Рішення № 29213409, 06.02.2013, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 1510/6789/12

Провадження № 2/500/509/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Пащенко Т.П.

при секретарі - Бановій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у сумі 80 000 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 11 жовтня 2010 року він передав відповідачу грошову суму в розмірі 80 000 грн., про що останній в той же день склав відповідну розписку. Як зазначає позивач, дана сума грошових коштів є попередньою оплатою нерухомого майна, а саме, квартири АДРЕСА_1 належної на праві власності ОСОБА_2 Оскільки не було встановлено строк, у який мала відбутися передача товару, а відповідач свої зобов'язання на вимогу позивача не виконує, позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати нерухомого майна у розмірі 80 000 грн. Також позивач просить стягнути з ОСОБА_2 судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. Позивач пояснив, що грошові кошти в сумі 80 000 грн. він передав відповідачу в якості попередньої оплати в рахунок придбання квартири АДРЕСА_1. Через те, що документи на квартиру для укладання договору купівлі-продажу належним чином оформлені не були, ОСОБА_2 видав на його ім'я нотаріально завірену довіреність на право оформлення та отримання відповідних документів щодо земельної ділянки за вказаною адресою, її приватизації, укладання оренди та на право дарування нерухомого майна. За домовленістю сторін, крім виплати 80 000 грн. ОСОБА_1 мав намір купити для спільного проживання ОСОБА_2 із ОСОБА_3 дачний будинок. Проте, через деякий час за заявою ОСОБА_2 видану на ім'я позивача нотаріально завірену довіреність було скасовано та виконати раніше узгоджену домовленість ОСОБА_2 відмовився, в зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду з позовом.

Відповідач у судовому засіданні обставини позову визнав частково, позовні вимоги не визнав в повному обсязі та пояснив, що грошові кошти від ОСОБА_1 не отримував, дійсно знайомий з ОСОБА_3, мав намір із нею одружитися. Йому запропонували продати свою квартиру у зв'язку з чим він і видав довіреність на ім'я ОСОБА_1 щодо права розпоряджання нерухомим майном. Коли через деякий час зрозумів, що ОСОБА_3, її родичі та ОСОБА_1 його обманюють з метою заволодіння його майном, він дію довіреності припинив. В ході розгляду справи спочатку стверджував, що не пам'ятає чи писав розписку, а в судовому засіданні 06.02.2013 року наполягав на тому, що розписку не писав та грошові кошти від позивача не отримував.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до розписки від 11.10.2010 року ОСОБА_2 взяв в позику у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 80 000 грн. (а.с. 15 справа №2-2148/11)

Згідно вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.02.2012 року залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 01.06.2012 року встановлено, що правова природа укладеної 11.10.2010 року розписки від імені ОСОБА_2 щодо отримання позики в сумі 80 000 грн. є не укладення між ним та відповідачем договору позики, а форма виконання досягнутої узгодженості учинення правочину купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, що належить відповідачу на праві власності.

Факт домовленості із ОСОБА_1 фактичного укладання договору купівлі-продажу вищевказаного нерухомого майна шляхом видачі довіреності підтвердив у судовому засіданні і відповідач.

Посередньо це вбачається і з самої довіреності від 04.10.2010 року посвідченої нотаріально, відповідно якій ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_1 на право замовлення, оформлення та отримання відповідних документів щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та її приватизації, правом укладення договору оренди земельної ділянки, дарування нерухомого майна, зняття себе з реєстраційного обліку за зазначеною адресою та постановлення на реєстраційний облік за іншою особою.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існувала домовленість щодо укладення правочину купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, що належить відповідачу на праві власності.

Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між сторонами укладено не було, що підтверджується поясненнями сторін.

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Згідно п.1.2 розділу 1 Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26 грудня 2003 р. № 242 та зареєстрованої в Мінюсті України 23 січня 2004 р. за N 106/8705 авансові платежі - грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Наведене визначення вказує на платіжну функцію авансу - сплата в рахунок майбутніх платежів за договором. Аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції.

Якщо продавець отримав як аванс певну грошову суму, а договір не було виконано незалежно від того, з чиєї вини це трапилось і які обставини цьому перешкоджали, аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню.

У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.

За таких обставин, оскільки угода не була укладена, а сторони лише домовилися щодо укладання такого договору у майбутньому, суд має виходити з того, що фактично позивачем було передано відповідачу суму авансу, про повернення якого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується посилання відповідача на ті обставини, що він не отримував грошові кошти від позивача, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 1047 ч.2 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника. При цьому, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За таких обставин, за аналогією суд робить висновок, що в даному випадку наявність розписки підтверджує передачу грошової суми відповідачу.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Щодо інших обставин на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, а саме, що розписка була написана самим позивачем, щодо можливості підробки його підпису, судом не встановлювалося, оскільки відповідач не використав своє право щодо звернення до суду з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Судом неодноразово роз'яснювались сторонам положення ст. 10 ЦПК України згідно якої цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З метою сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи судом неодноразово роз'яснювалось сторонам право про можливість надання на розгляд суду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для визначення обставин на які посилається відповідач. Але ні яких клопотань та заяв з боку сторін, щодо призначення експертизи не надходило. Суд за своєю ініціативою не має повноважень на призначення експертизи.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 31, 57- 61, 88, 208, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 509, 570, 1047 ЦК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 80 000 грн. (вісімдесят тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 800 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Т. П. Пащенко