Рішення № 29199474, 04.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-76/16802-2012 04.02.13

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Роздобудько В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 5011-76/16802-2012

за позовом публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М. В. Фрунзе», м. Суми,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фоліант», м. Київ,

про стягнення 375 000 грн.,

без участі представників сторін у зв'язку з нез'явленням у судове засідання.

Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М. В. Фрунзе" (далі - ПАТ) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фоліант» (далі - ТОВ) 375 000 грн. заборгованості за простим векселем № 3000898998.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.12.2012.

На виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.11.2012 представник позивача подав суду клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 17.12.2012 у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судове засідання розгляд справи відкладено до 14.01.2013.

14.01.2013 у зв'язку з задоволенням клопотання представника позивача продовжено строк розгляду спору до 08.02.2013 включно; відкладено розгляд справи до 04.02.2013.

28.01.2013 відділом діловодства суду отримано від представника позивача клопотання про розгляд справи без участі представника ПАТ.

Представник ТОВ у судові засідання не з'являвся, про причини неявки господарський суд міста Києва не повідомляв, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог, викладених в ухвалах господарського суду міста Києва від 17.12.2012 та 14.01.2013, не виконав.

Вказані ухвали господарського суду міста Києва було надіслано відповідачеві на поштову адресу, зазначену у позовній заяві.

28.01.2013 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без його участі.

З метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 04.02.2013 без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

ТОВ передало товариству з обмеженою відповідальністю «Укрспацтех-2003» (далі - ТОВ «Укрспацтех-2003») простий вексель від 12.08.2003 № 3000898998, номінальною вартістю 375 000,00 грн., строк платежу 25.08.2010 (далі - Вексель).

ТОВ «Укрспацтех-2003» здійснило бланковий передавальний напис «платити наказу».

У частині четвертій пункту 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» зазначено, що якщо останній індосамент є бланковим або на пред'явника (тобто в ньому не зазначено особу, що отримує вексель), законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним.

Таким чином, станом на час розгляду справи позивач є законним держателем Векселя.

У визначений у Векселі строк відповідач не сплатив заборгованість, а позивач не опротестував його у встановленому законом порядку.

Статтею 38 Закону «Про переказні векселі та прості векселі», затвердженого Женевською Конвенцією від 07.06.1930, ратифікованою Україною 06.07.1999 (далі - Закон), передбачено, що держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Пред'явлення переказного векселя в розрахункову палату є рівнозначним пред'явленню для платежу.

У статті 53 Закону зазначено, що після закінчення строків, встановлених:

для пред'явлення переказного векселя зі строком платежу за пред'явленням або у визначений строк від пред'явлення;

для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі;

для пред'явлення для платежу у разі застереження "обіг без витрат", держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта.

У разі непред'явлення для акцепту протягом строку, обумовленого трасантом, держатель втрачає своє право регресу у неакцепті, а також у неплатежі, якщо тільки із змісту умови не випливає, що трасант лише мав на увазі звільнити себе від відповідальності за акцепт.

Якщо застереження про строк для пред'явлення міститься в індосаменті, то тільки індосант може посилатися на нього.

Відповідно статті 77 Закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо:

індосаменту (статті 11 - 20);

строку платежу (статті 33 - 37);

платежу (статті 38 - 42);

права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54);

платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63);

копій (статті 67 і 68);

змін (стаття 69);

позовної давності (статті 70 і 71);

неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); і положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення щодо забезпечення авалем (статті 30 - 32); у випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя.

З аналізу наведених норм вбачається, що у випадку непред'явлення простого векселя у вказаний в ньому строк, векселедержатель не втрачає право вимоги до зобов'язальної особи.

Крім того, у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» зазначено, що за вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу.

Прямі боржники - це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.

Статтею 70 Закону передбачено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Тобто відповідач в межах трьохрічного строку від дати настання строку платежу, є зобов'язаною особою по зазначеним векселям, навіть якщо векселі не були вчасно пред'явлений до оплати та не опротестований держателем.

Листом від 02.10.2012 № 18-7/2725 позивач звернувся з претензією до відповідача, в якій просив сплатити заборгованість за простим векселем № 3000898998; вказаний лист ТОВ було надіслано на юридичну адресу відповідача, яка зазначена у витязі з ЄДРПОУ, виданому Головним управлінням регіональної статистики від 08.08.2012 № 23-07/2607-7.

14.11.2012 ПАТ повернувся надісланий ТОВ лист з претензією з відміткою поштового відділення зв'язку «за зазначеною адресою не проживає».

Статтею 93 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з витягу з ЄДРПОУ від 08.08.2012 № 23-07/2607-7, відповідач зареєстрований 11.10.2002 в Печерській районній в місті Києві державній реєстрації; проте названа особа в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», не звертався із заявою про внесення записів про неї до ЄДРПОУ; разом з тим, до названого реєстру не вносилися й відомості про припинення юридичної соби.

Отже, з'ясувати фактичне місцезнаходження відповідача суд позбавлений можливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено обов'язок ТОВ оплати за Векселем, доказів протилежного відповідач суду не подав, правом на участь у судових засіданнях не скористався.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фоліант» (01011,м. Київ, вул. Перспективна, буд. 9/11; ідентифікаційний код 32208122) на користь публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (Україна, 40004, м. Суми, вул. Горького 58; ідентифікаційний код 05747991) 375 000 (триста сімдесят п'ять тисяч) грн. і 7 500 (сім тисяч п'ятсот) грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.02.2013.

Суддя О. Марченко