Постанова № 29210661, 13.12.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2011 р.

справа № 2а-0870/1161/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Алтухової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

В лютому 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.07.2010 № 0000540808/0 (від 27.09.2010 № 0000540808/1; від 06.12.2010 № 0000540808/2); від 22.07.2010 № 0000550808/0 (від 27.09.2010 № 0000550808/1; від 06.12.2010 № 0000550808/2); від 27.09.2010 №0000700808/1 (від 20.10.2010 № 0000700808/2; від 16.12.2010 № 0000700808/3).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі була проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «ЗАлК»з питань достовірності нарахування від'ємного значення ПДВ за квітень 2010 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в лютому, березні 2010 року, за результатами якої було складено акт № 239/08-08/00194122 від 12.07.2010 року.

Відповідно до висновків акту позивачем в порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п. 7.4., п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено заявлену у квітні 2010 року суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, на загальну суму 3178865 грн.; занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками квітня 2010 року, на загальну суму 518244 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2010 року на 149678 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ у квітні 2010 року, на суму 1493164 грн.

На підставі акту перевірки податковий орган прийняв податкові повідомлення –рішення № 0000540808/0 від 22.07.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3178865 грн., № 0000550808/0 від 22.07.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість, у розмірі 673717 грн. 20 коп., у тому числі за основним платежем 518244 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 155473 грн. 20 коп.

За результатами розгляду первинних скарг, поданих в порядку адміністративного оскарження податковим органом виявлено арифметичну помилку у визначені частки матеріальної складової в обороті фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції по збитковим операціям за березень 2010 року, у зв’язку з чим прийнято рішення про збільшення податку на додану вартість на 1 501 грн. та штрафних санкцій на 450, 30 грн. На підставі даного рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000700808/1 від 27.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 1951 грн. 30 коп.

За наслідками наступного адміністративного оскарження скарги позивача були залишені без задоволення, а СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі прийнято наступні податкові повідомлення-рішення № 0000540808/1, № 0000550808/1 від 27.09.2010 року; № 0000540808/2, № 0000550808/2 від 06.12.2010 року; 0000700808/2 від 20.10.2010 року; 0000700808/3 від 16.12.2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ВАТ «ЗАлК»неправомірно сформовано податковий кредит по операціях придбання товарів, послуг, які не використано в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Проте, з такими висновками суд апеляційної інстанції не може погодитися з наступних підстав.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»надано визначення «господарської діяльності»- будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Визначення «господарської операції»міститься у ч. 4 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так, господарська операція –дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз вищевикладених норм права свідчить про те, що термін «господарська діяльність»не включає такої обов’язкової ознаки, як одержання прибутку, оскільки неотримання прибутку від окремої господарської операції не може свідчити про відсутність у цієї операції ознак господарської діяльності, зокрема, діяльність позивача з придбання первинної сировини та виробництва з неї продукції при здійсненні окремих господарських операцій супроводжується лише витратами, крім того, за своїм змістом термін «господарська діяльність»значно ширше «господарської операції», оскільки передбачає сукупність здійснюваних платником податку господарських операцій, і у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»оподаткуванню підлягають не господарські операції (окремі дії або події, та ще й здійсненні у різних податкових періодах), а господарська діяльність за звітний податковий період.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції від 19.01.2006р.) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як свідчать матеріали справи, податковим органом зменшення бюджетного відшкодування, зазначене у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, визначене шляхом часткового неврахування суми податку на додану вартість по отриманим позивачем податковим накладним від постачальників сировини та матеріалів, оскільки, на його думку, операції з продажу продукції за цінами нижче собівартості не направлені на отримання доходу і не можуть вважатися такими, що здійсненні в межах господарської діяльності позивача, але Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено прямої залежності формування податкового кредиту відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок здійснення яких платник податків отримав прибуток, та, крім того, чинне законодавство з питань оподаткування не містить вимог щодо порівняння ціни продажу та собівартості продукції. За цим Законом суми нарахованого податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) не підлягають включенню до складу податкового кредиту лише при умові непідтвердження цих сум податковими накладними або іншими подібними документами відповідно до вимог Закону, а як вбачається з матеріалів даної справи віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у зв’язку з придбанням сировини здійснено на підставі належним чином оформлених податкових накладних, придбана сировина використана у власній господарській діяльності шляхом виробництва готової продукції та подальшої її реалізації іншим господарюючим суб’єктам з отриманням виручки на поточний рахунок.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також враховуючи, що суми, заявлені позивачем до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість підтверджені деклараціями з податку на додану вартість, складеними відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р., та податковими накладними від постачальників сировини та матеріалів, висновок податкового органу щодо завищення ВАТ «ЗАлК»податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у зв’язку з включенням до розрахунку суми бюджетного відшкодування сум податкового кредиту попереднього періоду по операціях з придбання сировини для виготовлення продукції, яка реалізована по ціні нижче фактичної собівартості є неправомірним, у зв’язку з чим повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі підлягають скасуванню.

Доводи, викладені СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі у апеляційній скарзі, щодо навмисного здійснення позивачем діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях та спростовуються дослідженими по справі доказами.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»–задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року - скасувати.

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.07.2010 року № 0000540808/0, № 0000550808/0; від 27.09.2010 року № 0000540808/1, № 0000550808/1; від 06.12.2010 року № 0000540808/2, № 0000550808/2; від 27.09.2010 року №0000700808/1, від 20.10.2010 року № 0000700808/2; від 16.12.2010 року № 0000700808/3.

Постанова набирає законної з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги з моменту виготовлення постанови в повному обсязі.

В повному обсязі постанова виготовлена 20.07.2012 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим