заява, а.с. 37).

Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечував (письмові заперечення, а.с. 49-53). Його представник ОСОБА_9 суду пояснила, що ОСОБА_4 погодився із закриттям кримінальної справи у зв»язку із закінченням строків давності, нерозуміючи наслідків. Винною особою у дорожньо-транспортній пригоді є ОСОБА_5, який має нести відповідальність за завдану майнову та моральну шкоду перед потерпілими.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_10 - позов визнавав частково, але зауважив, що вимоги позивачів стосовно розміру майнової та моральної шкоди не відповідають діючому законодавству та судовій практиці в аналогічних справах.

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши надані ними докази, встановив такі фактичні обставини справи:

23 серпня 2001 року у селі Гориславці Кременчуцького району сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Форд-Мондео під керуванням водія ОСОБА_5, автомобіля ВАЗ-2106 під керуванням ОСОБА_11 та автомобіля ГАЗ-24 під керуванням ОСОБА_4 В результаті дорожньо-транспортної пригоди загинули ОСОБА_11 та пасажир його автомобіля ОСОБА_12, а також пішохід ОСОБА_6, яка знаходилась на автобусній зупинці.

За даним фактом була порушена кримінальна справа. Постановою від 16 грудня 2011 року Кременчуцький районний суд Полтавської області звільнив обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв»язку із закінченням строків давності (а.с. 80-81). Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 23 лютого 2012 року постанова Кременчуцького районного суду залишена без змін (а.с. 76-79 ).

Згідно з розрахунками, наданими позивачем ОСОБА_1, завдана йому майнова шкода складається із витрат на придбання та оформлення предметів та послуг поховального призначення в сумі 900,00 грн., вартості поминального обіду в сумі 4 526,00 грн., вартості тимчасового пам»ятника в сумі 6 000,00 грн., вартості виготовлення і встановлення пам»ятника у 2005 році в сумі 39 274,00 грн., а всього 50 700,00 грн. Посилаючись на частину 2 статті 625 ЦК України, позивач просив стягнути свої витрати з урахуванням індексу інфляції в загальні сумі 114 716,95 грн.

Вирішуючи позовні вимоги в цій частині, суд виходить із положень частини другої статті 450 Цивільного Кодексу УРСР (1963 р.) про те, що організації і громадяни, діяльність яких пов»язана з підвищеною небезпекою для оточення ( транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.) зобов»язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статею 451 Цивільного Кодексу УРСР (1963 р.) передбачено, що особи, які спільно заподіяли шкоду, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Оскільки в результаті взаємодії транспортних засобів була завдана шкода третій особі - пішоходу ОСОБА_6 - діє принцип відповідальності володільців цих джерел незалежно від їх вини.

Статею 459 Цивільного Кодексу УРСР (1963 р.) було встановлено, що в разі смерті потерпілого, витрати на поховання відшкодовуються особі, яка понесла ці витрати, організацією або громадянином, відповідальним за шкоду, пов»язану зі смертю потерпілого.

Витрати на поминальний обід не відносяться до витрат на поховання, і тому не підлягають стягненню з відповідачів.

Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України, у пункті 24 Постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про від-шкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, витрати на виготовлення пам»ятників і огорож визначаються, виходячи із їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам»ятників і огорож у даній місцевості.

Позивач ОСОБА_1 у 2002 році встановив на могилі дружини тимчасово гранитний пам»ятник вартістю у 6 000,00 грн., що підтверджується рахунком № 13 від 01 березня 2002 року (а.с. 180 ), а у 2005 році встановив інший пам»ятник, вартість якого становить 39 274,00 грн. (а.с. 20 ).

За таких обставин, вимоги про відшкодування витрат ОСОБА_1 на встановлення нового пам»ятника не підлягають задоволенню, оскільки не є необхідними витратами на поховання та спорудження надгробного пам»ятника.

Дія частини другої статті 625 Цивільного Кодексу України, що передбачає обов»язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, не розповсюджується на правовідносини, що виникають у зв»язку із заподіянням шкоди, і може застосовуватись лише при порушенні зобов»язання за договором. З цієї підстави позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди з урахуванням індексу інфляції задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди суд задовольняє частково та стягує з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на його користь солідарно 6 000,00 грн. витрат на пам»ятник та 900,00 грн. витрат на ритуальні товари та послуги (рахунок № 1751/Н, а.с. 181 ), а всього - 6 900,00 грн.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, суд керується положеннями статті 440-1 ЦК УРСР (1963 р.) про те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організаціями діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду, незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п»яти мінімальнх розмірів заробітної плати.

Суд погоджується з тим, що раптова трагічна загибель найдорожчої для позивачів людини стала причиною їх тяжких та довготривалих моральних страждань. Завдану їм моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір має суто умовний вираз.

З іншого боку, суд має врахувати, що по відношенню до трагічних наслідків дорожньо-транспортної пригоди вина відповідачів є необережною.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів солідарно по 40 000 грн. моральної шкоди на користь кожного з позивачів.

На підставі викладеного, відповідно до статей 212-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гориславці, Кременчуцького района, прожив. у АДРЕСА_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Кременчука, прожив. у АДРЕСА_2, солідарно

- на користь ОСОБА_1 6 900,00 грн. (шість тисяч дв»ятсот грн.00 коп.) у відшкодування майнової шкоди та 40 000,00 грн. (сорок тисяч грн.00 коп.) у відшкодування моральної шкоди;

- на користь ОСОБА_2 40 000 грн. ( сорок тисяч грн. 00 коп.) у відшкодування моральної шкоди;

- на користь ОСОБА_3 40 000 грн. ( сорок тисяч грн. 00 коп.) у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках на користь Державного бюджету судовий збір - по 172,05 грн. з кожного (299,40 грн.+117,70 грн.=374,10 грн.:2)

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Суддя