Рішення № 29198975, 05.02.2013, Оріхівський районний суд Запорізької області

Оріхівський районний суд Запорізької області

05.02.2013 Справа № 819/3682/2012

Провадження №2/323/26/13

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

05.02.2013 року м.Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Шудрика А.А., при секретарі Безштанківській О.Д., за участю представників позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про скасування наказу про звільнення,

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду 30 серпня 2012 року з позовною заявою, в якій просить:

1) зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 здійснити запис у належній ОСОБА_4 трудовій книжці про прийняття на роботу продавцем-консультантом з 01 червня 2011 року.

2) скасувати наказ №3 від 17 жовтня 2011 року про звільнення ОСОБА_4 за п.4 ст.40 КЗпП України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 01 червня 2011 року, працюючи на посаді продавця консультанта в магазині «Салон Стеклопласт». Наказом №3 від 17.10.2011 року була звільнена, у зв'язку із прогулом без поважних причин 08.10.2011 року на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки її звільнено за прогул в вихідний день, тому її звільнення не ґрунтується на фактичному вчиненні нею порушень, а зумовлене упередженим ставленням до неї. Крім того, що звільнення не є зумовленим будь-яким проступком з її боку, вважає, що при проведенні звільнення було порушено вимоги законодавства про працю щодо заборони звільнення працівників під час їх перебування у відпустках з тимчасової непрацездатності, так як наказ про її звільнення був виданий в день, коли вона знаходилась на лікарняному.

В судовому засіданні представники позивача на позові наполягають та просять його задовольнити в частині позовних вимог, що стосуються скасування наказу про звільнення, посилаючись на обставини викладені в ньому, а позовні вимоги про зобов'язання здійснити запис в трудовій книжці просять залишити без розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, так як наказ про звільнення ОСОБА_4 був виданий без порушення норм трудового законодавства, адже 08.10.2011 року вона мала працювати за графіком, але на робочому місці так і не з'явилась.

Суд, заслухавши представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 01 червня 2011 року, працюючи на посаді продавця консультанта за трудовим договором між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю (а. с. 41). Відповідно до умов вказаного трудового договору, він був укладений строком на 12 місяців, працівник зобов'язаний виконувати обов'язки продавця консультанта, час виконання робіт установлюється з 8.00 до 17.00 годин, вихідні дні надаються згідно графіку та ін.

Наказом №3 директора від 17.10.2011 року позивачка була звільнена за здійснений 08 жовтня 2011 року прогул без поважних причин (була відсутня на роботі більше шести годин - з 10.30 годин до 17.30 годин), п.4 ст.40 КЗпП України (а.с. 61).

Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України №260 від 08.06.2001 p., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2001 р. за № 554/5745 „Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю", в разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті Кодексу законів про працю України, про що сторони сповіщають центр зайнятості, який зареєстрував трудовий договір.

Відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох робочих днів знімає трудовий договір з реєстрації, про що робить відповідний запис у книзі реєстрації трудових договорів.

Зняття з реєстрації трудового договору у разі його розірвання за ініціативою фізичної особи у випадках, визначених Кодексом законів про працю України, за відсутності працівника, проводиться у строк, зазначений в абзаці першому цього пункту, за умови подання фізичною особою (або за нотаріальним дорученням уповноваженою нею особою):

- примірника трудового договору;

- заяви про зняття трудового договору з реєстрації із зазначенням дати звільнення з роботи працівника та підстав розірвання зазначеного договору; копій документів, що підтверджують:

- надсилання працівникові повідомлення про намір розірвати з ним трудовий договір (рекомендованим листом з повідомленням про вручення). У разі коли вручити поштове відправлення неможливо, подаються копії підтвердних документів;

- проведення передбаченого законодавством розрахунку з працівником або копію платіжної відомості із зазначенням суми депонованої заробітної плати.

У цьому випадку центр зайнятості повідомляє працівника про зняття з реєстрації трудового договору (п.8, п.9 Порядку).

Встановлено, що з наказом про звільнення за прогули ОСОБА_4 не ознайомлена, повідомлення працівникові про намір розірвати з ним трудовий договір (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) відповідач не направляв, відповідний запис в трудову книжку не вніс (а.с.46).

Крім того, згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня).

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.92 року, правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Відповідно до законодавства України про працю прогул є дисциплінарним проступком, за вчинення якого передбачено один з таких заходів стягнення: догана або звільнення (ст. 147 КЗпП України).

При цьому, факт відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим ним органом задля того аби унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Підставами звільнення позивача, згідно наказу від 20.01.2012року, є акт №1 про відсутність працівника на робочому місці від 08.10.2011 року, що був складений ОСОБА_5 в присутності продавців ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що продавець консультант ОСОБА_4 була відсутня на робочому місці протягом часу з 10.30 години і далі без поважної причини (а.с. 62).

Проте, вказаний акт суд не може брати до уваги, так як в ньому вказується час прогулу з 10.30 години і далі, тобто точний час відсутності позивача визначити не має можливості.

Згідно листа-відповіді за вихідним №3103 від 15.12.11 року Територіальної державної інспекції праці у Запорізькій області за підписом начальника інспекції - головного державного інспектора праці у Запорізькій області, під час перевірки у приватного підприємця ОСОБА_5 було встановлено порушення трудового законодавства серед яких зазначено, що табелі обліку робочого часу за 2011 рік відсутні, чим порушено ст.39 ЗУ «Про оплату праці», та в порушення ст.39 КЗпПУ не було розірвано строкового трудового договору, згідно поданої заяви від 08.10.2011 року про звільнення за власним бажанням у зв'язку з переїздом на постійне місце проживання до Житомирської області (а.с. 44-45). Тобто, на момент перевірки наказу про звільнення ОСОБА_4 за прогули 08.10.2011 року від 17.10.2011 року не було.

Також ні відповідачем, ні його представником не було надано суду графік робочого часу, що підтверджував би те, що позивач 08.10.2011 року повинна була працювати.

16.12.2011 року ОСОБА_5 було притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про працю відносно найманої працівниці ОСОБА_4 і до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 510,00 грн. (а.с. 65).

Представники ОСОБА_4 заперечують факт порушення нею трудової дисципліни, відповідач або його представник, в порушення ст. 10, 60 ЦПК України, не надав беззаперечних доказів, які б підтверджували факт вчинення нею прогулу без поважних причин в чітко визначений проміжок робочого часу.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, з 12.10.2011 року по 22.10.2011 року, тобто і в день свого звільнення ОСОБА_4, перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності (а.с. 59).

Відповідно до ч.3 ст.40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника із ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Суд дійшов висновку, що в процесі розгляду справи було встановлено неможливість звільнення ОСОБА_4 під час її тимчасової непрацездатності, а отже і наказ про її звільнення за прогули є помилковим, оскільки наказ виданий з порушенням вимог п. 4 ч.1 та ч.3 ст. 40 КЗпП України, тому позовні вимоги щодо скасування наказу про звільнення підлягають задоволенню.

На підставі ч.3 статті 88 ЦПК України, враховуючи, що позивачі за подання позовів з вимогами, що випливають із трудових відносин, звільнені від сплати судового збору, з відповідача у дохід держави слід стягнути судовий збір у сумі 107 грн. 30 коп.

На основі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 205, 212-215, 218 ЦПК України, ст.38, ст.39, ст.40 СК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про скасування наказу про звільнення задовольнити в повному обсязі.

Скасувати наказ №3 від 17.10.2011 року про звільнення ОСОБА_4 за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір в сумі 107 (сто сім) грн. 30 коп. в державний бюджет Оріхівського району, код класифікації 22030001, код ЄДРПОУ одержувача: 34676974; банк ГУДКС України у Запорізькій області; МФО банку: 813015; номер рахунку 31211206700211 (призначення платежу: судовий збір, 37455335, п.1.1).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його винесення до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Оріхівський районний суд Запорізької області.

Суддя Оріхівського районного суду: А.А.Шудрик